Встановлення факту народження на тимчасово окупованій території – тема, з якою стикаються сотні українських родин. І на перший погляд усе здається простим: подаєте заяву до суду, отримуєте рішення, а з ним ідете до РАЦСу. Але реальність часто підкидає нюанси, через які вся процедура йде зовсім не за планом.
Саме така історія трапилася з мешканкою Запоріжжя, яка у квітні 2026 року дійшла до Верховного Суду. Її справа чудово показує, як одна-єдина деталь – перебування матері у шлюбі на момент народження дитини – здатна повністю змінити результат судового розгляду.
Що сталося: дитина народилася в окупованому Севастополі
Жінка (назвемо її заявницею) – громадянка України. У червні 2016 року вона уклала шлюб на території Автономної Республіки Крим, змінивши прізвище. Шлюб зареєстрували органи окупаційної влади – відділ РАЦСу Ленінського району міста Севастополя. Уже в грудні того ж року в Севастополі заявниця народила сина.
Факт народження підтвердила медична документація, оформлена в закладі, підконтрольному окупаційній владі. Органи окупації зареєстрували народження дитини і видали свідоцтво – звісно, зразка російської федерації.
На підконтрольній Україні території державну реєстрацію народження сина не проводили. Чому? Бо отримати медичний документ, який би прийняв український РАЦС за стандартною процедурою, виявилося неможливо. Документ окупаційного зразка для українських органів – недійсний, а українська медична установа довідку не видавала, бо пологи відбулися в окупованому Криму. Коло замкнулося.
Залишився один шлях – суд.
Чого саме просила заявниця
У жовтні 2025 року жінка звернулася до суду із заявою про встановлення факту народження на тимчасово окупованій території. Це окреме провадження – особливий вид цивільного судочинства, передбачений статтею 317 Цивільного процесуального кодексу України. Справи цієї категорії можна подавати до будь-якого місцевого суду України незалежно від місця проживання заявника.
Заявниця просила суд встановити два моменти. По-перше – факт народження сина із зазначенням дати, місця народження та даних матері. По-друге – внести відомості про батька дитини на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України. Ця норма дозволяє записати батька за вказівкою матері – тобто з її слів. Саме таким чином у свідоцтві про народження мав з’явитися громадянин України, зазначений у заяві.
Але тут крився підступ, який заявниця, вочевидь, недооцінила.
Що вирішили суди
Суд першої інстанції – Дніпровський районний суд міста Запоріжжя – у задоволенні заяви відмовив повністю. Сказати, що заявниця була розчарована – нічого не сказати.
Запорізький апеляційний суд у січні 2026 року підійшов до справи більш виважено. Він скасував рішення першої інстанції та частково задовольнив заяву. Суд встановив факт народження дитини – хлопчика – у місті Севастополі, Автономна Республіка Крим, Україна. Також зазначив дані про батьків: мати – громадянка України (з тим прізвищем, яке вона отримала після одруження), батько – чоловік, із яким заявниця перебувала у шлюбі на момент народження сина.
А от у частині запису батька за статтею 135 Сімейного кодексу – відмовив. І саме це рішення стало предметом касаційного оскарження.
Чому стаття 135 Сімейного кодексу не спрацювала
Давайте розберемо цей момент детально, бо саме тут захована головна юридична пастка.
Частина перша статті 135 Сімейного кодексу України говорить: якщо мати не перебуває у шлюбі, немає спільної заяви батьків, заяви батька чи рішення суду – запис про батька дитини провадиться за прізвищем і громадянством матері, а ім’я та по батькові записуються за її вказівкою.
Ключове слово тут – «не перебуває у шлюбі». А заявниця на момент народження сина якраз перебувала у шлюбі. Це підтверджувалося свідоцтвом про шлюб, виданим 18 червня 2016 року відділом РАЦСу Ленінського району Севастополя.
Тут важливий момент: хоч цей документ і виданий окупаційною владою, він створює правові наслідки в Україні. Чому? Бо частина третя статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» прямо передбачає виняток для документів, що підтверджують народження, смерть, реєстрацію чи розірвання шлюбу. Такі документи – попри те, що видані незаконними органами – додаються до заяви про державну реєстрацію акта цивільного стану.
Отже, факт шлюбу був доведеним. А раз мати перебувала у шлюбі – стаття 135 Сімейного кодексу не застосовується. Механізм «зі слів матері» тут просто не працює.
Як суд визначив, хто батьки
Апеляційний суд мав у своєму розпорядженні свідоцтво про народження, видане окупаційною владою. Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» дозволяє брати цей документ до уваги – у частині підтвердження самого факту народження.
У цьому свідоцтві матір’ю дитини була зазначена жінка з прізвищем після одруження, батьком – її чоловік на той час. Суд і зафіксував ці дані у своєму рішенні. Це не вихід за межі вимог заяви, а виконання прямого обов’язку, передбаченого частиною третьою статті 317 ЦПК України: у рішенні про встановлення факту народження на тимчасово окупованій території мають бути обов’язково зазначені дані про дату, місце народження та батьків дитини.
Тобто суд не міг просто «відкласти» питання про батька. Він мусив його вирішити, і вирішив на підставі тих документів, які визнаються українським законодавством.
Що сказав Верховний Суд
У квітні 2026 року Верховний Суд розглянув касаційну скаргу заявниці. Вона наполягала, що апеляційний суд не врахував правові висновки Верховного Суду у подібних справах і що запис про батька мав бути зроблений з її слів.
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду залишила касаційну скаргу без задоволення. Логіка Верховного Суду була чіткою.
По-перше, на час народження дитини заявниця перебувала у шлюбі. Це виключає застосування статті 135 Сімейного кодексу.
По-друге, свідоцтво про шлюб і свідоцтво про народження, хоч і видані окупаційними органами, створюють правові наслідки згідно з частиною третьою статті 9 Закону № 1207-VII. Їх не можна просто проігнорувати.
По-третє, частина третя статті 317 ЦПК України зобов’язує суд зазначити дані про батьків у рішенні цієї категорії справ. Суд апеляційної інстанції цей обов’язок виконав.
Крім того, Верховний Суд звернув увагу на нюанс із прізвищем заявниці. У заяві до суду вона фігурувала під дошлюбним прізвищем, а у свідоцтві про народження матір’ю зазначена жінка з прізвищем після шлюбу. Суд підкреслив: якщо виникають питання щодо розбіжностей у прізвищах, учасники справи можуть звернутися до суду із заявою про роз’яснення судового рішення. Така можливість передбачена частиною першою статті 271 ЦПК України.
Про що варто пам’ятати
Якщо ви плануєте звертатися до суду для встановлення факту народження на тимчасово окупованій території, варто пам’ятати про кілька речей.
Перше – документи, видані окупаційною владою про народження, шлюб чи смерть, мають юридичне значення в Україні. Це не означає їх повного визнання, але для цілей реєстрації актів цивільного стану вони приймаються.
Друге – стаття 135 Сімейного кодексу працює лише тоді, коли мати не перебуває у шлюбі. Якщо ви одружені, навіть якщо шлюб зареєстрований на окупованій території, цей механізм не застосовується. Батьком дитини буде записаний ваш чоловік – якщо, звісно, немає рішення суду про виключення запису про батька.
І третє – у рішенні про встановлення факту народження суд зобов’язаний зазначити дані про обох батьків. Це не опція, а вимога закону.
А якщо ви хочете, щоб батьком була записана інша людина, ніж ваш законний чоловік на той момент, – шлях лежить через окремий судовий процес про оспорювання батьківства. Але це вже зовсім інша історія.