Site icon Лук'янчиков Олег Адвокат

Встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території: що вирішив Верховний Суд

Vstanovlennya faktu smerti na tymchasovo okupovaniy terytoriyi 1

Встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території – це не просто судова формальність. Для багатьох сімей це єдиний спосіб оформити спадщину, отримати соціальні виплати чи захистити права дитини. Ця історія показує, як формальний підхід до доказів може зашкодити людям, які й без того пережили втрату. Тому рішення Верховного Суду у справі № 183/3496/24 варто розібрати уважно.

Історія, яка почалася в Донецьку

Жінка звернулася до суду в інтересах своєї малолітньої доньки. Її колишній чоловік і батько дитини помер у Донецьку. Місто перебуває на тимчасово окупованій території, тож отримати звичайне українське лікарське свідоцтво про смерть неможливо. Через збройну агресію сім’я вимушено переїхала на Дніпропетровщину, а жінка попросила суд встановити факт смерті чоловіка.

На перший погляд, ситуація зрозуміла. Вона подала копію свідоцтва про смерть, виданого органом так званої «ДНР», і фотографію могили. Але суди першої та апеляційної інстанцій відмовили.

Чому відмовили нижчі суди

Суди пояснили відмову просто: доказів замало. Немає лікарського свідоцтва українського зразка, не вказано причину смерті, невідоме місце поховання. А документ від органів «ДНР» вони, по суті, вважали недостатнім. Формально така логіка зрозуміла. Але чи справедлива вона для людей, які живуть під окупацією?

Тут важливий момент. Держава не визнає органи, створені на окупованій території. Їхні акти за загальним правилом вважаються недійсними. Однак закон робить виняток для документів, що підтверджують народження, смерть і шлюб. Це прямо прописано в Законі України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Що сказав Верховний Суд

Верховний Суд скасував обидва рішення і направив справу на новий розгляд. Логіка колегії така: суди мали оцінити всі докази в сукупності, а не відкидати документ окупаційної влади лише через те, хто його видав.

Колегія нагадала про принцип так званих «намібійських винятків». Ідеться про правило з міжнародної практики: якщо невизнання документа окупаційної влади серйозно обмежує права людини, такий документ варто враховувати. Особливо коли йдеться про народження, смерть чи шлюб.

Іншими словами, визнання свідоцтва про смерть від органу «ДНР» не легітимізує окупаційну владу. Це лише спосіб захистити конкретну людину та її сім’ю. Суддя, який бере до уваги таке свідоцтво, не визнає «ДНР». Він визнає право людини на спадщину, пенсію чи допомогу.

Чому свідоцтво з «ДНР» не можна просто викинути

Цей принцип народився в міжнародному праві ще в 1971 році. Міжнародний суд ООН розглядав ситуацію в Намібії і зауважив: офіційні дії окупаційної влади незаконні, але це не стосується реєстрації народжень, смертей і шлюбів. Інакше люди на окупованій території втратили б навіть мінімальні права.

Європейський суд з прав людини розвинув цю думку в рішеннях у справах «Кіпр проти Туреччини» та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії». Логіка проста: життя на окупованій території триває, і його треба робити хоч трохи стерпнішим. Тому документи фактичної влади, які стосуються повсякденних прав людей, не можна просто ігнорувати.

Для українських судів це означає одне. Свідоцтво про смерть, видане органом «ДНР», не є автоматичною підставою для відмови. Його треба оцінити разом з іншими доказами. На ці висновки прямо послався Верховний Суд у справі № 183/3496/24.

Які докази можуть спрацювати

У таких справах суд може брати до уваги різні докази. Скажімо, це письмові документи, фотографії, відео, пояснення свідків, довідки з військкомату. Свідоцтво про смерть, видане на окупованій території, теж має значення. Але суд оцінює його разом з іншими матеріалами.

