Відстрочка від призову для догляду за особою з інвалідністю – це не абстрактна пільга з підручника, а цілком робочий механізм, який щомісяця проходять тисячі родин. Іноді він працює, іноді – ні. Івано-Франківський окружний адміністративний суд у справі № 300/5031/26 розібрав саме другий випадок: комісію ТЦК визнали такою, що відмовила людині без достатніх підстав.
Що сталося насправді
Позивач з 2020 року доглядає батька своєї дружини. Це людина з інвалідністю I групи, яка потребує сторонньої допомоги щодня. Факт догляду зафіксували актом від 22.05.2024 за № 20.
Раніше відстрочку чоловікові надавали неодноразово. А 02.07.2026 за № 3624 надійшло повідомлення: продовження не буде. На заяви від 21.05.2026 та 08.06.2026 комісія відповіла відмовою. Причина – у тестя є рідний син, а доказів того, що він не може опікуватися батьком, не надали.
Ключовий момент: до заяви від 08.06.2026 позивач доклав акт про встановлення місця проживання цього сина. Той зареєстрований за однією адресою з батьком, але з жовтня 2021 року фактично живе за кордоном. І не сам, а з дружиною, яка має II групу інвалідності й теж потребує постійного догляду. Це підтвердив витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 20.08.2025.
Ухвалою суду від 15.07.2026 провадження відкрили, а справу розглядали за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відзиву на позов ТЦК так і не подав.
Вважаючи відмову незаконною, представник позивача – адвокат Собко Василь Мар`янович – звернувся до суду.
Що каже закон
Відстрочка від призову для догляду за особою з інвалідністю надається не всім – у норми є чіткі умови. Основу тут становить пункт 13 частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.
Норма каже так: не підлягають призову військовозобовязані, які мають одного з батьків дружини (чоловіка) з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобовязаними і за законом зобов`язані їх утримувати.
Простими словами це виглядає ось як. Якщо поруч є родич, який не служить і може взяти опіку на себе, відстрочку не дадуть. Але є винятки. Якщо цей родич сам має інвалідність, потребує постійного догляду, перебуває під арештом або відбуває покарання, його до уваги не беруть. І тоді особа з інвалідністю обирає одну людину з-поміж військовозобов`язаних, яка доглядатиме її.
Тесть саме так і зробив: у заяві він прямо вказав, що для свого утримання обирає позивача.
Як має працювати комісія ТЦК
Кабінет Міністрів України 16.05.2024 прийняв Постанову № 560 “Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період”. Саме цей Порядок № 560 описує всю процедуру.
Ось як виглядає ланцюжок. Військовозобов`язаний особисто подає заяву за формою з додатка 4 і додає документи за додатком 5. Комісія при районному ТЦК вивчає папери, за потреби надсилає запити в державні органи. На розгляд дається сім днів. Рішення оформлюють протоколом. Про відмову повідомляють письмово із зазначенням причин. І поки рішення немає, призивати людину не можна.
Повноваження ТЦК тут не абстрактні. Пункт 1 та абзац 9 пункту 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, прямо відносить оформлення відстрочок до функцій районних ТЦК. Вони ж перевіряють підстави для їх надання.
Де сталася помилка
Комісія побачила в документах сина тестя і вирішила, що цього досить для відмови. Суд із таким підходом не погодився. По-перше, син не є реальним утримувачем за фактом, бо живе в іншій країні. По-друге, його дружина має II групу інвалідності, отже, він зайнятий доглядом за нею.
Суд прямо зазначив: існує об`єктивна неможливість здійснення сином догляду за своїм батьком. Зауважень до документів, які позивач доклав, відповідач не навів.
Окремо суд наголосив на важливій речі. Ні Закон № 3543-XII, ні Постанова № 560 не містять переліку документів, якими людина має доводити неможливість інших осіб утримувати родича з інвалідністю. Вимагати папір, якого закон не передбачає, не можна.
Чому суд не обмежився скасуванням
Тут ховається найцінніша частина рішення. Зазвичай суд просто скасовує незаконне рішення і зобов`язує орган розглянути питання заново. Але не цього разу.
Адміністративний суд не втручається в дискрецію органу влади – тобто у свободу розсуду, коли той обирає між кількома правомірними варіантами. Проте дискреції немає там, де закон дає лише один законний варіант поведінки.
Верховний Суд у справі № 580/1617/19 пояснив: суд має забезпечити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати неправомірність дій. Аналогічний підхід – у постанові від 24.12.2019 у справі № 823/59/17.
Ще один орієнтир – стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вона гарантує кожному ефективний засіб юридичного захисту. А в рішенні “Афанасьєв проти України” від 05.04.2005 Європейський суд з прав людини підкреслив: такий засіб має працювати і в законі, і на практиці.
Тому суд пішов далі й зобов`язав ТЦК прийняти рішення, яким надати позивачу відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”. Відстрочка від призову для догляду за особою з інвалідністю тут перестала бути предметом спору: право позивача суд визнав доведеним.
Що це дає іншим родинам
Відстрочка від призову для догляду за особою з інвалідністю не видається автоматично – потрібна заява й зібраний пакет документів. Справа № 300/5031/26 показує кілька практичних речей.
- Збирайте докази заздалегідь. Акт встановлення факту здійснення догляду, довідка до акта огляду МСЕК, висновок лікарсько-консультативної комісії про потребу в постійному догляді.
- Беріть письмову заяву від особи з інвалідністю. У ній вона вказує, кого обирає для свого утримання. Форма – додаток 15 до Порядку № 560.
- Документуйте обставини щодо інших родичів. Акт про місце проживання, довідки про їхню інвалідність, будь-які підтвердження, що фактично доглядати вони не можуть.
- Не ігноруйте строки. Комісія має сім днів на розгляд. Якщо відповіді немає або людину призивають до ухвалення рішення, це вже порушення.
До речі, судовий збір у цій справі – 1065 гривень. Його стягнули за рахунок бюджетних асигнувань ТЦК на користь позивача.
Чесно кажучи, найбільша цінність рішення в тому, що суд не став перекидати питання назад на ТЦК із вказівкою “розгляньте ще раз”. Він ухвалив конкретне: відстрочку надати. Бо коли всі умови закону виконані, в органа не залишається свободи вибору – лишається тільки обов`язок.