Виключення з військового обліку непридатного до військової служби – начебто фінальна точка. Та коли паперове рішення медиків роками не потрапляє до електронного реєстру, спокій обертається новими візитами до ТЦК. Саме в таку пастку потрапив позивач у справі №140/6081/26, яку розглянув Волинський окружний адміністративний суд.
Рішення ухвалено 03 вересня 2026 року. Справу слухали за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суддя – Шепелюк В.Л. Відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження 28 травня 2026 року, однак відзив на позов не подав. Для суду це означало просту річ: розгляд за наявними матеріалами, як і дозволяє частина шоста статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України.
Що було в документах позивача
Свій шлях до виключення з обліку чоловік пройшов ще у 2019 році. 31 жовтня призовна комісія визнала його непридатним до військової служби та виключила з військового обліку. Підставою став протокол №22 і стаття 74 «а» графи І наказу Міністерства оборони України №402-2008. Ці відомості внесли до тимчасового посвідчення військовозобов’язаного, виданого 25 лютого 2020 року.
Стан здоров’я теж має значення для розуміння справи. Позивач – особа з інвалідністю ІІІ групи з дитинства. Це підтверджує довідка до акта огляду медико-соціальної експертної комісії від 24 жовтня 2024 року №871840, інвалідність встановлена до 01 листопада 2026 року.
Та в застосунку «Резерв+» картина виявилася зовсім іншою. Станом на 04 травня 2026 року електронний військово-обліковий документ показував позивача як військовозобов’язаного. Там же була відстрочка від призову під час мобілізації, на особливий період. Її надавали на підставі пункту 2 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року №3543-XII і залишили до завершення мобілізації.
Що відповів ТЦК
Щоб навести лад у даних, 02 квітня 2026 року представник позивача надіслала до ТЦК заяву. Просила внести до Реєстру відомості про рішення медичної комісії від 31 жовтня 2019 року та виключити чоловіка з військового обліку. До заяви долучили завірені копії тимчасового посвідчення, електронного військово-облікового документа, паспорта та довідки про реєстраційний номер облікової картки платника податків.
Відповідь надійшла листом від 15 квітня 2026 року №3750. Територіальний центр пояснив: під час особливого періоду постанови ВЛК про непридатність оформлюються свідоцтвами про хворобу. Такі свідоцтва не пізніше десяти днів направляють на затвердження штатних ВЛК. Але жодного свідоцтва про хворобу позивача до 16 Регіональної ВЛК не надходило, бо пакет документів був неповний.
Звідси й порада: з’явитися до ТЦК особисто, пройти медичний огляд заново і лише потім чекати на оновлення реєстру. Позивач таку логіку не прийняв. Він вважав це протиправною бездіяльністю і звернувся до суду за захистом своїх прав.
На які норми сперся суд
Перша опора – Конституція України. Стаття 19 вимагає, щоб державні органи діяли лише на підставі, у межах повноважень і в спосіб, передбачені законом.
Далі – пункт 3 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII. Ця норма прямо називає тих, хто підлягає виключенню з військового обліку в районних (міських) територіальних центрах комплектування. Ідеться про виключення з військового обліку непридатного до військової служби громадянина, якого визнала такою відповідна комісія.
Не менш важливий і Закон України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов’язаних та резервістів» від 16 березня 2017 року №1951-VIII. Стаття 3 називає серед засад ведення Реєстру обов’язковість, своєчасність, повноту та актуалізацію відомостей. Стаття 6 відносить до службових даних результати медичного огляду, тобто військово-лікарської експертизи.
За частинами восьмою та дев’ятою статті 5 саме територіальні центри комплектування належать до органів ведення Реєстру й забезпечують актуалізацію його бази даних. А стаття 9 дає людині право подати мотивовану заяву щодо виправлення недостовірних відомостей про себе.
Суд звернув увагу й на те, яким було регулювання на момент огляду. Тоді діяв Порядок організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов’язаних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07 грудня 2016 року №921. Його пункт 56 згадує Єдиний державний реєстр військовозобов’язаних, а пункт 16 визначає, що для військовозобов’язаних обліковим документом є військовий квиток або тимчасове посвідчення.
Зараз працює інший документ – Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487. Пункт 79 прямо покладає на територіальні центри ведення обліку, проставлення відміток про виключення та функції з ведення Реєстру. Постанова №921, до слова, втратила чинність.
Ще одна опора – Порядок ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів, затверджений наказом Міністерства оборони України від 28 березня 2022 року №94. Пункт 9 розділу ІІІ каже, що виправлення недостовірних відомостей роблять за результатами розгляду мотивованої заяви людини до органу ведення Реєстру.
Чому затвердження штатною ВЛК не вимагали
Тут ховається найцікавіше. На момент, коли позивача визнали непридатним, обов’язкового затвердження постанов районних ВЛК штатною ВЛК просто не існувало. Таку вимогу запровадили значно пізніше – наказом Міністерства оборони України від 18 серпня 2023 року №490.
І застосувати її заднім числом не можна. Стаття 58 Конституції України гарантує незворотність дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, які погіршують становище особи. Конституційний Суд України у рішеннях №1-зп/1997 та №5-р/2018 наголошував: нові обов’язки не покладають на людину заднім числом, а стабільність правовідносин є складовою верховенства права.
До того ж виключення з військового обліку непридатного до військової служби фактично відбулося ще в жовтні 2019 року. Його ніхто не оскаржував і незаконним не визнавав. А процедурне рішення про виключення означає просту річ: особа більше не перебуває на обліку і втрачає статус військовозобов’язаного. Таку позицію свого часу висловив Верховний Суд у постанові від 21 травня 2025 року у справі №280/2880/24.
Порядок №559 і питання особистої явки
Окремо суд розібрав постанову Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №559. Нею затверджено Порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов’язаних та резервістів.
Пункти 3 і 4 цього Порядку вимагають, щоб відомості у військово-обліковому документі відповідали даним Реєстру. Якщо є розбіжності, громадянин може звернутися через Портал або особисто до ТЦК, і зміни вносять протягом п’яти робочих днів із дня реєстрації заяви. Обов’язкової особистої явки для вирішення питання про внесення змін ця норма не передбачає.
Ось у цьому й корінь проблеми. Після отримання заяви відповідач мав або внести зміни, або надати мотивовану відмову. Натомість він вимагав повторного медогляду, якого закон не вимагає. Верховний Суд у постанові від 17 квітня 2019 року у справі №342/158/17 пояснив, що таке протиправна бездіяльність: це нездійснення обов’язкових і реально можливих дій, які закон відніс до компетенції органу.
Чим завершилася справа
Позов задовольнили повністю. Суд визнав протиправною бездіяльність ТЦК щодо невнесення до Реєстру відомостей про виключення позивача з військового обліку через непридатність до військової служби. Відповідача зобов’язали внести ці відомості.
Судові витрати теж поклали на державу. Позивач сплатив 1065,00 грн судового збору, а стягнуто на його користь 1064,96 грн із бюджетних асигнувань ТЦК. Підставою стала частина перша статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Оскаржити це рішення можна до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів із дня складення повного тексту.
Комусь ця історія стане в пригоді як орієнтир. Якщо виключення з військового обліку непридатного до військової служби у вашому випадку вже відбулося, а «Резерв+» показує зовсім інше, не варто чекати на запрошення до ТЦК. Достатньо мотивованої заяви з копіями документів, а далі закон дає чиновникам п’ять робочих днів на внесення змін.
