Система військово-лікарських комісій та мобілізації потребує не косметичного ремонту, а глибокої перебудови – про це днями висловилась військова омбудсманка Ольга Решетилова. Вона окреслила три кроки, які мають змінити сам підхід до призову. І справа тут не лише в бюрократичних процедурах. Йдеться про якість мобілізаційного ресурсу – тобто про те, хто саме і з яким здоров’ям потрапляє до війська. З її слів, зараз ми часто отримуємо новобранців, яких ВЛК просто «не бачить», і це величезна проблема.
Давайте розберемось, що конкретно пропонує омбудсманка і чому наказ №402 називають «злощасним». А заодно з’ясуємо, як усе це має запрацювати по-новому – без ілюзій, але з розумінням юридичних тонкощів.
Перший крок: мотивовані люди замість «протокольних»
Решетилова почала не з паперів, а з людського фактору. Її думка така: у війську мають бути ті, хто усвідомлює свій конституційний обов’язок і розуміє, для чого він тут. Це не просто гарні слова. По суті, йдеться про оновлений соціальний договір між державою і громадянином.
Ключова ідея – ротація. Ті, хто тримав оборону з перших днів, втомлені фізично й морально. Вони потребують відпочинку, можливості побути з сім’ями, відновитися чи навіть змінити сферу діяльності. І тут не йдеться про «втечу» з фронту – це елементарна справедливість.
Але як цього досягти? Омбудсманка каже про чесну комунікацію. Держава, суспільство, внутрішня розмова без прикрас. Бо без цього будь-які зміни в роботі ВЛК чи системі мобілізації перетворяться на чергову технічну правку – на папері гарно, а на ділі глухо.
Другий крок: чому наказ №402 став каменем спотикання
А ось тут починається найцікавіше з юридичного погляду. ВЛК керуються наказом Міністерства оборони №402 – це той самий документ, який визначає ступені придатності до військової служби. Саме він встановлює планку здоров’я для військовослужбовців. І, за словами Решетилової, ця планка дуже занижена.
Що це означає на практиці? Комісія може визнати придатною людину, яка перебуває на замісній підтримувальній терапії. Уявіть собі: препарати, які потрібно приймати постійно, без них стан різко погіршується. І таку людину відправляють до навчального центру. Не дивно, що омбудсманка регулярно бачить там людей із явними вадами здоров’я.
Головна біда 402-го наказу – його суб’єктивність. Немає чітких, автоматизованих критеріїв. Лікар дивиться, оцінює, виносить вердикт. Іноді цього вердикту просто недостатньо, щоб побачити реальну картину. Когось не побачили, комусь списали те, чого немає.
Коли говорять про реформу ВЛК, мають на увазі не просто зміну бланків. Потрібне комплексне рішення: перегляд медичних критеріїв, цифровізація процесів, можливо, навіть мультидисциплінарний підхід, коли людину оглядає не один лікар, а команда фахівців із доступом до її медичної історії. Тільки так можна усунути помилки, на які вказує військова омбудсманка.
Третій крок: мобілізація має стати інакшою
Коли ми говоримо про якість мобілізаційного ресурсу, має змінитися не лише те, кого призивають, а й те, як це відбувається. Решетилова наголошує: якщо хочемо бачити у війську інших новобранців, то й процес має бути іншим. Це логічно. Не можна робити те саме й очікувати нового результату.
Міноборони, за її словами, вже працює над цим. Деталей поки небагато, але вектор зрозумілий: більше прозорості, менше хаосу. Щоб людина розуміла, куди її направляють і чому. Щоб її навички співвідносилися з потребами армії. І це не про «зручність», а про ефективність. Адже якщо ювеліра поставити копати окопи, користі буде мало.
До того ж, реформа самого призову тісно пов’язана з попереднім пунктом. Бо якщо ВЛК і надалі пропускатиме людей із серйозними вадами, то якою б ідеальною не була процедура, результат залишиться тим самим: навчальні центри, переповнені тими, хто не може виконувати бойові завдання.
Чому це стосується кожного
Тут важливий момент. Більшість із нас звикла думати про ВЛК як про щось далеке – поки не приходить повістка. Але від якості роботи цих комісій залежить не лише боєздатність армії, а й життя конкретних людей. Неправильне рішення ВЛК – це потенційна трагедія. Для самого військового, для його побратимів, для командира, який розраховував на здорового бійця.
Реформа ВЛК – це не примха омбудсманки. Це спроба навести лад там, де суб’єктивізм часто перемагає медицину. І коли ми кажемо про правки до наказу №402, йдеться про життя та здоров’я. Бо визнайте чесно: яка ціна перемоги, якщо пів роти не може виконати завдання через загострення хронічних хвороб, про які всі знали, окрім ВЛК?
Насправді, всі три кроки, озвучені Решетиловою, працюють лише в комплексі. Мотивація без якісного відбору – це лотерея. Реформа призову без реформи ВЛК – це ремонт даху в будинку, де протікає фундамент. А справедлива ротація без чіткої комунікації перетворюється на ґрунт для чуток та демотивації.
Поки Міністерство оборони думає над тим, як реформувати систему мобілізації, військова омбудсманка фактично сформулювала дорожню карту. Чітку, без зайвих абстракцій. І якщо хоч частину цих пропозицій втілять у життя, ми справді зможемо говорити про іншу якість війська – не на папері, а в реальності. Там, де навчальний центр не нагадує лікарняну палату, а призов не викликає відчуття безвиході.