Відстрочка від мобілізації – це не просто абстрактне право, записане в законі. Це конкретна процедура, яка вимагає від територіального центру комплектування чіткої відповіді: так чи ні. І жодних «з’явіться для уточнення даних» замість рішення. Саме цю межу між законною процедурою та бюрократичною відпискою провів Верховний Суд у справі № 140/8613/23.
Що трапилося: дві заяви і два листи-відписки
Чоловік звернувся до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі – ТЦК) із заявою про надання відстрочки. Причина більш ніж вагома: на його утриманні перебуває повнолітній син, який має I групу інвалідності.
І це не якась життєва обставина на кшталт «не можу служити, бо зайнятий». Це пряма норма закону. Абзац восьмий частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» чітко каже: не підлягають призову чоловіки та жінки, на утриманні яких є повнолітня дитина з інвалідністю I чи II групи.
Першу заяву подали 7 лютого 2023 року. До неї додали копію паспорта, свідоцтво про народження сина, довідку МСЕК про інвалідність. У відповідь – лист із проханням з’явитися особисто, уточнити облікові дані та пройти військово-лікарську комісію. І лише потім, мовляв, можна буде подавати документи на відстрочку.
22 березня 2023 року – повторна заява. Відповідь – знову лист. Цього разу про необхідність прибути для медичного огляду та надати «повний пакет документів». Але жодного слова про те, чи достатньо вже поданих паперів, чи потрібні ще якісь. І головне – жодного рішення по суті.
Що не так із листами ТЦК
Тут криється ключова проблема, яку помітив Верховний Суд. Листи – це не рішення. Вони мають суто інформативний характер і не свідчать про те, що ТЦК узагалі розглянув заяви по суті.
Колегія суддів на чолі з Ж.М. Мельник-Томенко чітко зазначила: відповідач, тобто ТЦК, отримавши заяви з документами, зобов’язаний був ухвалити одне з двох рішень. Або надати відстрочку. Або відмовити в її наданні. Третього не дано.
А що зробив ТЦК? Надіслав листи. Інформативні. Без жодного рішення.
До речі, це доволі поширена практика. Людина подає документи, а у відповідь отримує не рішення, яке можна оскаржити, а розпливчасте «з’явіться», «уточніть», «пройдіть». І все – людина в підвішеному стані. Ні відмови, ні відстрочки. Ані ручки, ані пакету, як кажуть у народі.
Чому суди першої та апеляційної інстанцій помилилися
Волинський окружний адміністративний суд і Восьмий апеляційний адміністративний суд підійшли до справи зовсім інакше. Вони сказали: позивач не довів, що син перебуває саме на його утриманні. Мовляв, недостатньо документів. І на цій підставі в позові відмовили.
Але ж у чому логічна пастка? Суди почали оцінювати те, що сам ТЦК не оцінював. Вони взяли на себе функцію військкомату: вирішили, чи достатньо документів для відстрочки. Хоча насправді мали б перевірити лише одне: чи розглянув ТЦК заяви по суті.
Верховний Суд цю помилку виправив. У постанові прямо сказано: допоки ТЦК не ухвалить рішення – «надати» або «відмовити» – суд не може підміняти собою цей орган і вирішувати, чи має людина право на відстрочку від призову.
Іншими словами, спочатку ТЦК має зробити свою роботу. А вже потім, якщо людина не згодна з рішенням, – можна йти до суду. Не навпаки.
Що сказав Верховний Суд: ключові висновки
Отже, Верховний Суд ухвалив: дії ТЦК щодо відмови в прийнятті рішень за заявами є протиправними. І зобов’язав ТЦК розглянути обидві заяви та прийняти відповідне рішення згідно із законодавством.
Тут є принциповий нюанс. Суд не сказав «надати відстрочку». Суд сказав «розглянути заяви та прийняти рішення». Це важливо. Бо суд не може підміняти адміністративний орган. Він лише змушує цей орган виконати свій прямий обов’язок.
Крім того, на користь позивача стягнули судовий збір у загальному розмірі 4832 гривні. Держава в особі ТЦК заплатить за те, що її працівники полінувалися ухвалити рішення. Суми, звісно, не космічні, але сам факт показовий.
Як це працює на практиці: що варто знати
Якщо у вас є підстави для відстрочки від мобілізації, ви маєте право подати заяву до ТЦК у будь-який час. І не слухайте казки про те, що спочатку обов’язково треба пройти медкомісію, уточнити дані, а потім уже подавати документи. Закон не ставить цих умов. Вони не пов’язані між собою причинно-наслідковим зв’язком.
Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, прямо відносить до повноважень ТЦК оформлення відстрочок від призову під час мобілізації. Це їхній прямий обов’язок, а не послуга, яку надають після виконання якихось додаткових умов.
Порядок організації та ведення військового обліку, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, зобов’язує військовозобов’язаних надавати документи, що підтверджують право на відстрочку. Але він не каже, що спочатку треба пройти комісію, а потім подавати заяву. Це різні процедури.
Колегія суддів у складі Мельник-Томенко Ж.М., Єресько Л.О. та Радишевської О.Р. фактично нагадала державним органам стару конституційну істину: органи влади мають діяти в межах і в спосіб, передбачені Конституцією та законами України. Відписки – це не спосіб. Рішення – так. Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не дає ТЦК права ухилятися від розгляду заяв по суті.
Що робити, якщо вам надіслали лист замість рішення
Перше. Зберігайте всі документи. Заяву подавайте з описом вкладення або через канцелярію з відміткою про отримання. Це ваша страховка на випадок, якщо доведеться йти до суду.
Друге. Якщо у відповідь на заяву ви отримали лист, а не рішення, – це вже привід для звернення до адміністративного суду. Позиція Верховного Суду у справі № 140/8613/23 тепер є орієнтиром для всіх судів нижчих інстанцій.
І третє. Не чекайте, поки ситуація загостриться. Якщо у вас є законні підстави для відстрочки від мобілізації – дійте одразу. Закон на вашому боці. Але лише тоді, коли ви самі ініціюєте процедуру.
ТЦК не може ухилитися від ухвалення рішення. Це не їхнє право – це їхній обов’язок. І якщо вони про нього забувають, суд їм про нього нагадає. Часом навіть ціною 4832 гривень із державного бюджету.