Смертельний нещасний випадок на виробництві стався вранці 15 вересня у Запоріжжі. Російський безпілотник-камікадзе влучив у електромережі – і 25-річний електромонтер з обслуговування підстанцій загинув на місці. У цей момент він був на роботі, виконував прямі посадові обов’язки. Це означає, що йдеться не просто про втрату людини під час війни, а саме про робочу трагедію, яка має чіткі юридичні наслідки.
Ще п’ять жінок віком від 27 до 57 років отримали поранення. Одна з них – 57-річна колега загиблого, яка з травня 2023 року працювала на тому ж підприємстві електромонтером. У неї попередньо діагностували перелам грудини та струс мозку, обстеження тривають. Андрій Стасевський, очільник «Запоріжжяобленерго», запевняє: «Надаємо всю необхідну фінансову та організаційну підтримку нашій колезі для лікування та якнайшвидшого одужання». Це добре. Але це – добровільна допомога. А є ще й те, що гарантує закон.
Коли йдеться про смертельний нещасний випадок на виробництві, у родини загиблого виникає право на цілий комплекс страхових виплат. І це право не залежить від того, загинула людина від обстрілу чи через поломку обладнання. Головне – щоб смерть була пов’язана з виконанням трудових обов’язків. Тут цей зв’язок очевидний: монтер перебував на об’єкті, усував пошкодження або виконував планову роботу, коли стався удар.
Що каже українське законодавство
Насамперед варто зазирнути в Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування». Стаття 36 цього закону прямо перелічує види страхових виплат, які призначаються у разі загибелі працівника. Це одноразова допомога сім’ї, а також щомісячні страхові виплати особам, які мають на це право.
Одноразова допомога виплачується у розмірі, що дорівнює 100 мінімальним заробітним платам на день смерті. Якщо в родині залишилися діти, батьки похилого віку чи інші утриманці – вони можуть оформити щомісячну страхову виплату. Її розмір вираховують із середньої заробітної плати загиблого і розподіляють між усіма, хто перебував на утриманні.
Крім того, стаття 120 Кодексу законів про працю України зобов’язує роботодавця відшкодувати витрати на поховання. На практиці сума зазвичай покривається страховиком – Фондом соціального страхування. Але якщо родина понесла додаткові витрати, їх теж можна вимагати через суд.
Коли ж ідеться про іншу постраждалу – ту саму 57-річну колегу, – їй належить допомога по тимчасовій непрацездатності в розмірі 100% середньої зарплати незалежно від стажу. Так працює стаття 19 того самого закону, якщо ушкодження здоров’я отримано під час виконання службових обов’язків. Тут важливо, щоб медики правильно зафіксували зв’язок травми з виробництвом.
Як оформлюють нещасний випадок під час війни
Сам факт смертельного нещасного випадку на виробництві підлягає спеціальному розслідуванню. Його проводить комісія, яку створює роботодавець за участі представників Фонду соціального страхування. Зазвичай на все відводиться до 10 робочих днів. Комісія виїжджає на місце, опитує свідків, вивчає документи – і складає акт за формою Н-1. Саме цей акт стає підставою для всіх подальших виплат.
Чи ускладнює ситуацію те, що удар завдано ворогом, а не, скажімо, стався через порушення техніки безпеки? З погляду права – ні. Закон не розрізняє причини, які призвели до загибелі під час роботи. Головне – встановити факт виконання трудових обов’язків і причинно-наслідковий зв’язок. В умовах війни до таких випадків давно виробилася практика, і страхові виплати призначаються без зайвих зволікань.
Але є нюанс. Якщо роботодавець не оформив працівника належним чином або не сплачував єдиний соціальний внесок – родина може зіткнутися зі штучними перепонами. Це, на щастя, не стосується «Запоріжжяобленерго» – підприємство велике, і кадровий облік там налагоджений. Утім, перевірити, чи є всі записи в трудовій книжці, ніколи не зайве.
Моральна шкода: те, про що часто забувають
Крім прямих страхових виплат, родина загиблого може подати позов про відшкодування моральної шкоди. І відповідачем тут виступатиме не роботодавець, а держава-агресор – якщо говорити про юридичну перспективу. Наразі українські суди задовольняють такі позови в межах цивільних справ, хоча стягнути кошти з росії практично неможливо. Однак сам факт судового рішення має значення – він може стати підставою для майбутніх компенсацій із заморожених активів рф.
Водночас деякі юристи радять подавати позов про моральну шкоду саме до підприємства, посилаючись на те, що роботодавець не забезпечив безпеку працівника в умовах воєнного стану. Але такий підхід досить спірний. Адже запобігти удару безпілотника силами енергокомпанії об’єктивно неможливо. Тому більшість фахівців радять зосередитися на гарантованих державою виплатах, які й так передбачені законом.
Що робити родині просто зараз
Перший крок – переконатися, що роботодавець ініціював розслідування і склав акт Н-1. Якщо зволікають, треба звертатися до Держпраці. Далі – зібрати документи для Фонду соціального страхування: свідоцтво про смерть, довідку про склад сім’ї, документи про утриманців. Подати заяву можна через роботодавця або безпосередньо.
Багато людей не знають, що допомогу на поховання виплачують досить швидко – зазвичай протягом кількох днів після подання заяви. А от одноразова допомога родині може йти довше, іноді до місяця, бо потрібно перевірити всі обставини. Проте закон зобов’язує виплатити її в повному обсязі, і відмовити «через війну» ніхто не має права.
Трагічний ранок 15 вересня нагадав, що робота енергетиків на прифронтових територіях – це щоденний ризик. Доки тривають обстріли, кожен виїзд на лінію може стати останнім. І коли таке стається, держава через систему соціального страхування має бодай частково полегшити фінансовий тягар для тих, хто втратив годувальника. У випадку із загиблим монтером «Запоріжжяобленерго» родина не залишиться без підтримки – принаймні тієї, яку гарантує закон. Але для цього потрібно не зволікати і вчасно пройти всі процедури.