Заповіт – це особисте розпорядження людини щодо свого майна на випадок смерті. Він є важливим інструментом реалізації права власності, гарантованого Конституцією. Водночас, як і інший правочин, заповіт може бути визнаний недійсним у порядку, визначеному законом.
Міністерство юстиції пояснює, у яких випадках заповіт можуть визнати недійсним, хто має право його оскаржити та які особи користуються правом на обов’язкову частку у спадщині.
Види недійсних заповітів
Цивільний кодекс розрізняє два види недійсних заповітів: нікчемний та оспорюваний.
Що таке нікчемний заповіт
Це заповіт, складений особою, яка не мала права його укладати, або оформлений з порушенням вимог щодо форми та посвідчення. Такий документ є недійсним автоматично – без звернення до суду. У разі виявлення порушень нотаріус відмовляє у видачі свідоцтва про право на спадщину. Якщо заінтересована особа не погоджується з діями нотаріуса, вона може звернутися до суду.
Нікчемними можуть бути визнані заповіти, які:
- не містять необхідних реквізитів (підписів, печаток, дати тощо);
- складені особою без повної цивільної дієздатності;
- оформлені через представника;
- посвідчені особами, які не мали на це повноважень;
- посвідчені без обов’язкової присутності свідків;
- порушують вимоги щодо секретних заповітів;
- стосуються майна, охопленого чинним спадковим договором на момент відкриття спадщини;
- посвідчені на тимчасово окупованій території, де державні органи не здійснюють своїх повноважень.
Оспорюваний заповіт
Оспорюваним є заповіт, недійсність якого може встановити лише суд. Це можливо, якщо буде доведено, що волевиявлення заповідача не було вільним або не відповідало його справжній волі.
До таких обставин належать:
- заповідач не усвідомлював значення своїх дій чи не міг ними керувати;
- документ був складений під впливом обману, погроз або насильства;
- заповіт було оформлено внаслідок вимушених чи надзвичайно складних життєвих умов.
У цих випадках суд може повністю або частково визнати заповіт недійсним.
Право на обов’язкову частку у спадщині
Закон забороняє позбавляти права на спадкування певне коло осіб, які мають гарантовану обов’язкову частку. Якщо їх не враховано в заповіті, суд може частково або повністю визнати документ недійсним.
До таких осіб належать:
- малолітні, неповнолітні та повнолітні непрацездатні діти спадкодавця;
- непрацездатна вдова або вдівець;
- непрацездатні батьки.
Вони успадковують половину тієї частки, яка належала б їм за законом, незалежно від змісту заповіту. Їхнє право виникає на момент відкриття спадщини.
Хто може оскаржити заповіт у суді
Право подати позов про визнання заповіту недійсним мають особи, чиї права або інтереси порушено. Це можуть бути:
- спадкоємці за законом;
- спадкоємці за іншим заповітом;
- особи, які мають право на обов’язкову частку;
- особи, на користь яких складено заповідальне розпорядження.
Позов подається лише після смерті заповідача, а справа розглядається судом за місцем відкриття спадщини.
