Скасувати штраф ТЦК – це не фантастика, а цілком реальна історія. 28 травня 2026 року Збаразький районний суд Тернопільської області ухвалив рішення, яке багатьом відкриє очі на те, як працює (а точніше – не працює) система притягнення до відповідальності за неявку за повісткою. Розберімо цю справу детально – без зайвого юридичного туману, але з усіма потрібними посиланнями на закони.
Що сталося: 17 000 гривень за повістку, яку ніхто не отримував
Уявіть: ви дізнаєтеся, що на вас накладено штраф у 17 000 гривень за те, що ви не з’явилися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП). Причому про сам виклик ви навіть не здогадувалися. Саме в такій ситуації опинився позивач у цій справі.
17 березня 2025 року ТВО начальника одного з районних ТЦК виніс постанову №451. У ній було зафіксовано: громадянин не прибув за повісткою №1301506, якою його викликали на 11 грудня 2024 року для звірки облікових даних. Підстава – частина 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Суть порушення: невиконання правил військового обліку в особливий період.
Якщо коротко: людині виписали чималий штраф, бо вона не прийшла туди, куди її нібито викликали. Але чи справді викликали? Ось тут і починається найцікавіше.
Як ТЦК має довести, що повістку вручили
Тут важливий момент. Недостатньо просто сказати: «Ми відправили повістку поштою». Потрібні докази. І це не чиясь думка – це пряма вимога постанови Кабінету Міністрів України №560 від 16 травня 2024 року, якою затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації.
Пункт 41 цього Порядку чітко каже: належним підтвердженням оповіщення про виклик є особистий підпис або відеозапис вручення повістки. Якщо ж повістку надсилали поштою – потрібен документ від поштового оператора, який підтверджує день отримання відправлення. Або позначка про відмову отримати лист. Або відмітка про відсутність особи за адресою.
Крім того, є ще постанова КМУ №270 від 5 березня 2009 року – Правила надання послуг поштового зв’язку. Пункт 82 цих Правил описує спеціальну процедуру для листів із позначкою «Повістка ТЦК». Працівник пошти зобов’язаний вручити такий лист особисто. Якщо адресата немає вдома – залишити повідомлення у скриньці. Минає три робочі дні – і якщо людина так і не прийшла, лист повертають назад із позначкою «адресат відсутній». Ця позначка теж має бути засвідчена підписом працівника і відбитком поштового пристрою.
Чого не вистачило у цій справі
А тепер увага. Суд, дослідивши матеріали, встановив просту, але вбивчу для ТЦК річ: у справі взагалі відсутні докази того, що повістку №1301506 дійсно надсилали позивачу. Жодного поштового повідомлення. Жодної відмітки про вручення або відмову. Жодного документа від «Укрпошти».
Протокол про адміністративне правопорушення №88 від 1 березня 2025 року містив згадку про те, що повістку направляли рекомендованим листом. Але самої копії цього листа, повідомлення про вручення, відмітки поштового оператора – нічого цього у матеріалах не було. Позивач у своїх поясненнях прямо зазначив: жодних повісток не отримував, жодних повідомлень від «Укрпошти» не надходило.
І тут спрацьовує ключовий принцип адміністративного судочинства. Частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладає обов’язок доказування правомірності свого рішення саме на суб’єкта владних повноважень. Простіше кажучи: це ТЦК має довести, що штраф законний, а не громадянин – що він невинний.
Чому суд став на бік позивача
Коли немає доказів вручення повістки, немає і самого порушення. Логіка тут залізна: ви не можете порушити обов’язок з’явитися за викликом, якщо вас ніхто належним чином не викликав.
Частина 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення – норма бланкетна. Це означає, що для її застосування треба звертатися до інших актів: Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», Правил військового обліку (постанова КМУ №1487). І ось що важливо: стаття 22 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» зобов’язує громадянина з’явитися за викликом лише у разі отримання повістки. Не відправлення, не наміру відправити, а саме отримання.
Суд дійшов логічного висновку: відсутні і подія, і склад адміністративного правопорушення. А пункт 1 частини 1 статті 247 КУпАП прямо каже: за таких обставин провадження у справі не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю. Результат – постанову №451 скасовано, а провадження у справі закрито.
Кстати, у протоколі була вказана адреса проживання позивача, яка відрізнялася від адреси, на котру нібито направляли повістку. Але навіть без цієї колізії – відсутність доказів відправлення сама по собі стала достатньою підставою для того, щоб відбулося скасування штрафу ТЦК.
Що це означає для інших
Ця справа – не поодинокий випадок. Вона показує системну проблему: ТЦК нерідко виносять постанови про штрафи, не маючи на руках належних доказів. І суди, коли їм надають можливість об’єктивно розібратися, ці постанови скасовують.
Кілька практичних речей, які варто запам’ятати:
- Якщо вам виписали штраф за неявку, а ви не отримували повістку – це серйозна підстава для оскарження;
- ТЦК зобов’язане надати докази належного вручення: підпис, відеозапис або поштове підтвердження;
- Тягар доказування лежить на ТЦК, а не на вас;
- На оскарження постанови у вас є 10 днів з моменту її винесення (або отримання).
Позивач у цій справі, до речі, діяв самостійно, без адвоката. Це доводить: знання базових правових механізмів часом може захистити вас краще, ніж найдорожчий юрист. Хоча, чесно кажучи, консультація фахівця ніколи не завадить – особливо коли йдеться про 17 000 гривень.
Рішення Збаразького районного суду від 28 травня 2026 року (справа №598/592/25) ще може бути оскаржене в апеляції. Та сам підхід суду першої інстанції – ретельний аналіз доказової бази і суворе дотримання процедури – задає правильний вектор для всіх подібних спорів. Якщо ви опинилися в схожій ситуації і вам потрібне скасування штрафу ТЦК, ця справа – готовий алгоритм дій: перевіряйте, чи є в матеріалах докази належного вручення повістки. Немає доказів – немає порушення.