Статтею 1243 Цивільного кодексу України подружжю надано право скласти спільний заповіт щодо майна, яке належить йому на праві спільної сумісної власності. Тобто, мова йде про майно набуте під час шлюбу, яке є спільною власністю подружжя не залежно від того чи обоє з подружжя працювали, чи один з них не мав власного заробітку чи інших доходів.
Важливо: скласти такий заповіт може лише подружжя, тобто чоловік і жінка, шлюб яких зареєстрований у державному органі РАЦС.
Спільний заповіт подружжя не охоплює всього майна, а стосується тільки тієї його частини, яка перебуває у спільній сумісній власності подружжя. На майно, яке є предметом спільного заповіту подружжя, нотаріусом накладається заборона відчуження.
Після смерті одного з подружжя припиняється і режим спільної сумісної власності майна подружжя, яке зазначено у заповіті, однак це не породжує виникнення спадкових правовідносин. Той з подружжя, хто залишився живим має звернутись до нотаріуса, щоб оформити перехід права власності на частку у спільному майні подружжя, бо для цих випадків передбачена спеціальна процедура переходу права власності та державної реєстрації речових прав.
І тільки після смерті останнього з подружжя, виникне право на спадщину у особи, яка визначена у заповіті подружжя як спадкоємець.
Щодо іншого належного кожному з подружжя майна (майно набуте до шлюбу, подароване майно, тощо) складаються окремі заповіти, якщо є бажання визначити долю цього майна.
