Скасувати постанову ТЦК про адміністративне правопорушення – завдання, яке багатьом здається майже безнадійним. Мовляв, хто ж повірить людині, якщо проти неї вже складено протокол? Але травень 2026 року приніс рішення, яке розбиває цей стереотип ущент. Карлівський районний суд Полтавської області розглянув справу, де чоловіка звинуватили у відсутності військово-облікового документа. І знаєте що? Він той документ мав. Просто його… не помітили.
Давайте розберемо цю історію детально. Вона варта уваги кожного, хто хоч раз стикався з дивними рішеннями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Що сталося насправді
24 лютого 2026 року водія вантажівки DAF зупинили в Запорізькій області. Підстава – стандартна для особливого періоду: перевірка військово-облікових документів. Чоловік, як того вимагає закон, пред’явив військовий квиток. Причому не один раз – відеозапис із нагрудної камери це підтверджує.
Але далі почалися дивні речі. Попри наявність документа, на чоловіка склали протокол №201 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Суть звинувачення: перебування без військово-облікового документа під час особливого періоду. Санкція цієї статті передбачає чималий штраф – і це не кажучи вже про репутаційні наслідки.
Курйоз ситуації навіть не в самому протоколі. 24 лютого чоловіка мобілізували до військової частини. А 6 березня 2026 року винесли постанову, якою закрили справу про адмінправопорушення. Але закрили не тому, що визнали помилку. Закрили на підставі п. 10 ч. 1 ст. 247 КУпАП – у зв’язку з проходженням військової служби.
І ось тут криється найцікавіше. Бо це – пастка, з якої не так просто вибратися без допомоги юриста.
Чому підстава для закриття справи має значення
Коли провадження закривають через те, що людина пішла служити, – це не реабілітуюча підстава. Простіше кажучи: вас не визнали невинуватим. Просто сказали: «Ну, раз служиш – то йди, закриємо справу». А це означає, що формально людина залишається порушником. З усіма можливими наслідками для репутації та майбутніх перевірок.
Уявіть: проходить час, і хтось піднімає старі справи. А там – постанова, де написано, що ви порушили закон про мобілізацію. І хоча провадження закрито, підстава не реабілітує вас. Це може спливти в найнесподіваніший момент.
Саме тому позивач – через свого представника Ковжогу Олександра Івановича – звернувся до суду. Він вимагав не просто скасувати постанову ТЦК, а й закрити справу за правильними підставами: через відсутність події та складу правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП).
І це була принципова позиція. Не про гроші, не про штраф. Про те, щоб у документах була правда. Людина, яка не порушувала закон, не повинна мати жодних сумнівних записів у своїй справі.
Що показав суд
Справу розглядали у спрощеному позовному провадженні. Обидва відповідачі – і той ТЦК, що виніс постанову, і вищестоящий центр – подали відзиви. Їхня позиція зводилася приблизно до такого: все законно, норми застосовано правильно, не чіпайте.
Але суддя Фисун Л.С. вивчила всі матеріали. І ключовим доказом став відеозапис із нагрудної камери.
На відео чітко видно: чоловік неодноразово показує військовий квиток представникам ТЦК. Документ у нього був. Ось він – у руках. Його неможливо не помітити. Більше того – згідно з цим квитком, чоловік ще раніше був визнаний медичною комісією непридатним до військової служби з виключенням із військового обліку на підставі ст. 77 «а» Наказу МО №207. Тобто навіть сам статус цієї людини робив ситуацію з протоколом абсурдною.
Суд нагадав просту, але дуже важливу річ. За ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», перевірка документів має супроводжуватися фото- та відеофіксацією. І якщо людина оскаржує факт непред’явлення документа – саме відеозапис є належним доказом. Не слова інспектора, не рапорт, а відео.
Відео показало правду. Документ був. Події правопорушення не було. А якщо немає події – немає і складу адміністративного правопорушення. Це аксіома.
Рішення, яке варто запам’ятати
20 травня 2026 року суд ухвалив: позов задовольнити повністю. Постанову №201 від 6 березня 2026 року – скасувати. Провадження у справі – закрити через відсутність події та складу адміністративного правопорушення.
Окремо суд стягнув із відповідача на користь позивача 665,60 гривень судового збору. Тобто чоловік не лише домігся справедливості, а й отримав компенсацію витрат. Невелику, але важливу – як підтвердження того, що державний орган діяв неправильно.
Кілька слів про процедуру, які можуть стати в пригоді.
Перше. Позивач пропустив строк на оскарження, але суд його поновив. Причина проста: про існування постанови чоловік дізнався значно пізніше – 16 квітня 2026 року, хоча саму постанову винесли 6 березня. І цей момент критично важливий для кожного, хто планує скасувати постанову ТЦК: строки можна поновити, якщо пояснити суду поважність причин. Не опускайте руки тільки тому, що календарна дата минула.
Друге. Справу розглянули без участі сторін. Представник позивача подав заяву про розгляд без нього, відповідачі теж просили про це. Для ухвалення справедливого рішення не обов’язково сидіти в залі засідань – достатньо правильно підготувати документи та докази.
І третє, найважливіше. Скасувати постанову ТЦК можна. Це не якась абстрактна теорія, а реальна судова практика. Але для цього потрібні три речі: бездоганні докази, грамотний юрист і готовність іти до кінця.
Ця історія – про те, як працює принцип верховенства права на практиці. Не на папері, не в теорії, а тут і зараз. Коли ТЦК помиляється, суд може і повинен це виправити. І виправляє.
А ще вона про те, що відеозапис – ваш найкращий друг у будь-якому спорі з державними органами. Якби не боді-камера, яка зафіксувала момент пред’явлення військового квитка, – хто знає, чим би все закінчилося.