Виключення з військового обліку через стан здоров’я – процедура, яка, здавалося б, має працювати автоматично. Пройшов ВЛК, отримав висновок про непридатність, відповідний запис з’явився у військовому квитку – і все, ти більше не військовозобов’язаний. Але що робити, коли паперовий квиток каже одне, а електронний реєстр – зовсім інше? Саме така ситуація стала предметом судового розгляду, який завершився у серпні 2026 року в Одеському окружному адміністративному суді.
Як усе почалося: дві реальності одного військовозобов’язаного
Уявіть: людина ще у 2022 році пройшла військово-лікарську комісію. Діагноз – шизофренія, параноїдна форма (стаття 16а графи II Розкладу хвороб). ВЛК винесла однозначний вердикт: непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку. 30 листопада 2022 року – дата, яка зафіксована і в довідці ВЛК №3/1732, і у військовому квитку серії № НОМЕР_1 від 18.12.1995. У графі 29 квитка – чіткий запис про непридатність та виключення. Крапка.
Але минає понад три роки. Людина формує військово-обліковий документ в електронній формі через застосунок «Резерв+» – і бачить там геть іншу картину. У Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов’язаних та резервістів (далі – Реєстр) вона все ще перебуває на обліку. Мало того – має категорію обліку 999097, звання «рекрут, потребує проходження базової загальновійськової підготовки, солдат резерву». І на додачу – ТЦК та СП розшукує цю людину.
Погодьтеся, ситуація абсурдна. Паперовий військовий квиток із печатками стверджує: виключений. А електронна система кричить: на обліку, ще й у розшуку.
Спроба вирішити питання без суду: що відповів ТЦК
30 березня 2026 року чоловік звернувся до територіального центру комплектування із заявою. Додав копію військового квитка, довідку ВЛК, медичні документи – словом, усе, що підтверджувало його статус. Просив одного: внести до Реєстру достовірну інформацію.
Відповідь надійшла 16 травня 2026 року. Коротка і категорична: законних підстав для внесення відомостей немає. За даними АІТС «Оберіг», заявник перебуває на військовому обліку. І жодних змін.
Саме ця відмова і стала підставою для звернення до суду.
Логіка ТЦК: чому відмовляють навіть за наявності запису у військовому квитку
Позиція відповідача заслуговує на увагу – хоча б тому, що вона типова. Коли справа дійшла до суду, ТЦК виклав кілька аргументів.
По-перше, стверджувалося, що єдиним належним документом для підтвердження непридатності є Свідоцтво про хворобу (Додаток 4 до Положення), затверджене штатною ВЛК. Довідка ВЛК сама по собі – недостатня підстава.
По-друге, чинне законодавство, а саме Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу» та Порядок №1487, нібито вимагає особистого прибуття громадянина для проведення процедури виключення з військового обліку.
По-третє, документи, подані позивачем, – це копії, не завірені належним чином. А вносити зміни до реєстрів суворої звітності на підставі незавірених копій – річ, за логікою ТЦК, неприпустима.
І нарешті, четвертий аргумент: постанови ВЛК під час воєнного стану дійсні лише протягом одного року. Мовляв, будь-які паперові відмітки, що суперечать електронній базі, потребують верифікації через нову ВЛК.
Звучить переконливо? На перший погляд – так. Але суд подивився на ситуацію під іншим кутом.
Чому суд не погодився: ключові аргументи рішення
Суд звернув увагу на принципову деталь. Заперечення ТЦК стосувалися процедури виключення з військового обліку як такої. А предметом спору було інше – внесення змін до відомостей, що вже містяться у Реєстрі. Це різні речі.
У матеріалах справи фігурував військовий квиток із записом про непридатність та виключення. Цей запис – не просто позначка. Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», виключенню з військового обліку підлягають громадяни, визнані непридатними до військової служби. І якщо у військовому квитку цей запис є – значить, процедура виключення з військового обліку вже відбулася.
Крім того, суд наголосив: ТЦК не вчинив жодних дій для перевірки достовірності поданих документів. Не провів службової перевірки, не звернувся із запитами, не клопотав про експертизу. Просто відмовив – і все.
А тим часом Порядок №559, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року, прямо передбачає: якщо дані паперового військово-облікового документа не збігаються з даними Реєстру, зміни мають бути внесені протягом п’яти робочих днів із дня реєстрації заяви. Ніяких додаткових умов про «нове ВЛК» чи «особисте прибуття» для самого внесення змін Порядок не містить.
Як це працює за законом
Тут важливий момент – і він стосується не лише цієї конкретної справи. Закон України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов’язаних та резервістів» у статті 14 визначає, що ведення Реєстру включає внесення змін до персональних і службових даних на підставі відомостей, які подають органи влади, підприємства, установи, а також самі військовозобов’язані.
Органами ведення Реєстру, згідно з частиною восьмою статті 5 цього ж Закону, є районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. І саме вони зобов’язані забезпечувати актуалізацію бази даних Реєстру.
Коли до ТЦК звертається громадянин із документами, які підтверджують його статус, – центр не має права ігнорувати ці документи. Особливо якщо мова йде про офіційний військово-обліковий документ із відповідними записами.
Що вирішив суд
Суд визнав відмову ТЦК протиправною і зобов’язав внести до Реєстру інформацію про визнання позивача непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку – відповідно до відомостей, зазначених у військовому квитку. Також із ТЦК стягнули судовий збір у розмірі 1064,96 грн.
Це рішення цікаве не лише для конкретного позивача. Воно показує: коли є розбіжність між паперовим військовим квитком і даними в «Резерв+», проблема вирішується не через нове проходження ВЛК, а через зобов’язання ТЦК виконати свою пряму функцію – актуалізувати дані в Реєстрі на підставі вже наявних документів.
Ключове тут – мати на руках належно оформлений військово-обліковий документ із відповідним записом. Якщо такий документ є, а електронна система показує інше – це технічна помилка, яку зобов’язаний виправити саме ТЦК. І судова практика це підтверджує.