Визнання майнових прав – це, по суті, судовий спосіб сказати: «Я заплатив за квартиру, тож вона має бути моєю». Саме за таким сценарієм розгорталася справа № 344/13846/24, у якій Верховний Суд 24 червня 2026 року сказав своє вагоме слово. І слово це виявилося на боці інвестора – хоча й не остаточне, але дуже показове.
Давайте розберемося, що сталося і чому ця історія важлива для кожного, хто вкладає гроші в будівництво через кооперативи.
Що трапилося: інвестор заплатив, а квартиру не отримав
У травні 2022 року чоловік уклав із Обслуговуючим кооперативом «ЖБК «Спілка забудівників 28» договір про цільовий внесок. Предмет – однокімнатна квартира на третьому поверсі, загальною площею 49,4 кв. м. Вартість – 1 079 785 грн. Усе, як годиться: підписи, печатка, конкретні характеристики майбутнього житла.
За умовами договору кооператив зобов’язався здати будинок в експлуатацію до кінця 2023 року. Інвестор вніс усю суму – про це свідчила квитанція до прибуткового касового ордера № 1 від 24 травня 2022 року з печаткою кооперативу і підписом уповноваженої особи. Здавалося б, що може піти не так?
Але IV квартал 2023-го минув, а квартири інвестор так і не побачив. Більше того – кооператив перестав виходити на зв’язок. Жодної відповіді на звернення, жодної інформації про стан будівництва. У липні 2024 року чоловік подав позов про визнання майнових прав на проінвестовану квартиру.
На чому «згоріли» попередні суди
Івано-Франківський міський суд, а згодом і апеляційний суд відмовили інвестору. Аргументація зводилася до кількох моментів, які, на перший погляд, виглядали логічно.
По-перше, квитанція до прибуткового касового ордера мала недоліки: у графі «Головний бухгалтер» стояв підпис без зазначення даних особи, а підпис касира взагалі був відсутній. Суди вирішили: платіжний документ оформлено неправильно, отже, факт оплати не доведено.
По-друге, сума в 1 079 785 грн значно перевищувала ліміт готівкових розрахунків, встановлений Положенням про ведення касових операцій № 148 – ті самі 50 000 грн для розрахунків із фізичними особами.
По-третє, кооператив надав звіт аудитора, який стверджував: жодних касових операцій із позивачем у період з 2022 по 2023 рік не проводилося, рахунок «Каса» взагалі відсутній у плані бухгалтерських рахунків.
Суди першої та апеляційної інстанцій порахували: договір не набрав чинності, зобов’язань у кооперативу перед інвестором не виникло, майнових прав – тим паче. Крапка.
Що сказав Верховний Суд
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду подивився на справу інакше. І ось тут найцікавіше.
Судді звернули увагу на те, що підхід попередніх інстанцій був надто формальним. Так, Положення № 148 справді вимагає, щоб прибутковий касовий ордер підписував головний бухгалтер або уповноважена керівником особа. Але воно не каже, що приймати готівку має виключно касир. Тобто відсутність підпису касира – не фатальна вада документа.
А що з лімітом готівкових розрахунків? Тут Верховний Суд зайняв чітку позицію: перевищення ліміту може свідчити про порушення касової дисципліни посадовими особами кооперативу, але ніяк не спростовує сам факт передачі грошей. Інвестор не має відповідати за те, що кооператив не дотримується фінансових процедур.
Ключовий момент, який суди проігнорували: видавши квитанцію з печаткою та підписом, кооператив фактично створив презумпцію того, що гроші отримав. Спростовувати цю презумпцію має саме кооператив, а не навпаки.
До речі, Верховний Суд послався на власну постанову від 18 березня 2026 року у справі № 344/16001/24 – там ситуація була практично дзеркальною. У подібних правовідносинах суд уже висловлювався: формальний підхід до оцінки платіжних документів не повинен блокувати захист прав інвестора.
Чому справа повернулася на новий розгляд
Верховний Суд не ухвалив остаточного рішення на користь позивача – і це теж важливо розуміти. Касаційна інстанція не може переоцінювати докази і встановлювати нові обставини. Саме тому рішення Івано-Франківського міського суду та постанову апеляційного суду скасували, а справу № 344/13846/24 направили на новий розгляд до суду першої інстанції.
Що має зробити місцевий суд під час повторного розгляду? Верховний Суд чітко вказав: перевірити реальний стан будівництва – чи взагалі зводився будинок, чи отримували квартири інші члени кооперативу. Адже визнання майнових прав неможливе без розуміння фактичного економічного змісту операції.
Інвестор, до речі, наполягав також на тому, що кооператив подав відзив на позов із запізненням, а суд прийняв його без поновлення строку. І що аудиторський звіт – не первинний документ і не може бути єдиною підставою для відмови в позові. Частково ці аргументи теж знайшли відгук у касації.
Що це означає для інвесторів
Квитанція до прибуткового касового ордера з печаткою та підписом – це серйозний доказ. Якщо кооператив видав вам такий документ, він не може потім просто сказати «ми нічого не отримували». Презумпція отримання коштів працює на вашу користь.
Інший важливий висновок – суди не повинні підміняти суть справи формальною перевіркою реквізитів. Якщо людина заплатила понад мільйон гривень, а їй кажуть «квитанція не така», це не правосуддя. Це бюрократична гра, в якій завжди програє добросовісна сторона.
Під час нового розгляду суду доведеться розібратися, чи будувався будинок насправді, чи отримали квартири інші пайовики, і чи справді кооператив не визнає оплату, чи просто затягує виконання зобов’язань. Якщо будівництво велося, а інші члени кооперативу вже заселилися – шанси на успішне визнання майнових прав у цій справі дуже високі.