Site icon Лук'янчиков Олег Адвокат

Встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території: чому суд має бути активним

Vstanovlennya faktu smerti na tymchasovo okupovaniy terytoriyi

Встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території – це часто єдиний шлях для родини отримати офіційний документ про смерть близької людини. Без нього ні спадщину оформити, ні пенсійні питання закрити, ні рухатися далі по життю. Але суди не завжди це розуміють із першого разу. Саме про таку історію йдеться у справі № 607/1612/23, яку розглянув Верховний Суд.

Уявіть ситуацію. Ваша бабуся загинула в Маріуполі навесні 2022 року під час артилерійського обстрілу. Місто окуповане, ви виїхали без жодних паперів про смерть, а органи реєстрації актів цивільного стану лише розводять руками: немає документа, отже, немає реєстрації. Що робити? Йти до суду і просити встановити факт смерті. Так і вчинив заявник у нашій історії. І знаєте що? Дві судові інстанції йому відмовили.

Розберімося, чому Верховний Суд визнав таку відмову передчасною і що це означає для всіх, хто опинився в подібних обставинах.

Що каже закон про такі справи

Почнімо з основи. Суд може встановити факт смерті особи в певний час на підставі пункту 8 частини першої статті 315 Цивільного процесуального кодексу України. Головна умова одна: орган реєстрації актів цивільного стану не може сам зареєструвати цю смерть. А таке трапляється суцільно й поруч, коли йдеться про загиблих на окупованих територіях.

Тут доречно згадати і статтю 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану». За нею реєстрація смерті можлива на підставі медичного документа або рішення суду про встановлення факту смерті. Якщо першого немає і взяти його ніде, залишається лише другий варіант. Саме тому встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території стало окремим і досить чутливим напрямом судової практики.

Крім того, у липні 2022 року парламент ухвалив Закон № 2345-ІХ, який суттєво спростив подібні справи. Статтю 317 Цивільного процесуального кодексу України виклали в новій редакції. Тепер заяву про встановлення факту смерті на території, де введено воєнний стан або яка тимчасово окупована, можна подати до будь-якого місцевого суду України. Не важливо, де ви зареєстровані чи тимчасово перебуваєте. А розглядати таку справу мають невідкладно з дня надходження заяви.

Чому це важливо? Бо людина, яка втекла від війни, фізично не може поїхати в окупований Маріуполь за довідкою. Закон це враховує. На папері все логічно. На практиці ж суди іноді все одно чекають «класичних» доказів, яких у таких умовах просто не існує.

Історія із Маріуполя: спроба довести очевидне

Повернімося до нашої справи. Заявник просив суд встановити, що його бабуся, 1941 року народження, загинула в березні 2022 року внаслідок обстрілу багатоквартирного будинку в Маріуполі. Похованням займався її син, батько заявника, але жодних документів про смерть він не отримав.

Суд першої інстанції відмовив. Апеляція погодилася. Аргумент простий: заявник не надав доказів, що жінка померла саме того дня і саме в тому місці. З погляду звичайної цивільної справи це звучить справедливо. Немає доказів – немає рішення.

Але тут є нюанс, який і став ключовим для Верховного Суду. Справи про встановлення фактів розглядають у порядку окремого провадження. А в ньому суд має не пасивну роль спостерігача, а активну: він зобов’язаний сам з’ясовувати обставини. Про це прямо говорить частина перша статті 294 Цивільного процесуального кодексу України. Суд може навіть із власної ініціативи витребувати потрібні докази.

До речі, факт смерті має величезне юридичне значення. Згідно зі статтею 25 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність людини припиняється саме в момент смерті. Тобто від цієї дати залежать і спадкові права, і припинення зобов’язань, і багато іншого. Тому тут не можна підходити поверхово.

Що суди могли зробити, але не зробили

Верховний Суд перерахував конкретні кроки, які попередні інстанції проігнорували. Цей перелік варто знати кожному, хто готує подібну заяву.

По-перше, суди могли звернутися до Пенсійного фонду України. Якби жінка, якій на той момент було 80 років, отримувала пенсію у 2022–2023 роках, це б багато про що свідчило. Відсутність таких виплат – теж цінна інформація.

По-друге, можна було запитати органи соціального захисту, чи реєструвалася бабуся як внутрішньо переміщена особа.

По-третє, суд міг з’ясувати, чи зверталася родина до правоохоронців із заявою про загибель, чи є відкрите кримінальне провадження і які результати розслідування.

І ще один показовий момент. Батько заявника, який ховав покійну, перебуває за межами України. Суди його не допитали, хоча могли б принаймні пояснити, чому це неможливо. Замість цього вони просто констатували брак доказів і на цьому поставили крапку.

Чому це рішення змінює правила гри

Головна думка Верховного Суду проста і водночас важлива. Встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території не можна розглядати за шаблоном звичайної справи. Людина після 24 лютого 2022 року фізично не може зібрати папери, які суд звик бачити. Обстріли Маріуполя у березні 2022 року – це загальновідомий факт, який не потребує окремих доведень.

Тому суд, замість формальної відмови, повинен сам активно шукати відповіді. Так, це не означає, що кожну заяву треба задовольняти. Але й відмовляти «за відсутністю доказів», не спробувавши їх отримати, теж не можна. Це як прийти до лікаря зі скаргою, а він вам скаже: ви не принесли аналізів, тож я нічим не допоможу. Абсурдно, правда ж?

Зрештою Верховний Суд скасував рішення першої та апеляційної інстанцій і направив справу на новий розгляд. Судді першої інстанції тепер матимуть змогу виправити помилки: допитати свідків, зробити запити до державних органів і лише потім ухвалити рішення по суті.

Коли ви стикаєтеся зі схожою ситуацією, пам’ятайте: суд не має права ховатися за формальністю. Він зобов’язаний допомогти вам зібрати докази там, де ви самі цього зробити не можете. І якщо перша інстанція відмовила з надуманих підстав, це ще не кінець історії. Справа № 607/1612/23 показує, що Верховний Суд готовий ставити суди на місце, коли ті забувають про своє головне завдання – захист людини, а не формальний кругообіг паперів.

Консультація адвоката – записатися

Exit mobile version