Уявіть ситуацію: компанія не сплатила майже 10 мільйонів гривень, бо вважала, що норма, на підставі якої їй нарахували цю суму, ось-ось втратить силу. І справді – через деякий час суд визнав цю норму протиправною та нечинною. Чи означає це, що борг автоматично зник? Саме це питання стало ключовим у справі № 380/4648/25, яку розглядав Верховний Суд 20 травня 2026 року.
Про що сперечалися: суть конфлікту
ТОВ «Глиняни Енерджі» – виробник електроенергії з альтернативних джерел, який працює за «зеленим» тарифом. У компанії є ліцензія на виробництво електрики, а отже – і обов’язок дотримуватися ліцензійних умов, затверджених Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП).
У лютому 2025 року НКРЕКП провела планову перевірку компанії та виявила порушення. За даними Регулятора, ТОВ «Глиняни Енерджі» не виконало умов договору купівлі-продажу електроенергії за «зеленим» тарифом, укладеного з ДП «Гарантований покупець». Йшлося про відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії за період з лютого по серпень 2022 року. Сума боргу – 9 941,89 тис. грн.
Регулятор видав розпорядження № 22-р від 25 лютого 2025 року, яким зобов’язав компанію усунути порушення до 1 квітня 2025 року. ТОВ «Глиняни Енерджі» з таким рішенням не погодилося і пішло до суду.
Чому компанія відмовилася платити
Тут криється найцікавіше. Позивач не підписував акти приймання-передачі та не сплачував кошти, бо вважав суму неузгодженою. Річ у тім, що розрахунок проводився за формулою, передбаченою пунктом 9.3 глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії (затвердженого постановою НКРЕКП № 641) у редакції постанови НКРЕКП № 46.
А цю редакцію пункту 9.3 Верховний Суд постановою від 8 вересня 2022 року у справі № 640/4069/21 визнав протиправною та нечинною. Логіка компанії була такою: якщо норму визнали незаконною, то й нараховані за нею суми платити не потрібно. Навіть якщо самі нарахування зроблено в період, коли норма ще формально діяла.
НКРЕКП із цим категорично не погодилася. Позиція Регулятора: зобов’язання виникли у лютому-серпні 2022 року, коли пункт 9.3 був чинним, і жодного коригування «заднім числом» закон не передбачає.
Як розійшлися суди
Львівський окружний адміністративний суд став на бік НКРЕКП. Він виходив із того, що визнання норми нечинною не скасовує автоматично зобов’язань, які виникли під час її дії. Позов відхилили.
А от Восьмий апеляційний адміністративний суд подивився на ситуацію інакше. Він визнав, що визнання нормативно-правового акта нечинним унеможливлює його застосування для обґрунтування вимог про сплату коштів. Апеляція також звернула увагу, що з вересня 2022 року ДП «Гарантований покупець» уже не користується спірною формулою, а розраховує частку відшкодування за іншим порядком. Тож, на думку суду, можна було б скоригувати й попередні акти.
НКРЕКП подала касаційну скаргу – і справа пішла до Верховного Суду.
Що вирішив Верховний Суд: головне про визнання нормативно-правового акта нечинним
Верховний Суд поставив крапку в цьому спорі, скасувавши постанову апеляції та залишивши в силі рішення суду першої інстанції. Позовні вимоги ТОВ «Глиняни Енерджі» залишилися без задоволення.
Ключовий момент, який варто зрозуміти кожному, хто працює в регульованих сферах: визнання нормативно-правового акта нечинним не має зворотної дії в часі. Це означає, що норма втрачає чинність не з моменту її прийняття, а з моменту набрання законної сили судовим рішенням.
Чому це так? Верховний Суд послався на частину другу статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України). У ній чітко сказано: нормативно-правовий акт втрачає чинність з моменту набрання законної сили рішенням суду. І це правило не про формальність – воно гарантує стабільність правовідносин.
Колегія суддів нагадала й про позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17. Судове рішення про визнання нормативно-правового акта нечинним має ті самі наслідки, що й скасування такого акта уповноваженим органом. Тобто акт припиняє дію на майбутнє, а не «стирає» минуле.
Індивідуальний акт і нормативно-правовий: у чому різниця
Тут важливий нюанс, який часто плутають навіть досвідчені юристи. Верховний Суд у постанові від 8 лютого 2022 року у справі № 1540/3828/18 розмежував наслідки визнання незаконними індивідуальних та нормативно-правових актів.
Якщо суд визнає незаконним індивідуальний акт (наприклад, конкретне податкове повідомлення-рішення), він вважається таким, що не діє з моменту прийняття. А от нормативно-правовий акт, визнаний нечинним, втрачає силу лише після набрання законної сили судовим рішенням.
У справі № 380/4648/25 пункт 9.3 глави 9 Порядку був чинним до 8 вересня 2022 року – дати, коли Верховний Суд залишив у силі рішення про визнання цієї норми нечинною. І всі зобов’язання, що виникли в цей період, зберігаються.
Чому «очікування» компанії не спрацювало
ТОВ «Глиняни Енерджі» намагалося обґрунтувати свою позицію тим, що мало обґрунтовані підстави розраховувати на позитивне судове рішення ще до того, як його ухвалили. Мовляв, якщо норма оскаржується і є велика ймовірність її скасування, то можна не поспішати з виконанням обов’язків.
Верховний Суд цю логіку відкинув. Посилаючись на практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення у справі «Копецький проти Словаччини»), суд зазначив: просте сподівання на певний результат судового перегляду не є «легітимним очікуванням». Тим більше, коли йдеться про спір щодо тлумачення національного права.
Іншими словами, сам факт оскарження нормативно-правового акта не дає права його ігнорувати. Правила гри треба виконувати, поки вони чинні.
Що це означає на практиці
Для бізнесу в регульованих сферах ця справа – важливий сигнал. Визнання нормативно-правового акта нечинним – потужний інструмент захисту, але він працює на майбутнє. Він не анулює зобов’язання, які виникли в період формальної чинності норми.
Крім того, Верховний Суд нагадав про принцип, який діє щодо рішень НКРЕКП: «спочатку виконуй, потім оскаржуй». Оскарження рішення Регулятора саме по собі не зупиняє його виконання. Це особливо актуально для енергетичного ринку, де ліцензований характер діяльності та суспільна важливість стабільного функціонування виключають можливість вибіркового виконання правил.
Колегія суддів також звернула увагу, що питання правильності розрахунку спірних сум і підстав для їх коригування мають цивільно-правову природу. ТОВ «Глиняни Енерджі» не позбавлене можливості вирішувати ці питання в окремому господарському спорі з ДП «Гарантований покупець». Але в межах адміністративної справи про перевірку правомірності розпорядження НКРЕКП такі аргументи значення не мають.
Справа № 380/4648/25 ще раз підтвердила: правова визначеність і передбачуваність наслідків судового контролю – це не абстрактні цінності, а робочі принципи, які безпосередньо впливають на результат. І коли йдеться про визнання нормативно-правового акта нечинним, час має значення. Точніше – момент втрати ним чинності.