Site icon Лук'янчиков Олег Адвокат

Виключення зі списків особового складу військової частини: коли наказ про звільнення вже є, а служба все одно триває

zvilnenya z viyskovoi slyzby 1

Виключення зі списків особового складу військової частини – це не бюрократична дрібниця. Саме цей день, а не дата наказу про звільнення, вважається закінченням військової служби. І якщо командир не видає відповідний наказ, людина зависає між двома світами: формально вільна, фактично все ще в строю. Івано-Франківський окружний адміністративний суд 30 жовтня 2026 року розбирався з такою ситуацією у справі №300/444/26.

Офіцер, який зробив усе, що вимагав закон

ОСОБА_1 – капітан, командир механізованої роти. 24 червня 2025 року військово-лікарська комісія оформила висновок у свідоцтві про хворобу №2025-0624-1136-0834-7: непридатний до військової служби з переоглядом через шість місяців. Це саме той випадок, коли закон прямо дозволяє попрощатися з погонами за станом здоров’я.

Далі – 30 червня 2025 року – рапорт. Офіцер просив звільнити його за підпунктом “б” пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу” від 25.03.1992 №2232-XII. До рапорту додав нотаріально засвідчені копії свідоцтва про хворобу і протоколу ВЛК.

Кадрове рішення не забарилося: наказом командира 12 армійського корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 08.09.2025 №129 капітана звільнили у запас за підпунктом “б” – на підставі висновку ВЛК про непридатність або тимчасову непридатність із переоглядом через 6-12 місяців. Тим самим наказом визначили: підлягає направленню на військовий облік.

Здавалося б, усе. Але ні.

Лист, який зупинив процедуру

Військова частина НОМЕР_1 листами від 18.12.2025 №1643/23716 та від 28.12.2025 №03/3075 повідомила: завершити звільнення дистанційно неможливо, бо за офіцером закріплене майно, яке обліковується на балансі частини. Потрібна особиста присутність – щоб здати майно й отримати документи.

У відзиві на позов представник частини додав другий аргумент. За пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, військовослужбовець не виключається зі списків особового складу без його згоди до проведення всіх розрахунків. А в рапорті такої згоди немає.

Звільнення і виключення – це не одне й те саме

Суд наголосив: “звільнення з військової служби” та “виключення зі списків особового складу військової частини” позначають різні юридичні етапи. Перше – кадрове рішення, оформлене наказом по особовому складу. Друге – окрема дія на виконання цього наказу.

І це не причіпка до слів. Частина 3 статті 24 Закону №2232-XII каже прямо: закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини. Поки такого наказу немає, людина залишається військовослужбовцем – з усіма правами й обов’язками.

Рятує абзац 2 підпункту 9.1.5

Тут ключовий момент. Пункт 1.3 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 16.07.1997 №300, поширює цей документ на мирний і воєнний час. Порядок приймання та здавання справ і посад прописаний у розділі 9.

Загальне правило підпункту 9.1.5: справи і посаду приймають особисто, у присутності комісії. Але далі – абзац 2 – є виняток. Під час особливого періоду та воєнного стану здавання і приймання проводиться комісійно, за участі того, хто приймає, і без участі того, хто здає посаду, якщо військовослужбовця визнано непридатним до служби з виключенням з військового обліку або непридатним із переоглядом через 6-12 місяців.

Це рівно наш випадок. Людину визнали непридатним із переоглядом через пів року. Отже, чекати на її приїзд, щоб узагалі почати процедуру, не потрібно. Частина має зібрати комісію й оформити акт за підпунктом 9.1.7.

Чия тут бездіяльність

Аргумент про згоду на виключення суд відкинув. Спір не стосується розрахунків, і позивач протилежного не заявляв. А лист від 28.12.2025 №03/3075 пояснював затримку виключно особистою присутністю – і зовсім не враховував комісійний порядок.

Логіка суду проста. Невиконання військовою частиною обов’язку створити комісію не може обертатися проти військовослужбовця. Це і є необґрунтоване зволікання з наказом про виключення зі списків особового складу військової частини.

Суд вийшов за межі позову

Позивач просив три речі: визнати бездіяльність протиправною, скасувати відмову в листі й зобов’язати звільнити його за станом здоров’я. Суд пішов іншим шляхом. За частиною 2 статті 9 КАС України він може вийти за межі позовних вимог, якщо це потрібно для ефективного захисту прав. А пункт 10 частини 2 статті 245 КАС України дозволяє обрати інший спосіб захисту, який не суперечить закону.

Чому не можна було просто “зобов’язати звільнити”? Бо звільнення вже відбулося – наказом від 08.09.2025 №129. Зобов’язувати вдруге немає сенсу. А от прийняти наказ про виключення – саме те, чого бракує.

Орієнтиром стала стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практика Європейського суду з прав людини. У рішенні “Чахал проти Об’єднаного Королівства” від 15 листопада 1996 року (заява №22414/93) і в рішенні “Афанасьєв проти України” від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02) сформульовано просту вимогу: засіб захисту має бути ефективним і в законі, і на практиці. Рішення, яке не змінює обсяг прав, не працює.

Що саме вирішив суд

Позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 у невиключенні ОСОБА_1 зі списків особового складу. Частину зобов’язано вчинити дії щодо прийняття наказу про виключення зі списків особового складу військової частини – на підставі наказу командира 12 армійського корпусу від 08.09.2025 №129.

У решті вимог відмовили.

Про витрати окремо. Позивач звільнений від сплати судового збору за частиною 1 статті 5 Закону України “Про судовий збір”. Інших витрат, пов’язаних із розглядом справи, сторони не підтвердили.

Що з цього варто взяти військовослужбовцю

Кілька речей, які варто тримати в голові.

Рішення ще можна оскаржити. Апеляційну скаргу подають протягом тридцяти днів із дня складення повного тексту до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

І останнє. Плутанина між “звільненням” і “виключенням” – зовсім не гра слів. За нею стоять цілком конкретні речі: право на розрахунок, ваш статус, можливість нарешті зайнятися цивільним життям. Тож коли хтось у формі каже, що процедура можлива лише за вашої особистої присутності, перечитайте абзац 2 підпункту 9.1.5 Положення №300. Можливо, найкорисніший рядок у всій цій історії.

Exit mobile version