Ветеран «Динамо» й володар Кубка володарів кубків 1986 року Віктор Хлус пройшовся котком по грі киян після вильоту з кваліфікації Ліги Європи від грецького ПАОКа. Людина, яка у складі великої команди Лобановського обігравала «Атлетіко» у фіналі євротурніру, назвала нинішніх футболістів «аматорами». А скажену лють у нього викликав перший пропущений м’яч у матчі-відповіді — епізод, за який соромно навіть на рівні дитячих шкіл.
Хлус узагалі не соромився у висловах. Коли кореспондент зізнався, що ще до стартового свистка не чекав нічого доброго, Віктор Іванович лише гірко підтвердив: «І я від цієї гри нічого доброго не чекав, і, на жаль, очікування справдилися».
А далі пішла тирада, яку варто вирізати в рамку й повісити в роздягальні.
— Усе нижче, нижче й нижче котиться «Динамо», — рубонув Хлус. І відразу перейшов до конкретного епізоду, який, на його думку, заслуговує найсуворіших санкцій.
«От що було, коли «Динамо» пропускало перший гол? Та це просто… немає літературних слів. За таке вішати треба!» — завівся ветеран. І пояснив чому: у момент удару чотири гравці киян перебували у власному штрафному й просто спостерігали. Без руху. Без спроб заблокувати. Без ривка до м’яча. А футболіст ПАОКа зовнішнім боком стопи — «щічкою», як висловився Хлус, — спокійно поклав м’яч у кут воріт.
«Жах! Це ж не дитячий футбол… Аматори якісь», — не міг зупинитися Хлус.
Дивитися на це збоку справді боляче. Особливо якщо ти пам’ятаєш, як «Динамо» грало в єврокубках іще десятиліття-півтора тому. Але тут важливий не контраст епох, а проста спортивна нахабність. Помилитися можна. Поступитися в швидкості — можна. Але чотири гравці, які стоять і тримають самих себе, поки суперник розстрілює ворота, — це діагноз. Не про тактику йдеться. Про менталітет.
Епізод, про який говорить Хлус, став ключовим у двоматчевому протистоянні. «Динамо» відверто провалило гостьову зустріч у Греції, не створивши майже нічого біля чужих воріт, і перший гол зруйнував залишки надії. Програли не через дурний рикошет, не через суддівський свисток — програли по ділу. І програли ще до того, як м’яч влетів у сітку. Бо в такі моменти й розкривається справжній стан команди: розгубленість, байдужість, порожнеча.
Хлус не аналізує тактику, не препарує тренерський план. Він б’є по найболючішому — по відсутності характеру. «Усе нижче, нижче й нижче» — це не емоція, а констатація від людини, яка бачила злети клубу й тепер дивиться, як стираються останні атрибути колишньої величі. «Аматори» — не образа заради образи. Це вирок, після якого будь-які слова про перебудову чи молодість складу звучать як виправдовувальна риторика.
Матч із ПАОКом, зауважимо, не був дуеллю з грандом. Грецький клуб — міцний середняк, якого можна й потрібно проходити. Але коли у твоєму штрафному четверо гравців поводяться як глядачі, яка різниця, проти кого ти граєш?
Сам Хлус, схоже, уже не чекає швидких змін. Його фінальне «Аматори якісь» повисає в повітрі гірким діагнозом. І якщо ветеран, який бачив команду на вершині, каже «за таке вішати треба», значить, планка впала справді катастрофічно низько.
Примітки редактора:
У вихідному варіанті інтерв’ю було зазначено, що «Динамо» тренує Ігор Костюк. Насправді першу команду київського клубу очолює Олександр Шовковський, а Ігор Костюк працює з молодіжним складом. Згадку про помилково названого тренера в статті опущено, щоб уникнути фактичної неточності.