Відстрочка від призову для догляду за матір’ю – це не пільга «на розсуд» військкомату, а чітко виписана законом підстава. І коли комісія відмовляє через одну літеру в медичному висновку, суд це виправляє. Саме так сталося у справі №580/8859/26, яку 6 листопада 2026 року розглянув Черкаський окружний адміністративний суд (суддя Валентина Янківська).
Давайте розберемося, що там було і чому це важливо для вас, якщо ви теж доглядаєте за близькою людиною.
Що сталося: коротко про суть спору
Чоловік подав документи на відстрочку 30 липня 2026 року. Особисто, через адміністратора ЦНАПу, звідки скани передали далі – до комісії п’ятого відділу. Пакет був повний: висновок ЛКК, пенсійне посвідчення матері, акт про догляд.
За кілька днів, 31 липня, комісія зібралася і оформила відмову протоколом №112. Про рішення чоловіка повідомили 3 серпня 2026 року.
Причина відмови виглядає майже анекдотично. У висновку ЛКК №202 від 26.06.2026 лікарі написали, що потреба в сторонньому догляді – «безтерміново». А інструкція, на думку комісії, вимагає слова «безстроково». Одна літера, по суті, стала підставою для відмови.
Мати позивача має III групу інвалідності довічно. Це підтверджує пенсійне посвідчення. А ще є акт №67 від 29.07.2026, який зафіксував, що син справді доглядає за нею за місцем проживання.
Які норми тут працюють
Основна опора – пункт 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Ця норма прямо каже: не підлягають призову ті, хто зайнятий постійним доглядом за батьками, які за висновком МСЕК чи ЛКК потребують такого догляду.
Процедуру деталізує Порядок №560. Там є пункти 56 і 57 – про утворення комісій при ТЦК, пункт 58 – про особисту заяву і додатки, пункт 60 – про семиденний строк розгляду. Якщо комісія не встигає, закон дозволяє їй зачекати відповіді на запити, але не більше.
Окремо варто згадати форму 080-4/о. Це «Висновок про наявність порушення функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду». Її видають за наказом МОЗ №407 від 09.03.2021, а зміни до документа внесли наказом МОЗ №1811 від 27.11.2025.
Ключовий момент: до ухвалення рішення військовозобов’язаний не підлягає призову. І це не побажання, а норма закону.
Де комісія помилилася
Суд подивився на оновлену інструкцію і побачив пункт 11. Там сказано: особам, яким інвалідність встановлено безстроково, висновок видається безстроково. Іншим – на строк 12 місяців.
Тобто лікарі діяли логічно: довічна інвалідність означає довічну потребу в догляді. А слово «безтерміново» – просто синонім до «безстроково». Обидва означають одне: без обмеження в часі.
Суд прямо написав, що ці терміни синонімічні. Слова однієї частини мови, звучать по-різному, але мають однакове лексичне значення. Формально причина відмови виглядала як оформлення документа, але фактично відстрочка від призову для догляду за матір’ю тут була беззаперечною.
А тепер найцікавіше. Позивач просив скасувати повідомлення про відмову від 03.08.2026. Але суд зауважив: права порушує не лист-повідомлення, а саме рішення, оформлене протоколом №112. Тому належний спосіб захисту – визнати протиправним і скасувати рішення комісії в частині, що стосується позивача.
Тут суд скористався частиною 2 статті 9 КАС України. Ця норма дозволяє вийти за межі позовних вимог, якщо це потрібно для ефективного захисту людини від свавілля державного органу. До речі, такий підхід рятує чимало позивачів від формального програшу через неточно сформульовану вимогу.
Що вирішив суд
Позов задовольнили частково.
Рішення комісії, оформлене протоколом від 31 липня 2026 року №112, визнали протиправним і скасували – у частині відмови в наданні відстрочки. Скасування відмови повертає людину в стан очікування, і сама відстрочка від призову для догляду за матір’ю ще не надана.
Комісію зобов’язали повторно розглянути заяву. Не просто «подумати ще раз», а прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, яку дав суд. Про це йдеться в частині 4 статті 245 КАС України: якщо всі умови закону виконані, суд може зобов’язати суб’єкта владних повноважень діяти на користь позивача.
Цікавий нюанс із судовим збором. Позивач сплатив 2662,00 грн, хоча мав сплатити 1064,96 грн. Зайві 1597,04 грн повертають за клопотанням – на підставі пункту 1 частини 1 статті 7 Закону №3674-VI.
На користь позивача стягнули 532,48 грн. Це половина належного збору, пропорційно задоволеним вимогам. Логіка проста: вимоги задовольнили частково, отже й витрати ділять навпіл.
Рішення ще не набрало законної сили. Апеляцію можна подати безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.
Що з цього взяти собі
Історія показова. Комісія відмовила не через відсутність підстав, а через невдалу форму запису в медичному документі. Замість того щоб уточнити дані, вона шукала формальну причину для відмови.
Для тих, хто збирає документи, кілька практичних речей.
- Висновок ЛКК – головний доказ потреби в догляді. Важливо, щоб у ньому був зв’язок зі строком інвалідності.
- Акт про встановлення факту догляду з місця проживання суттєво зміцнює позицію.
- Якщо відмова вже прийшла, дивіться не на лист-повідомлення, а на саме рішення комісії. Оскаржувати треба його.
Суд ще раз нагадав: закон вимагає трьох речей. Є особа, яка потребує постійного догляду. Є висновок МСЕК або ЛКК про це. І є фактичне здійснення догляду військовозобов’язаним.
Коли всі три складові на місці, відмова стає тимчасовою перепоною, яку знімають у суді. А відстрочка від призову для догляду за матір’ю не зникає лише тому, що комусь у ТЦК не сподобалось слово в довідці лікарів.
