Відкриваєте «Резерв+», а там – примітка про порушення правил військового обліку. Жодних пояснень, жодного протоколу, просто червоний прапорець у застосунку. Саме в такій ситуації опинився позивач, чию справу нещодавно розглянув Вінницький окружний адміністративний суд.
І суд став на бік громадянина.
Рішення у справі №120/12906/25, ухвалене 27 травня 2026 року, – це не просто ще одна перемога в адміністративному процесі. Воно чітко показує: ТЦК не може безпідставно вносити до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів відомості, що людина порушила правила військового обліку. Для цього потрібні докази. І то – належні, а не взяті зі стелі.
Що сталося насправді
Позивач, як і більшість військовозобов’язаних, користувався мобільним застосунком «Резерв+». Одного дня він виявив там позначку про порушення. У графі значилося: дата початку розшуку – 30 листопада 2024 року, причина – «не прибув за повісткою до ТЦК та СП».
Зверніть увагу на цю дату – 30.11.2024. Вона стане ключовою.
Позивач стверджував: жодної повістки він не отримував, протокол про адміністративне правопорушення стосовно нього не складався. Тож вирішив оскаржити дії територіального центру комплектування в суді. І не прогадав.
Доказова пастка для ТЦК
У відзиві на позов представник ТЦК заявив: позивача належно оповістили про виклик на 20 квітня 2025 року, але той не з’явився. Через це йому, мовляв, і внесли позначку про порушення правил військового обліку.
І ось тут починається найцікавіше.
Суд звернув увагу на очевидну нестиковку. Розшук оголошено 30 листопада 2024 року. А повістка, яку надали як доказ, датована квітнем 2025-го. Тобто вона з’явилася майже через п’ять місяців після того, як людину вже оголосили «порушником» і почали розшукувати.
Як можна не прибути за повісткою, якої ще не існувало? Питання риторичне.
Суд чітко зафіксував: надані відповідачем докази є неналежними. Жодних документів про направлення позивачу повістки станом на 30 листопада 2024 року чи підтверджень її отримання ТЦК так і не пред’явив. Простіше кажучи, причина розшуку не підтвердилася взагалі нічим.
Як закон регулює вручення повісток
Тут важливий момент, давайте розберемося. Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560, детально описує процедуру оповіщення.
Повістку можуть вручити особисто – і тоді належним підтвердженням є особистий підпис про отримання або відеозапис вручення. У тому числі відеозапис відмови від отримання – це теж вважається доказом оповіщення.
Можуть надіслати поштою – рекомендованим листом з описом вкладення та повідомленням про вручення. І отримання такого листа має підтверджуватися документами від поштового оператора: або датою вручення, або відміткою про відмову отримати, або відміткою про відсутність особи за адресою.
Крім того, за Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487, військовозобов’язані зобов’язані прибувати за викликом у строки, зазначені саме в отриманих ними документах. Наголос на слові «отриманих».
У цій справі ТЦК не надав ні підпису, ні відеозапису, ні поштових документів. Просто копія повістки на дату, яка хронологічно не збігається з даними в реєстрі. І це – вся доказова база.
Протокол не склали, а порушення – є?
Представник позивача окремо наголосив на ще одному суттєвому моменті: протокол про адміністративне правопорушення не складався, до відповідальності позивача не притягували.
Закон України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов’язаних та резервістів» (№1951-VIII) передбачає, що до Реєстру вносяться відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за статтями 210 та 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення – з датою, номером і коротким змістом протоколу чи постанови.
Однак суд нагадав принципову різницю між двома поняттями. Відомості про притягнення до відповідальності – це одне. А відомості про порушення правил військового обліку – зовсім інше. Вони не тотожні й не рівнозначні.
Сама по собі примітка «Порушення правил військового обліку» в застосунку не свідчить, що особу вже притягнули до відповідальності. Це радше позначка, яка передує складанню протоколу. І закон справді не забороняє мати в Реєстрі інформацію про ймовірне порушення. Але для її внесення потрібні фактичні підстави.
А з підставами в цій справі, м’яко кажучи, не склалося.
Що вирішив суд
Суддя Бошкова Ю.М. визнала дії посадових осіб ТЦК протиправними. Відповідача зобов’язали виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів дані про порушення позивачем правил військового обліку.
Крім того, з ТЦК стягнули на користь позивача судові витрати – 968 гривень 96 копійок.
Суд керувався простою логікою: якщо державний орган стверджує, що громадянин щось порушив, він має це довести. Належними, допустимими і достовірними доказами. Без жодних «десь загубилося» чи «десь було». І тим більше без ситуацій, коли причина розшуку виникає раніше за саму повістку.
Чому це рішення важливе для вас
Кожен військовозобов’язаний, який відкриває «Резерв+» і бачить там запис про порушення, фактично стає заручником електронної позначки. Вона тягне за собою ризик адміністративного затримання, доставлення до ТЦК, а в перспективі – і притягнення до відповідальності за статтями 210 та 210-1 КУпАП.
Це рішення – сигнал для всіх територіальних центрів комплектування: штамп «порушив» не можна ставити, бо «так здалося». Мають бути докази, має бути логіка, і хронологія подій має збігатися. Елементарно.
Якщо у вашому «Резерв+» з’явився запис про порушення правил військового обліку, а ви не отримували повістки й не бачили жодного протоколу – знайте: такі дії ТЦК можна і потрібно оскаржувати.
І як показує практика, суди готові ставати на бік людини. Головне – щоб аргументи були вагомими, а доказова база опонента розсипалася так само переконливо, як у цій справі.