Site icon Лук'янчиков Олег Адвокат

Виключення з військового обліку засудженого за тяжкий злочин: розбір рішення у справі №320/44263/24

sydumist

Виключення з військового обліку засудженого за тяжкий злочин – саме цього домагався позивач у Київському окружному адміністративному суді. Рішення у справі №320/44263/24 ухвалили 06 листопада 2026 року. Головувала суддя Горобцова Я.В. Спір розглянули в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.

Позивач просив двох речей: визнати бездіяльність територіального центру комплектування та соціальної підтримки протиправною і зобов’язати його виключити людину з військового обліку. Відповідач подав відзив – вимоги назвав необґрунтованими, підстав для задоволення не побачив. Позов задовольнили частково, і саме тому ця справа варта уваги кожного, хто колись мав судимість.

Вирок 2006 року і заява 2024 року

Історія тягнеться далеко в минуле. Вироком Солом’янського районного суду міста Києва від 24.07.2006 у справі №1-146/06 позивача засудили за ч. 2 ст. 358, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 289 Кримінального кодексу України. Йшлося про тяжкий злочин, покарання – п’ять років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Сьогодні чоловік перебуває на обліку в територіальному центрі комплектування. 16 травня 2024 року він звернувся туди із заявою про виключення з військового обліку. Підставою назвав ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» у редакції, чинній на момент звернення.

Відповіді не було. Тоді через представника позивач надіслав адвокатський запит, згодом – скаргу. Результат той самий: тиша. Залишався один шлях – до суду. Уже під час розгляду, 09.01.2026, позивач просив витребувати докази, а 15.01.2026 попросив залишити це клопотання без розгляду. Мабуть, зрозумів, що потреби в ньому немає.

Що каже закон про військовий обов’язок

Суд виходив із конституційних основ. За ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень і у спосіб, передбачені Конституцією та законами. Стаття 65 Основного Закону називає захист Вітчизни обов’язком громадян.

Окремо суд згадав Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затверджений Законом від 24.02.2022 №2102-IX. Воєнний стан ввели з 05:30 24 лютого 2022 року, і на час розгляду справи його дію продовжили. Це важливий фон: під час воєнного стану призов і облік працюють за особливими правилами.

Спірні відносини регулює Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25.03.92 №2232-XII. Військовий обов’язок, за ч. 2 та ч. 3 ст. 1 цього Закону, охоплює підготовку до служби, взяття на облік, призов, проходження служби, перебування в запасі й дотримання правил військового обліку. Стаття 2 описує військову службу як державну службу особливого характеру, пов’язану з обороною країни.

Друга опора – Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.93 №3543-XII. Його ч. 5 ст. 22 покладає призов під час мобілізації на місцеві органи виконавчої влади та територіальні центри комплектування або командирів військових частин.

А далі – ключова норма. Підстави взяття на облік, зняття та виключення з нього визначає стаття 37 Закону №2232-XII. Пункт 6 ч. 6 цієї статті у редакції, чинній до 17 травня 2024 року включно, прямо називає категорію громадян, які підлягають виключенню: ті, кого раніше засудили до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. Саме на цю норму й спиралася людина, подаючи заяву.

Позиція суду: бездіяльність та її межі

Доказів суд зібрав достатньо. Вирок від 24.07.2006 підтвердив: злочин, за який засудили позивача, на час його вчинення та винесення вироку визнавався тяжким. Формально підстави для виключення з військового обліку засудженого за тяжкий злочин виглядали очевидними.

Проблема виявилася в іншому. Відповідач на заяву відповів, але не по суті. У відповіді йшлося лише про необхідність прибути до центру комплектування для актуалізації особистих даних. Питання, яке порушив позивач, фактично залишили без розгляду. Чи можна це назвати турботою про людину? Навряд.

І тут важливий момент. Саме небажання розібратися по суті, а не відмова виключити з обліку, суд визнав протиправним. Він наголосив: відповідач наділений повноваженнями і розглянути заяву, і перевірити відомості, і внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів. Інструменти в нього є, а рішення він не ухвалив.

Чому не зобов’язали виключити одразу

Друга вимога – зобов’язати центр комплектування виключити позивача з обліку – провалилася. Причина проста, і вона стосується будь-якої подібної справи.

Суд нагадав про ефективний спосіб захисту. Це такий спосіб, що приводить до потрібного результату, дає найбільший ефект і поновлює порушене право. Вимога про зобов’язання виключити з обліку цьому критерію не відповідала. Чому? Бо повноваження виключити людину з обліку належать самому відповідачу – і тільки за наслідком звернення та перевірки викладених обставин.

Суд не може підміняти орган влади й писати за нього рішення. Тому в цій частині позову відмовили. Натомість суд зобов’язав територіальний центр комплектування розглянути заяву від 16.05.2024 та ухвалити рішення за законодавством у редакції, чинній станом на дату звернення.

Кстати, дата тут не формальність. Редакція Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» змінювалася, і застосувати треба саме ту, що діяла, коли людина подавала заяву.

Витрати та оскарження

Окремо суд розписав судові витрати. За ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог. До складу витрат, які розподіляють, не включають витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу та судовий збір.

Позивач сплатив судовий збір – 1211,20 грн. Цю суму стягнули на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Рішення ухвалили, керуючись ст. 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Набирає законної сили рішення після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо скаргу не подадуть. Апеляційну скаргу можна подати до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення. Якщо ж суд оголосив лише вступну та резолютивну частини або розглядав справу в письмовому провадженні, відлік іде з дня складення повного тексту.

Для людини із судимістю за тяжкий злочин ця справа дає зрозумілу підказку. Формулюйте вимогу не як зобов’язання виключити вас з обліку, а як зобов’язання розглянути заяву й ухвалити рішення. Інакше суд визнає бездіяльність протиправною, та в ключовій частині відмовить. Другий момент – редакція закону: виключення з військового обліку засудженого за тяжкий злочин оцінюють за нормою, чинною саме на дату вашої заяви, а не на дату судового розгляду. Ця дрібниця часто й вирішує результат.

Exit mobile version