Виключення з військового обліку – тема, яка хвилює тисячі українців, особливо тих, хто давно досяг граничного віку перебування в запасі. Уявіть: вам за 40, ви впевнені, що ваш статус давно мав змінитися, але застосунок «Резерв+» уперто показує «військовозобов’язаний». Саме з такою проблемою зіткнувся позивач у справі №160/12541/26, яку 13 серпня 2026 року розглянув Дніпропетровський окружний адміністративний суд. Давайте розберемося, що вирішив суд і чому це рішення важливе не лише для самого позивача, а й для багатьох інших.
Що сталося: коротко про суть спору
Позивач – чоловік 1970 року народження, який з 1990 року перебував на військовому обліку військовозобов’язаних рядового складу. У вересні 2010 року йому виповнилося 40 років. А це, між іншим, і був той самий граничний вік перебування в запасі для рядового складу за тодішньою редакцією статті 28 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу».
І ось тут важливий момент: досягнення цього віку – не просто формальність. За законом, це безумовна підстава для виключення з військового обліку. Тобто жодних додаткових рішень, заяв чи «дозволів» не потрібно. Сам факт того, що людині виповнилося 40, автоматично змінює її правовий статус. Військовозобов’язаний стає особою, яка більше не перебуває в запасі.
Але що ми бачимо на практиці? Позивач згенерував електронний військово-обліковий документ через «Резерв+» – і там красувався статус «військовозобов’язаний». Іншими словами, реєстр «Оберіг» містив відверто недостовірну інформацію.
Чому це сталося і що зробив позивач
Причина банальна: у 2010–2011 роках відповідач (територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, простіше кажучи – військкомат) просто не виконав свій обов’язок. Хоча Порядок організації та ведення військового обліку, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1487, прямо передбачав: якщо людина, яка досягла граничного віку, не прийшла до ТЦК – її виключають з обліку без участі, не пізніше 1 січня наступного року. І присутність громадянина для цього, до речі, взагалі не обов’язкова.
Позивач не став мовчки миритися з помилкою в реєстрі. Через адвоката він звернувся до ТЦК із заявою: внесіть, будь ласка, до «Оберегу» правдиві відомості – що він виключений із обліку. А у відповідь отримав суху відписку: мовляв, ви перебуваєте на обліку, і все. Жодних дій щодо виправлення даних.
І тоді позивач пішов до суду.
Чому закон на боці позивача: ключові аргументи
Тут треба розставити всі крапки над «і». Давайте подивимося на головні юридичні підстави, якими керувався суд.
По-перше, стаття 37 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» чітко каже: досягнення граничного віку перебування в запасі – це самостійна підстава для виключення з військового обліку. Не «може бути підставою», не «за рішенням начальника ТЦК», а просто – підстава. Крапка.
По-друге, йдеться про норму, яка діяла на момент досягнення позивачем 40-річчя. А це означає, що подальше підвищення граничного віку (яке справді відбулося пізніше) не може скасувати той факт, що у 2010 році позивач уже набув статусу особи, яка підлягає виключенню. Стаття 58 Конституції України про незворотність дії закону в часі – це не порожні слова.
По-третє, і це принципово, – відсутність відмітки у військовому квитку не змінює правового статусу людини. Якщо ТЦК свого часу «забув» поставити штамп – це проблема самого ТЦК, а не громадянина. Не можна карати людину за помилки державного органу.
Що таке реєстр «Оберіг» і чому достовірність даних – це обов’язок держави
Крім базового Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», існує ще один важливий документ – Закон України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов’язаних та резервістів». Саме він регулює роботу системи «Оберіг». І в ньому чорним по білому записано: основними засадами ведення Реєстру є обов’язковість та своєчасність внесення відомостей, а також повнота й актуалізація даних.
Простіше кажучи, держава сама на себе поклала обов’язок стежити за тим, щоб інформація в «Оберезі» була правдивою. Органи ведення Реєстру (ті самі ТЦК) зобов’язані цю актуалізацію забезпечувати. І коли позивач звернувся до ТЦК із заявою про виправлення недостовірних відомостей, він діяв у повній відповідності до статті 9 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов’язаних та резервістів». А от відповідач, чесно кажучи, просто проігнорував свій прямий обов’язок.
Чому суд не міг ухвалити іншого рішення
Тут варто пояснити одну важливу річ – дискреційні повноваження. Це коли чиновник має право вибору: вчинити так чи інакше, і обидва варіанти законні. Але у справі №160/12541/26 суд чітко вказав: у ТЦК не було жодної свободи розсуду. Якщо людина досягла граничного віку – її треба виключити з обліку. Це єдиний правомірний варіант поведінки, і жодних альтернатив закон не передбачає.
Відповідач, до речі, навіть не подав відзив на позов. Не надав жодного доказу на виправдання своєї бездіяльності. Тому суд ухвалив рішення на підставі тих матеріалів, які були в справі.
Яким же був результат? Суд повністю задовольнив позов. Бездіяльність ТЦК визнано протиправною. Відповідача зобов’язали внести до реєстру «Оберіг» відомості про виключення позивача з військового обліку на підставі пункту 4 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу». І – що особливо важливо в цифрову епоху – суд окремо зобов’язав ТЦК відобразити ці зміни в системному продукті «Оберіг-Резерв+», щоб електронний військово-обліковий документ позивача нарешті відповідав реальності.
Крім того, з відповідача стягнули судовий збір у розмірі 1331,20 грн на користь позивача. Дрібниця, але приємно – це підтверджує, що позивач мав повне право вимагати справедливості, і держава в особі суду його підтримала.
Що це означає для інших
Кейс цікавий тим, що він не унікальний. Тисячі українців, які досягли граничного віку ще до підвищення цієї планки, можуть опинитися в такій самій ситуації: у реєстрі «Оберіг» вони значаться як військовозобов’язані, хоча за законом давно мали бути виключені.
Суд своїм рішенням нагадав прості, але фундаментальні речі. Правовий статус людини визначається законом, а не тим, що записано чи не записано в електронній базі даних. Якщо державний орган колись не виконав свій обов’язок – це не привід робити вигляд, що нічого не сталося. Помилку треба виправляти, і суд – цілком реальний механізм для цього. До речі, керуючись цим самим підходом, варто пам’ятати: оскарження бездіяльності ТЦК через адміністративний суд – це не якась абстрактна теорія, а працюючий інструмент захисту, щоразу підтверджений практикою.