Встановлення юридичного факту через суд здається універсальним інструментом для вирішення будь-яких документальних проблем. Чи то помилка у свідоцтві про право власності, чи плутанина з адресою – здавалося б, суд має у всьому розібратися. Але на практиці все інакше. І справа № 331/4944/19, яку розглядав Верховний Суд, – яскраве тому підтвердження.
Уявіть: ви живете в квартирі понад півстоліття. У 1961 році отримали ордер, у 2001-му приватизували житло. Аж раптом з’ясовується, що у свідоцтві про право власності адреса будинку вказана не так, як у всіх інших документах. Замість звичного номера з’явилася загадкова літера «А» з цифрою 1. І починаються проблеми – комунальники плутають особові рахунки, а ви не можете нормально розпорядитися своєю власністю.
Саме в такій ситуації опинилася заявниця, яка звернулася до Жовтневого районного суду міста Запоріжжя ще в листопаді 2019 року. Вона просила суд встановити юридичний факт: що за вказаною адресою існує лише один житловий будинок – пам’ятка архітектури 1885 року побудови, до того ж визнаний ветхим.
Чому виникла потреба йти до суду
Проблема виявилася глибшою, ніж звичайна описка. Заявниця виявила, що інвентарна справа на будинок рясніє суперечливими виправленнями. Рік забудови «перетворився» з 1885-го на 1969-й. Відсоток зносу конструкцій «зменшився» з 65% до 30-50%. При цьому жодних офіційних рішень органу місцевого самоврядування про зміну адреси чи реконструкцію будівлі не існувало.
Жінка зверталася до районної адміністрації, але отримала відповідь, що та установа ліквідована, а нова не є її правонаступником і займається лише консультаціями. Тож іншого шляху, окрім як іти до суду, вона не бачила.
Окремо заявниця наголошувала: спору про право немає. Ніхто не претендує на її квартиру, не оскаржує її право власності. Тому вона обрала окреме провадження – процедуру, яка якраз і призначена для підтвердження юридичних фактів за відсутності спору.
Що вирішили суди
Суд першої інстанції у задоволенні заяви відмовив. Апеляційний суд із цим погодився. Чому?
По-перше, заявниця не довела, що зазначення в свідоцтві адреси з літерою «А-1» реально перешкоджає їй розпоряджатися власністю. По-друге, суд вказав: питання про характеристики будинку – його рік забудови, стан конструкцій, статус пам’ятки архітектури – це компетенція органів місцевого самоврядування та державних органів, а не суду.
Верховний Суд, розглядаючи касаційну скаргу, залишив ці рішення без змін. І ось тут варто зупинитися детальніше, бо аргументація касаційної інстанції – справжній дороговказ для тих, хто розмірковує над подібним зверненням.
Коли суд може встановити юридичний факт
Цивільний процесуальний кодекс України у статті 315 дає перелік фактів, які можна встановити в судовому порядку. Це, зокрема, родинні відносини, перебування на утриманні, проживання однією сім’єю без шлюбу, належність правовстановлюючих документів особі. Але цей перелік не вичерпний.
Аби суд взявся за справу, потрібно, щоб збіглися чотири умови. Перша – факт має породжувати юридичні наслідки, тобто від нього залежить виникнення, зміна або припинення ваших прав. Друга – закон не передбачає іншого порядку встановлення цього факту. Третя – у вас немає можливості отримати потрібний документ в інший спосіб. І четверта – встановлення факту не пов’язане з подальшим вирішенням спору про право.
Колегія суддів наголосила: якщо під час розгляду з’ясується, що справа містить спір про право, суд залишає заяву без розгляду. Це принциповий момент – окреме провадження не терпить правових конфліктів між учасниками.
Чому справа № 331/4944/19 не пройшла цей фільтр
Верховний Суд детально проаналізував ситуацію заявниці. І ключовим стало те, що вона не обґрунтувала, яким чином встановлення факту про єдиний будинок відновить її порушене право. За великим рахунком, помилка в адресі – це описка в документі, яку має виправити орган, що його видав (або його правонаступник). Для цього існує адміністративна процедура.
А от характеристики будинку – рік побудови, ступінь зносу, архітектурна цінність – це питання, які вирішують зовсім інші органи. Не суд. Суд не підміняє собою ані міську раду, ані бюро технічної інвентаризації.
До речі, тут важливий момент. ЦПК України чітко розмежовує: факти, для встановлення яких законом визначено інший порядок, не можуть розглядатися в окремому провадженні. Якщо питання належить до компетенції органів місцевого самоврядування – суд безсилий.
Практичний урок
Який висновок можна зробити з цієї історії? Перед тим як подавати заяву про встановлення юридичного факту, варто чесно відповісти собі на кілька запитань. Чи дійсно цей факт впливає на мої права? Чи немає іншого, простішого способу вирішити проблему? Чи не приховується за моєю заявою спір із сусідами, родичами або державним органом?
У справі заявниці проблему з адресою у свідоцтві про право власності цілком можна було вирішити через звернення до органу, відповідального за видачу таких документів. А судовий шлях виявився хибним – просто тому, що суд не всесильний. Його завдання – захищати права, а не виконувати функції державних установ.
Верховний Суд також нагадав: оцінка доказів – справа судів першої та апеляційної інстанцій. Касація не переоцінює докази і не встановлює нових обставин. Якщо суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що доказів недостатньо, – оскаржити це в касації майже неможливо.
Кстаті, цікава деталь: заявниця посилалась на постанову Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18, де суд нібито зайняв іншу позицію. Але колегія суддів пояснила – обставини тієї справи зовсім інші, тому й висновки не можна механічно переносити. Кожна справа унікальна, і це не просто красиві слова.
Тож перш ніж подавати заяву до суду про встановлення юридичного факту, зважте: можливо, ваша проблема має простіше рішення. А якщо ні – переконайтеся, що ви проходите всі чотири обов’язкові умови. Інакше ризикуєте витратити роки на судові процеси, як це сталося у справі № 331/4944/19, де перша інстанція, апеляція і касація послідовно сказали «ні».