Визнання права на одноразову грошову допомогу – це не просто формальність. Для жінки, яка роками жила із загиблим військовослужбовцем однією сім’єю без офіційного шлюбу, це питання справедливості. І перший бар’єр, з яким вона стикається – навіть не доведення факту спільного проживання, а вибір правильного суду.
У квітні 2024 року громадянка звернулася до Хмельницького міськрайонного суду з позовом. Вона просила визнати за нею право на отримання виплати, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» – тієї самої одноразової грошової допомоги, яку держава виплачує родинам загиблих захисників. Відповідачкою виступала інша жінка, а третіми особами – Міністерство оборони України та місцевий територіальний центр комплектування.
І тут почалося найцікавіше.
Чому суди не можуть домовитися
Хмельницький міськрайонний суд у лютому 2025 року закрив провадження. Аргумент: справа має розглядатися в адміністративному суді, а не в цивільному. Суд першої інстанції послався на позицію Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 290/289/22 і роз’яснив позивачці, що їй варто звернутися до Хмельницького окружного адміністративного суду.
Але апеляційний суд подивився на ситуацію інакше. У березні 2025 року він скасував ухвалу першої інстанції і повернув справу назад – мовляв, ідеться про встановлення юридичного факту, а це виключно цивільна юрисдикція. Тобто апеляція побачила у позові не спір із державним органом, а потребу довести факт проживання однією сім’єю.
Чесно кажучи, така різниця у поглядах не дивує. Розмежування цивільної та адміністративної юрисдикції – одна з найболючіших точок українського судочинства. І ця справа – яскравий тому приклад.
Що сказав Верховний Суд
Верховний Суд у квітні 2026 року поставив крапку в цьому спорі. І його логіка варта того, щоб розібрати її детально.
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду звернула увагу на ключовий момент: позивачка просила саме визнання права на отримання одноразової грошової допомоги, а не встановлення факту проживання однією сім’єю. А це різні речі.
Коли людина просить суд встановити юридичний факт – скажімо, факт спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу – це дійсно цивільна справа. Стаття 315 Цивільного процесуального кодексу України прямо передбачає таку можливість. Але тут позовна вимога була сформульована інакше.
Позивачка хотіла, щоб суд визнав її право на отримання грошової виплати від Міністерства оборони. А Міністерство оборони – це суб’єкт владних повноважень. Згідно з частиною шостою статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», саме цей орган призначає і виплачує таку допомогу. Отже, спір виникає у сфері публічно-правових відносин, а це вже територія адміністративного судочинства.
Ключове тут – стаття 19 Кодексу адміністративного судочинства України та стаття 19 Цивільного процесуального кодексу України. Перша визначає, що адміністративні суди розглядають спори з суб’єктами владних повноважень. Друга – що цивільні суди розглядають усе інше, крім того, що віднесено до інших юрисдикцій.
Важливий нюанс, про який часто забувають
Верховний Суд окремо підкреслив: встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу може бути передумовою для подальшого вирішення питання про право на соціальну виплату. Але позивачка такої вимоги не заявляла.
Це стратегічна помилка, яка дорого коштувала. Якби позов був сформульований інакше – спочатку про встановлення юридичного факту, а потім, можливо, окремо про визнання права на отримання одноразової грошової допомоги – ситуація могла б скластися інакше. Принаймні перша частина точно належала б до цивільної юрисдикції.
Крім цього, Верховний Суд звернув увагу на цікаву деталь: суд першої інстанції послався на правову позицію з березня 2023 року, яка на момент винесення ухвали вже була неактуальною. Велика Палата Верховного Суду в січні 2024 року відступила від неї у справі № 560/17953/21. Тому мотивувальну частину ухвали довелося змінити, хоча сам результат – закриття провадження – залишився правильним.
Що це означає на практиці
Якщо ви опинилися в подібній ситуації – жили з військовослужбовцем однією сім’єю без реєстрації шлюбу, він загинув, і ви претендуєте на одноразову грошову допомогу – ось кілька практичних моментів, які варто врахувати.
По-перше, чітко розділяйте вимоги. Встановлення факту спільного проживання – це одне провадження. Визнання права на отримання одноразової грошової допомоги – зовсім інше. Перше розглядає цивільний суд, друге – адміністративний.
По-друге, уважно вивчайте актуальну судову практику. Правові позиції змінюються, і те, що працювало рік тому, сьогодні може виявитися неактуальним. Справа № 290/289/22 – яскравий приклад.
По-третє, не економте на юридичній допомозі на етапі формулювання позовних вимог. Одна неточність – і ви ризикуєте пройти всі три інстанції лише для того, щоб дізнатися, що звернулися не до того суду.
Верховний Суд у підсумку скасував постанову апеляційного суду і залишив у силі рішення першої інстанції – зі зміненою мотивувальною частиною. Тобто справа таки має розглядатися в адміністративному суді. І тепер позивачці доведеться починати спочатку, але вже в правильній юрисдикції.
Колегія суддів також відхилила аргумент відповідачки про те, що її нібито не повідомили про розгляд справи в апеляції. Матеріали підтвердили: судова повістка була надіслана на поштову адресу й отримана ще 20 лютого 2025 року, тож процесуальних порушень тут не було.
Окремо варто зазначити: касаційну скаргу задовольнили частково. Це означає, що Верховний Суд погодився з головним – юрисдикція адміністративна – але не підтримав усі без винятку аргументи скаржниці.
Процесуальний лікнеп: чому це взагалі важливо
Українська судова система побудована на принципі спеціалізації. Цивільні суди вирішують спори між фізичними та юридичними особами – спадщина, розлучення, борги, право власності. Адміністративні – спори з державними органами, коли ті виступають як суб’єкти владних повноважень.
Стаття 19 Цивільного процесуального кодексу України каже: цивільні суди розглядають усе, крім того, що віднесено до інших юрисдикцій. Стаття 19 Кодексу адміністративного судочинства України уточнює: адміністративні суди розглядають публічно-правові спори, де одна сторона – суб’єкт владних повноважень.
Проблема в тому, що межа між цими двома світами часто розмита. Особливо коли йдеться про соціальні виплати. З одного боку, це гроші, які виплачує держава – отже, публічно-правові відносини. З іншого – щоб отримати ці гроші, іноді треба спочатку довести певний юридичний факт, а це вже цивільна справа.
Саме тому правильне формулювання позову – це половина успіху. І саме тому рішення Верховного Суду у справі № 686/11265/24 має стати настільною пам’яткою для всіх, хто претендує на визнання права на отримання одноразової грошової допомоги через суд.