Відстрочка від призову для догляду за важкопораненим братом – це не пільга, а законне право. Історія, яка сталася на Закарпатті, доводить: навіть у розпал мобілізації можна захистити свою родину, якщо діяти правильно. Чоловіка на ім’я Євген, який доглядає за братом-військовим з інвалідністю І групи, відпустили з Тячівського ТЦК та СП після втручання представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Але чи кожен знає, як отримати таку відстрочку без скандалів і зайвих нервів? Давайте розберемося.
Що трапилося в Тячівському ТЦК
Історія почалася зі звернення цивільної дружини військового Олександра. Жінка розповіла: її чоловік – захисник України, який отримав важкі поранення і тепер має інвалідність І групи внаслідок війни. За ним постійно доглядає брат Євген. Але одного дня Євгена викликали до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП) – і, схоже, не для того, щоб просто вручити повістку. Чоловіка фактично затримали, не даючи можливості оформити документи для відстрочки.
До представництва Уповноваженого в Закарпатській області звернулася дружина Олександра. Вона попросила допомогти вирішити ситуацію. Після втручання представника Уповноваженого Андрія Крючкова Євгена відпустили з ТЦК та СП. Мета – дати йому час зібрати папери для оформлення відстрочки від призову під час мобілізації. Станом на момент оприлюднення інформації відстрочку ще не оформили, але процес зрушив з місця.
Тут важливий момент: ситуація Олександра перебуває під увагою представництва ще з 2024 року. Тоді під час моніторингового візиту до госпіталю ветеранів війни Андрій Крючков виявив військового у критичному стані. Тобто державний нагляд спрацював не вперше.
Хто за законом має право на відстрочку
Відстрочка від призову під час мобілізації регулюється Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Стаття 23 цього закону перелічує категорії громадян, яких не призивають. Серед них – ті, хто постійно доглядає за хворим членом сім’ї, якщо цей член сім’ї потребує сторонньої допомоги.
Але не все так просто. Щоб отримати відстрочку, потрібно довести кілька фактів:
- Родинний зв’язок (брат, сестра, батько, мати, дружина, чоловік).
- Стан здоров’я особи, за якою доглядають: інвалідність І групи, важкі поранення, потреба в постійному догляді.
- Відсутність інших осіб, які могли б узяти на себе цей догляд (наприклад, інших працездатних родичів, які не підлягають призову).
У випадку з Євгеном і Олександром саме брат виконує роль основного опікуна. Олександр – військовий з інвалідністю І групи, що підтверджується документами. Тому Євген має законне право на відстрочку. Інше питання – як швидко й без перешкод її оформити.
Кстати, подібні випадки не поодинокі. Під час дії воєнного стану ТЦК та СП іноді діють жорстко, особливо коли йдеться про термінові повістки. Але закон є закон – і його треба знати.
Як діяти, якщо вас або рідну людину мобілізують
Якщо ви доглядаєте за важкохворим родичем і отримали повістку, не панікуйте. Алгоритм дій такий:
- Зберіть медичні документи. Вам знадобляться висновки лікарсько-консультативної комісії (ЛКК) або медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) про потребу в постійному догляді. Для військових – довідка про інвалідність І групи внаслідок війни.
- Підтвердьте родинний зв’язок. Свідоцтво про народження, шлюб або інші документи, які доводять, що ви є членом сім’ї.
- Подайте заяву до ТЦК та СП. На ім’я начальника територіального центру комплектування пишіть заяву про надання відстрочки. Додайте копії всіх документів. Оригінали майте при собі.
- Отримайте рішення комісії. ТЦК та СП має розглянути вашу заяву і ухвалити рішення. Якщо відмовляють – вимагайте письмову відмову із зазначенням причин.
- Звертайтеся до Уповноваженого. Якщо вам перешкоджають або затримують, телефонуйте до представництва Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у вашій області. Це дієвий інструмент, як показала історія на Закарпатті.
Важливо: не ігноруйте повістку. Якщо ви маєте право на відстрочку, але не оформили її вчасно, це можуть розцінити як ухиляння. Тому краще заздалегідь підготувати всі папери.
Роль Уповноваженого з прав людини
Представництво Уповноваженого ВРУ з прав людини – це не просто кабінет, куди пишуть скарги. Це орган, який має право проводити моніторингові візити, перевіряти діяльність ТЦК та СП, вимагати пояснень і втручатися в ситуації, де порушують права людини.
У випадку з Олександром і Євгеном представництво в Закарпатській області спрацювало оперативно. Андрій Крючков не лише відвідав госпіталь ветеранів війни у 2024 році, а й продовжив тримати ситуацію під контролем. Коли виникла загроза, що Євгена мобілізують без оформлення відстрочки, втручання представника допомогло розрядити обстановку.
Це підтверджує: громадяни мають реальний механізм захисту. Головне – не боятися звертатися. Уповноважений не замінює суд, але може швидко вирішити проблему адміністративного характеру.
Підводні камені, про які варто знати
Є кілька моментів, які часто стають на заваді.
Перше: ТЦК та СП вимагають, щоб догляд був постійним. Тобто ви не просто навідуєте хворого раз на тиждень, а живете з ним або приділяєте йому щодня не менше певного часу. Довести це можна довідкою від лікаря або актом обстеження житлово-побутових умов.
Друге: якщо є інші родичі, які не служать і можуть доглядати, вам можуть відмовити. Наприклад, якщо є працездатна сестра, яка не мобілізована, ТЦК може наполягати, що саме вона має доглядати. Але тут є нюанс: якщо така сестра не проживає разом із хворим і не виконує функції доглядальниці, її не враховують.
Третє: паперова тяганина. Іноді документи губляться, комісії засідають рідко. Тому подавайте заяву у двох примірниках, залишайте собі копію з відміткою про отримання. Якщо відмовляють усно – вимагайте письмову відмову.
Четверте: воєнний стан вносить корективи. Деякі норми можуть змінюватися, тому перед поданням документів уточніть актуальну редакцію закону або проконсультуйтеся з юристом.
І ще один момент: якщо ваш родич отримав інвалідність І групи внаслідок війни, це вже сама по собі підстава для відстрочки для того, хто за ним доглядає. Не потрібно чекати, поки ТЦК самостійно це визнає – ініціюйте процес самі.
Історія на Закарпатті – це нагадування: закон працює, коли ви ним користуєтеся. Не соромтеся відстоювати свої права, звертатися до омбудсмена і вимагати дотримання процедур. Навіть у складних умовах можна досягти справедливості, якщо знати, куди йти і що казати.