На що варто звернути увагу, коли збираєте матеріали. По-перше, копії документів, що посвідчують особу померлого. По-друге, свідоцтво про смерть, видане на окупованій території. Далі – фотографії могили чи місця поховання, листування або повідомлення, що підтверджують факт смерті, і пояснення свідків.

Заявниця надала копію свідоцтва і фото могили з датами народження та смерті. На хресті була й фотографія померлого. Судді зауважили: нижчі суди не дослідили ці докази повною мірою. Саме це і стало підставою для скасування рішень.

Що це означає для інших людей

Ця справа показує важливу річ. Суд у такій категорії справ має бути активним. Не чекати, поки людина сама принесе ідеальні документи, а допомогти з’ясувати обставини. Бо в умовах війни отримати українське свідоцтво про смерть на окупованій території просто неможливо.

До того ж тут захищаються права малолітньої дитини. Спадщина, соціальні гарантії – усе це залежить від юридичного підтвердження смерті батька. Коли суд формально відмовляє, страждає насамперед дитина.

Є ще один нюанс. У цій справі йшлося про спадкові права дитини. Але встановлення факту смерті може знадобитися і для отримання пенсії у зв’язку з втратою годувальника, і для оформлення соціальних виплат. Тобто від судового рішення залежить цілий ланцюжок прав людини.

Як влаштована процедура

Встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території регулює стаття 317 Цивільного процесуального кодексу України. Заяву може подати член сім’ї померлого, його представник або інша заінтересована особа. І важлива деталь: звернутися можна до будь-якого місцевого суду України, незалежно від місця проживання заявника.

Справи такого роду суд розглядає невідкладно. Воно й логічно, адже людям часто терміново потрібне рішення для спадкових питань чи отримання виплат. За статтею 49 Цивільного кодексу України смерть належить до актів цивільного стану, які обов’язково реєструють державні органи. На окупованій території таку реєстрацію українські органи провести не можуть, тому й потрібне судове рішення.

Варто знати, що кодекс передбачає кілька схожих процедур. До них належать встановлення факту смерті в певний час, визнання особи померлою і, власне, встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території. У кожному випадку суд з’ясовує, для чого людині потрібне рішення і чи немає іншого шляху отримати документи.

Коли в лютому 2022 року в Україні ввели воєнний стан, спрощений порядок поширився на всю територію країни. Найчастіше ним користуються саме в зоні бойових дій і на окупованих територіях, де звичайні органи не працюють.

Що вказати в заяві

У заяві варто чітко написати, який факт ви просите встановити і для чого. Наприклад, для оформлення спадщини дитині чи отримання допомоги. Також треба пояснити, чому неможливо отримати звичайні документи. І обов’язково додати всі докази, які є: копії свідоцтв, фотографії, листування, свідчення очевидців.

Ще один практичний момент. Суд в окремому провадженні має право сам витребувати потрібні докази. Тобто якщо вам бракує якогось документа, ви можете попросити суд допомогти. І суд зобов’язаний роз’яснити вам права та обов’язки.

Чому ця справа важлива

Рішення у справі № 183/3496/24 нагадує судам про їхню роль у захисті прав людей, які опинилися в складних обставинах. Особливо це стосується справ про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території, де формальний підхід просто не працює. Коли людина не може отримати документи з окупованої території, суд має врахувати доступні докази, а не вимагати неможливого.

Окремо судді наголосили: встановлення факту смерті має істотне значення для реалізації прав людини. Тому суди повинні повно і всебічно з’ясувати всі обставини. Усе це випливає з Цивільного процесуального кодексу України, який покладає на суд обов’язок сприяти повному з’ясуванню обставин справи.

З практичного боку все просто. Якщо ви або ваші близькі опинилися в подібній ситуації, не опускайте руки після першої відмови. Судова практика змінюється, і Верховний Суд дедалі частіше стає на бік людей, яким потрібно юридично зафіксувати смерть рідної людини на окупованій території. Головне – зібрати всі доступні документи, фотографії, свідчення і чітко пояснити суду, для чого вам потрібне це рішення.

Консультація адвоката – записатися

Exit mobile version