Корупція в ТЦК давно перестала бути чутками з курилок – тепер про неї відкрито говорить омбудсмен. Дмитро Лубінець в інтерв’ю на “Новини.Live” назвав конкретні суми, дикі історії та механізми, які перетворюють мобілізацію на комерційний проєкт.
Давайте одразу до цифр. Такса за свободу виглядає так: просто вийти з автобуса ТЦК коштує 10 тисяч доларів. А якщо вас уже затягли за двері військкомату – цінник злітає вдвічі. Виходить, що хабар стає перепусткою додому. Тимчасовою. Бо вже завтра тебе можуть спіймати знову. І все повторюється.
Тут важливий правовий момент: отримання хабара службовою особою – це кримінальний злочин за статтею 368 Кримінального кодексу України. Санкція передбачає до десяти років позбавлення волі з конфіскацією майна. Але коли система працює масово, а не поодиноко, карають зазвичай “крайніх” виконавців. Тих, хто не поділився з керівництвом.
Суспільна нерівність тут стає видимою з болючою гостротою. Лубінець описав це без прикрас: відкуповується та частина суспільства, у якої є ресурс. А ті, хто не може зібрати 10-20 тисяч доларів за кілька годин, вирушають на війну. Війна для бідних – це не просто образливе формулювання. Юридично це пахне дискримінацією за майновою ознакою. Стаття 24 Конституції гарантує рівність прав, але поки гарантії лишаються на папері.
Корупція в ТЦК як передбачувана система
Є ще одне явище, яке омбудсмен назвав заповненням плану “для галочки”. Мобілізують усіх підряд. Тут ідеться про пряме порушення процедури. Закон чітко визначає, що військово-лікарська комісія має визначити ступінь придатності людини. А коли медичні документи викидають на пероні, це вже свавілля.
Історія із Закарпаття звучить як сюрреалізм, але вона задокументована представником уповноваженого. 59-річний чоловік приїхав на лікування. При ньому були всі медичні папери, напрямки, діагнози. Працівники ТЦК зустріли його на вокзалі просто з потяга. Переглянули документи і, за свідченнями, викинули їх. Жодної ВЛК. Жодної оцінки реального стану здоров’я. Людину одразу мобілізували.
Яким чином це співвідноситься із законом? Прямо скажемо – ніяк. Постанова Кабміну №560 детально розписує порядок призову. Медичний огляд там не опція, а обов’язкова умова. Ігнорування цієї вимоги робить усю процедуру нікчемною. Але до суду ще треба дійти.
Фіктивна служба і закритий план
Після такої мобілізації сталась зовсім гротескна ситуація. П’ять різних військових частин по черзі відмовилися приймати цього чоловіка. Кожна знайшла причину. Вік, стан здоров’я, що завгодно. Проте юридично його вже оформили на районне ТЦК. За документами людина стала військовою.
Фактично ж картина була зовсім іншою. Коли представник омбудсмена прибув на місце, йому показали новоспеченого військового. У цивільному одязі. Через два тижні після офіційного призову. Без форми, без зброї, без завдань. Просто сидить і чекає.
Лубінець прямо озвучив термін, який використовують у таких випадках: людину намагаються “продати” якійсь військовій частині. Ту, яку раніше відмовилися брати п’ять підрозділів, тепер хочуть кудись прилаштувати за гроші. Це вже навіть не корупція в ТЦК у звичному розумінні – радше торгівля людьми у форматі “план горить, беріть що є”.
Як захистити себе правовими інструментами
Коли ви або ваші близькі стикаєтеся з подібним, мовчання лише узаконює свавілля. Ось алгоритм, який може спрацювати просто зараз:
- По-перше, вимагайте письмову відмову, якщо працівники ТЦК не беруть до уваги ваші документи. Будь-яке рішення, яке зачіпає ваші права, повинно мати письмову форму. Без неї ви не доведете факт порушення ні в суді, ні в прокуратурі.
- По-друге, подавайте скаргу до Державного бюро розслідувань. Саме ДБР розслідує злочини, скоєні службовими особами. Хабар у 10-20 тисяч доларів – це не адміністративка, це кримінал. І санкція там сувора.
- По-третє, звертайтесь до офісу уповноваженого Верховної Ради з прав людини. Лубінець вже показав, що його представники реально виїжджають на місця і документують порушення. Це працює, і це безкоштовно. Ви пишете звернення на ім’я уповноваженого і викладаєте суть справи. Закон “Про звернення громадян” зобов’язує дати відповідь протягом тридцяти днів.
Окремо варто пам’ятати про статтю 40 Кримінального процесуального кодексу. Вона каже, що заява про злочин може бути зроблена як письмово, так і усно. Якщо вам відмовляють приймати заяву, це саме по собі є порушенням. Фіксуйте час, дату, прізвища посадовців, які відмовили.
Історія із Закарпаття демонструє системну проблему. З одного боку – ті, хто платить хабар у ТЦК і уникає призову. З іншого – ті, кого хапають на пероні, ігноруючи важкі діагнози. Третіх, як того чоловіка, взагалі перетворюють на “товар” для закриття плану. Правова система дає інструменти. Але ними треба вміти користуватися і не боятися включатися в цю боротьбу. Бо права, які не захищають, перестають бути правами.
Якщо ви або хтось із ваших знайомих опинились у схожій ситуації, зберігайте всі документи, пишіть заяви, фіксуйте кожен контакт з посадовцями. Без цього навіть найкращий юрист буде безсилим. А правова оборона починається з першого записаного імені та першої поданої скарги.
Корупція в ТЦК не зникне сама собою. Вона відступає рівно настільки, наскільки її тиснуть розголосом і правовими діями. Тих, хто пройшов через це беззахисним, десятки тисяч. І їхня спільна правда має значення.