Site icon Лук'янчиков Олег Адвокат

Відстрочка від призову через постійний догляд за батьком: чому суд скасував відмову ТЦК

vidstrochka 3

Відстрочка від призову через постійний догляд за батьком – підстава, де все вирішує не лише закон, а й те, як чиновник прочитав подані папери. Івано-Франківський окружний адміністративний суд у справі №300/8337/25 (рішення від 08.09.2026, суддя Панікар І.В.) показав, де закінчується право ТЦК перевіряти документи і починається свавілля.

Що сталося насправді

Чоловік доглядає батька, який за висновком лікарів потребує постійного стороннього догляду. 23 вересня 2025 року він через ЦНАП подав заяву про відстрочку і додав акт про встановлення факту здійснення постійного догляду від 23.09.2025, висновок про наявність порушення функцій організму від 14.03.2025 та висновок районної ЛКК від 29.08.2025.

ТЦК не сперечався. Довідка від 06.10.2025 №4/5234 – відстрочка надана, строк дії до 05.11.2025.

Далі все пішло за звичним сценарієм. 6 листопада 2025 року чоловік подав заяву про продовження, а вже 7 листопада комісія при ТЦК ухвалила рішення про відмову – протокол №45, повідомлення №4/5677. Причина: «термін дії акта про встановлення факту здійснення постійного догляду, доданого до заяви, завершився 04.11.2025».

Зверніть увагу на цю дату. Не 5 листопада, коли закінчилася попередня відстрочка, а на день раніше. Звідки взялося 4 листопада, відповідач так і не пояснив.

Що ТЦК розповів уже в суді

У відзиві з’явилася інша версія. Мовляв, річ не у строку дії акта, а в суперечностях: акт складено за результатами обстеження 21.08.2025 з посиланням на довідку ЛКК №141/1 від 29.08.2025, тобто видану пізніше; інша довідка №44/3 датована 14.03.2025, а акт з’явився через п’ять місяців і сім днів; заяву подано через два місяці і шістнадцять днів після встановлення факту догляду.

Суд на це відреагував стримано, але твердо. Єдина підстава, зазначена в протоколі й повідомленні, – закінчення строку дії акта. Решта – нове обґрунтування, яке з’явилося вже після ухвалення рішення. Підміняти мотиви заднім числом закон не дозволяє.

Строк відстрочки і строк дії акта – різні речі

Ось ключовий висновок. Ні Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ні Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, ні форма акта з додатка 8 не встановлюють строку дії акта про встановлення факту постійного догляду.

Потреба в догляді не зникає в день, коли закінчується папір про відстрочку. Акт від 23.09.2025 не містить жодної дати припинення і жодного застереження про те, що діє до 4 листопада. Висновки ЛКК також не кажуть, що саме 4 листопада батько перестав потребувати сторонньої допомоги.

Матеріали справи не мають доказів скасування акта, припинення фактичного догляду, отримання компенсації іншою особою чи зміни складу сім’ї. Нічого з того, що обірвало б право на відстрочку.

Тому суд написав прямо: дата 04.11.2025 не ґрунтується ані на змісті акта, ані на іншому документі. Простими словами – її вигадали.

Звідки взялася межа 5 листопада

Указом Президента України від 20.10.2025 №794/2025 загальну мобілізацію продовжили з 5 листопада 2025 року на 90 діб. Ось і розгадка. Дата в довідці була прив’язана до періоду мобілізації, а не до стану здоров’я батька.

До того ж постанова Кабінету Міністрів України від 24.10.2025 №1364, що діє з 1 листопада 2025 року, змінила правила продовження. У новій редакції Порядку №560 з’явилося автоматичне продовження раніше оформленої відстрочки: дата закінчення змінюється в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов’язаних та резервістів, якщо законна підстава зберігається.

Логіка проста. Продовжили мобілізацію – перевір, чи жива підстава. Немає доказів, що догляд припинився, – немає підстав відмовляти.

Як насправді мала працювати комісія

За пунктами 58 і 60 Порядку №560 комісія вивчає заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав, за потреби робить запити до органів влади. На розгляд дається сім календарних днів, а з запитами – до п’ятнадцяти.

Якщо чогось бракує або дані не сходяться, логічно повідомити людину й попросити додаткові документи. Доказів такого повідомлення в матеріалах справи немає. Комісія просто відмовила – і все.

Відстрочка від призову через постійний догляд за батьком – не одноразовий дозвіл, який видають на все життя і більше ніколи не переглядають. Але й не привід щоразу вимагати новий пакет паперів, якщо обставини не змінилися.

Хронологія, яку перекрутили

Заяву про встановлення факту догляду подано 21.08.2025. Висновок ЛКК №141/1 видано 29.08.2025. Акт складено 23.09.2025, тобто вже після медичного висновку.

Твердження, що акт посилається на документ, якого на той момент не існувало, розсипалося на першій же даті. Проміжок між медичними документами, актом і зверненням за відстрочкою законом не заборонений і підставою для відмови не є.

Окремо суд підкреслив інше. ТЦК уже надавав відстрочку саме за цими документами й визнав їх достатніми. Жодної нової обставини після того не з’явилося. Отже, відмова – не перевірка, а розворот на 180 градусів без причини.

Тут варто згадати ще одну деталь. За частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України саме відповідач доводить правомірність свого рішення. У цій справі він цього не зробив.

Що вирішив суд

Рішення комісії, оформлене протоколом від 07.11.2025 №45 (повідомлення №4/5677), визнали протиправним і скасували.

А от із другою вимогою – зобов’язати одразу надати відстрочку – позивач не влучив. Суд нагадав, що не підміняє адміністративний орган. За статтею 245 Кодексу адміністративного судочинства України зобов’язати ухвалити рішення на користь особи можна лише тоді, коли всі умови виконані, а свободи розсуду в органу немає. Тут розсуд є.

Тому комісію зобов’язали повторно розглянути заяву від 06.11.2025 з урахуванням висновків у мотивувальній частині. Фактично це означає: відмовити вдруге з тієї ж причини вже не вийде.

Що з цього варто взяти військовозобов’язаному

Окрема прикрість: поки триває спір, людина живе з відмовою в кишені й ризиком отримати повістку. Суд у цій справі принаймні назвав речі своїми іменами – відмова за неіснуючою датою не має нічого спільного з перевіркою законних підстав.

Exit mobile version