Виключення з військового обліку за станом здоров’я – це, здавалося б, фінальна крапка у стосунках людини з військкоматом. Але що робити, коли через двадцять років після такого рішення вас раптом повертають у стрій? Саме з такою ситуацією зіткнувся позивач у справі №140/6108/26, яку розглядав Волинський окружний адміністративний суд. І рішення, ухвалене 13 серпня 2026 року, варте уваги кожного, хто має на руках старі висновки ВЛК про непридатність.
Як усе починалося: 2005 рік і «непридатний»
Історія тягнеться ще з лютого 2005-го. Тоді військово-лікарська комісія визнала чоловіка непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Підстава – стаття 22 «а» графи І Наказу МОУ №2 від 04.01.1994. У тимчасовому посвідченні військовозобов’язаного з’явився відповідний запис, а згодом – у березні 2022 року – його офіційно виключили з обліку. У паспорті з 2012 року стояла відмітка «невійськовозобов’язаний».
Здавалося б, питання закрите раз і назавжди.
Більше того – коли запрацювали електронні реєстри, у застосунку «Резерв+» станом на січень 2026 року все відображалося коректно: статус «виключено з обліку», категорія «невійськовозобов’язаний». Жодних проблем.
Раптове «воскресіння» військовозобов’язаного
А далі сталося те, що й стало приводом для судового позову. Після оновлення даних територіальний центр комплектування та соціальної підтримки самовільно змінив статус чоловіка на «військовозобов’язаний». Простіше кажучи – людину, яку два десятиліття тому визнали непридатною і виключили з обліку, знову поставили на облік. Без повторної ВЛК, без жодних медичних обстежень.
Чоловік не став мовчки погоджуватися. У квітні 2026 року він подав до ТЦК заяву з проханням внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів достовірні дані про його непридатність. У відповідь отримав відмову.
Чим керувався ТЦК?
Логіка відповідача, викладена у відзиві на позов, була такою. По-перше, позивача поновили на обліку на підставі розпорядження начальника вищого органу – мовляв, провели перевірку правомірності виключення чоловіків віком від 22 до 54 років. По-друге, заявили: позивач проходив ВЛК лише за графою І (тобто як призовник), а за графою ІІ (як військовозобов’язаний) – ні. По-третє, рішення про непридатність не затверджувалося 16 Регіональною ВЛК.
На додачу ТЦК послався на те, що з 4 травня 2024 року набрала чинності нова редакція статті 37 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу». У ній, мовляв, такої підстави для виключення з військового обліку більше немає.
І ще один аргумент: позивач не скористався адміністративною процедурою через Портал чи особисте звернення, а одразу подався до суду. Хоча, як з’ясувалося згодом, це твердження не відповідало дійсності – заява була, і відмова теж була.
Що сказав суд: головні аргументи
Суддя Волинського окружного адміністративного суду Н. В. Стецик підійшла до справи ґрунтовно і розставила всі крапки над «і». Ось ключові моменти, на які варто звернути увагу.
Перше. Тимчасове посвідчення з відміткою про виключення з військового обліку – це офіційний документ. Посадові особи, які його оформлювали, своїми підписами підтвердили достовірність внесених даних. Жодних доказів того, що це посвідчення визнавали нечинним або що службовців притягували до відповідальності за його видачу, суду не надали. Отже, документ є належним доказом статусу позивача.
Друге – і це, мабуть, найцікавіше для тих, хто опинився в подібній ситуації. ТЦК стверджував, що ВЛК за графою І (для призовників) не дорівнює ВЛК за графою ІІ (для військовозобов’язаних). Суд проаналізував статтю 22а Додатку 1 до наказу Міністра оборони України №2 від 04.01.1994 і дійшов протилежного висновку: хвороби, передбачені цією статтею, тягнуть за собою непридатність до військової служби з виключенням з обліку як за графою І, так і за графою ІІ. Іншими словами, якщо людина непридатна як призовник – вона непридатна і як військовозобов’язаний.
Третє. Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу» – і в редакції, що діяла у 2005 році, і в чинній – передбачає виключення з військового обліку громадян, визнаних непридатними до військової служби (пункт 3 частини 6 статті 37). Суд окремо наголосив: закони не мають зворотної дії в часі, якщо це погіршує становище особи.
Четверте – щодо обов’язку проходити повторний медичний огляд. У травні 2024 року справді набув чинності Закон №3621-IX, який зобов’язав «обмежено придатних» пройти повторну ВЛК до 5 червня 2025 року. Але позивач – не «обмежено придатний». Він – непридатний, з виключенням з обліку. А це зовсім інша категорія, і жоден нормативний акт не вимагає від таких людей повторно проходити медогляд.
Чому рішення важливе не лише для позивача
Колегія суду чітко сформулювала: виключення з військового обліку – це не тимчасове рішення і не адміністративна позначка, яку можна довільно змінити. Це акт, яким держава в особі компетентного органу визнала людину такою, що не підлягає призову, і звільнила її від виконання військового обов’язку. Поновлення на обліку без скасування попереднього висновку ВЛК суперечить принципам законності та правової визначеності.
Також суд звернув увагу на обов’язок ТЦК вести Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов’язаних та резервістів належним чином – тобто наповнювати його достовірною інформацією. У цій справі відповідач свій обов’язок проігнорував, що й було кваліфіковано як протиправну бездіяльність.
У підсумку суд задовольнив позов повністю: визнав бездіяльність ТЦК протиправною та зобов’язав внести до Реєстру відомості про виключення позивача з військового обліку через непридатність до військової служби. Крім того, на користь позивача стягнули 1331,20 грн судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Кому може стати в пригоді це рішення? Насамперед тим, кого виключили з обліку за станом здоров’я до 2024 року, а тепер раптом «повернули» через оновлення баз даних. Якщо у вас на руках є тимчасове посвідчення або військовий квиток із записом про непридатність і виключення – це вагомий доказ, який суди беруть до уваги. І жодні посилання ТЦК на нові редакції законів чи внутрішні перевірки не скасовують того факту, що рішення ВЛК, ухвалене двадцять років тому, залишається чинним доти, доки його офіційно не переглянули в установленому порядку.