Ви подали заяву на відстрочку від мобілізації, зібрали всі необхідні документи, відправили поштою – а у відповідь тиша. Жодного рішення, жодного пояснення. Минають тижні, потім місяці, а військкомат наче й не отримував вашого листа. Знайома ситуація?
На жаль, таке трапляється частіше, ніж хотілося б. І мовчання територіального центру комплектування – це не просто бюрократична незручність. Це протиправна бездіяльність, яку можна і потрібно оскаржувати. Давайте розберемо реальну справу №320/31977/24, яку розглянув Київський окружний адміністративний суд, – і зрозуміємо, як діяти у подібній ситуації.
Історія однієї заяви
Усе почалося 8 квітня 2024 року. Військовозобов’язаний чоловік, який стоїть на обліку з 2009 року, надіслав до свого ТЦК заяву про надання відстрочки. Підстава – він здійснює постійний догляд за бабусею, інвалідом першої групи довічно.
До заяви він додав серйозний пакет документів. Копії паспортів та ідентифікаційних кодів – свого і бабусиного. Копію приписного свідоцтва. Посвідчення помічника дієздатної фізичної особи. Рішення виконкому міськради про призначення помічника. Акт встановлення факту догляду. Акт обстеження матеріально-побутових умов проживання. Характеристику. Довідку МСЕК про першу групу інвалідності.
Словом – усе, що мало б підтвердити: чоловік справді доглядає за бабусею, інших помічників немає, і призивати його просто нема кому залишити літню людину.
Відповідач отримав цей пакет 11 квітня 2024 року. Факт отримання підтверджено повідомленням про вручення поштового відправлення. І… на цьому все. Жодної відповіді. Ні рішення про надання відстрочки від мобілізації, ні мотивованої відмови. Просто тиша, яка тривала місяцями.
Заява про відстрочку – не «звернення громадянина»
У позовній заяві чоловік послався на порушення Закону України «Про звернення громадян». Логіка була такою: стаття 20 цього закону вимагає розглянути звернення протягом місяця. ТЦК отримав заяву і мовчить – значить, порушив строки.
Але суд подивився на це інакше. Заява про відстрочку від призову під час мобілізації – це не звернення громадянина в розумінні профільного закону. Стаття 3 Закону «Про звернення громадян» дає чітке визначення: заява (клопотання) – це звернення з проханням про сприяння реалізації прав. А тут ідеться про спеціальну процедуру, врегульовану зовсім іншими нормативними актами.
Тому посилання на місячний строк із Закону «Про звернення громадян» суд відхилив. Але це не врятувало ТЦК від відповідальності – далі було найцікавіше.
Чому ТЦК не може просто мовчати
Ключовий документ у цій справі – Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Саме його стаття 23 визначає категорії військовозобов’язаних, які не підлягають призову. На момент подання заяви діяв абзац 12 частини першої цієї статті: від призову звільнялися особи, зайняті постійним доглядом за людиною з інвалідністю I групи.
Після 18 травня 2024 року законодавство оновилося – набув чинності Закон №3633-IX. Тепер аналогічна норма міститься в пункті 14 частини першої тієї ж статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», але з додатковими умовами щодо ступеня споріднення.
Але повернімося до головного. Хто оформлює відстрочку? Відповідно до Положення про територіальні центри комплектування (постанова Кабміну №154), саме ТЦК ведуть спеціальний облік відстрочок і саме вони їх оформлюють. Це їхній прямий обов’язок, закріплений у пунктах 9 та 11 цього Положення.
Що важливо – ані профільний закон, ані підзаконні акти не вимагають від військовозобов’язаного особисто з’являтися до ТЦК для реалізації права на відстрочку. Порядок №1487, який регулює військовий облік, не визначає конкретного способу подання документів. Тобто надіслати їх поштою – цілком законно.
І тут ключовий момент: ТЦК не може утриматися від прийняття рішення. Це не факультативна опція і не «подумаємо колись потім». Закон вимагає конкретного результату – або оформити відстрочку, або винести мотивовану відмову. Відсутність будь-якого рішення – це і є протиправна бездіяльність.
Суд послався на позицію Верховного Суду (постанова від 17.04.2019 у справі №342/158/17), де чітко сказано: бездіяльність – це неприйняття рішення чи нездійснення юридично значимих дій, які є обов’язковими для суб’єкта владних повноважень і були об’єктивно можливими, але фактично не здійснені. У нашому випадку – саме так.
Що вирішив Київський окружний адмінсуд
Суд частково задовольнив позов. Бездіяльність ТЦК визнано протиправною. Відповідача зобов’язали розглянути заяву військовозобов’язаного від 08.04.2024 по суті та прийняти рішення відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Крім того, на користь позивача стягнули половину судового збору – 605,60 гривень за рахунок бюджетних асигнувань ТЦК. Позов задоволено частково саме через те, що вимога про порушення Закону «Про звернення громадян» не підтвердилася. А от основна вимога – про бездіяльність щодо розгляду заяви на відстрочку від мобілізації – була повністю задоволена.
Нові правила з травня 2024 року
На момент розгляду справи законодавство вже змінилося. З 18 травня діє оновлений Порядок проведення призову під час мобілізації (постанова Кабміну №560). Відтепер рішення про відстрочку ухвалює не керівник ТЦК одноосібно, а спеціальна комісія.
Хто входить до цієї комісії? Голова – керівник ТЦК. Члени – представники структурних підрозділів районної адміністрації: освіти, охорони здоров’я, соцзахисту, служби у справах дітей, ЦНАПу.
Комісія зобов’язана розглянути заяву та документи протягом семи календарних днів. Рішення оформлюється протоколом. Заявника повідомляють про результат не пізніше ніж через два дні після ухвалення рішення. Тобто процедура стала більш формалізованою – з’явилися чіткі строки, визначений склад комісії, встановлена форма заяви.
Чесно кажучи, це палиця з двома кінцями. Бюрократії побільшало, але й свавілля на місцях тепер важче приховати за мовчанням. І головне – принцип не змінився: ТЦК не має права ігнорувати вашу заяву. Ані за старими правилами, ані за новими.
Як захистити своє право
Справа №320/31977/24 – це не просто судове рішення. Це готовий алгоритм дій для тих, хто опинився в подібній ситуації.
Перше: завжди фіксуйте факт подання заяви. Рекомендований лист із описом вкладення та повідомленням про вручення – ваш головний доказ. Без нього довести, що ТЦК взагалі отримував документи, буде майже неможливо.
Друге: збирайте максимальний пакет підтвердних документів. У нашій справі позивач доклав понад десять різних паперів – від паспортів до актів обстеження житлових умов. І це спрацювало. Що переконливішими будуть докази вашого права на відстрочку від мобілізації – то менше шансів у ТЦК відмовити.
Третє: не чекайте місяцями. Якщо реакції немає – звертайтеся до адміністративного суду. Судова практика в цій категорії справ формується прямо зараз, і вона на боці військовозобов’язаних, які діють добросовісно.
І пам’ятайте: до ухвалення комісією рішення військовозобов’язаний не підлягає призову. Це прямо зазначено в Порядку №560. Тож ваша заява – це не просто формальність, а реальний правовий захист.