Два підпали територіальних центрів комплектування у Харкові, за які підлітки отримали понад 78 тисяч гривень, обернулися для них реальними тюремними строками. 12 червня 2026 року Київський районний суд міста поставив крапку в цій диверсійній справі, зачитавши вирок двом уродженцям Харкова та Малої Рогані. Хлопцям на той момент було 16 і 17 років, але вік не став для них індульгенцією – суд призначив покарання, яке суттєво відрізняється залежно від ролі кожного.
Як усе відбувалося: хроніка підпалів
Перший епізод стався вночі 26 травня 2024 року. Неповнолітні кинули пляшку із запальною сумішшю у двері будівлі ТЦК, спричинивши загоряння. Усе зняли на відео – це була обов’язкова умова замовника з Telegram. Кадри пожежі одразу ж відправили куратору й отримали перший транш – 36 920 гривень. Далі, буквально наступного дня, їм надійшло нове «замовлення». Його виконали вже ввечері 4 червня, тільки цього разу пляшка із сумішшю влетіла у вікно. За цей підпал на карти виконавців впали ще дві суми – 10 000 і 31 359 гривень.
Цікава деталь, яку зафіксувало слідство: об’єкти для диверсій хлопці обирали самостійно. Тобто замовник не диктував конкретну адресу, а просто давав завдання «зробити підпал», а виконавці вже самі вирішували, куди йти. Фактично, у матеріалах справи мова йде про те, що вони свідомо обирали цілі серед будівель ТЦК у Харкові.
Що розповіли обвинувачені на суді
Обидва фігуранти – учні, які товаришували між собою. Але їхні версії на судових засіданнях звучали зовсім по-різному. Один із хлопців категорично заперечував свою причетність до підпалів. Він наполягав, що гроші на картку отримував виключно за роботу на станції технічного обслуговування автомобілів. А ще висунув версію, нібито товариш його обмовив через борговий конфлікт – мовляв, той винен йому гроші й тому вирішив «здати».
Другий обвинувачений зайняв принципово іншу позицію і свою провину визнав повністю. Він розповів подробиці, які малюють досить моторошну картину: перед першим підпалом «коктейль Молотова» вони випробовували в покинутій будівлі, а для другого разу використали пляшку з-під лимонаду. На судовому засіданні він пояснив мотив просто – скрутне матеріальне становище і необхідність забезпечувати багатодітну сім’ю.
Суд кваліфікував їхні дії як диверсію, вчинену за попередньою змовою групою осіб в умовах воєнного стану (ч. 2 ст. 113 КК України). Це особливо тяжкий злочин, за який передбачене покарання аж до довічного позбавлення волі. Але з урахуванням неповнолітнього віку фігурантів максимальний строк був обмежений.
Які строки отримали підлітки
Суд призначив покарання, яке чітко відображає різницю в ролях і поведінці кожного з обвинувачених.
Той, хто визнав провину, отримав три роки позбавлення волі з конфіскацією майна. Це мінімально можливе покарання з урахуванням щирого каяття та сприяння слідству, а також неповнолітнього віку на момент вчинення злочину.
А от його товариш, який безпосередньо контактував із замовником через Telegram, був засуджений до десяти років тюрми, також із конфіскацією. Різниця у строках тут більш ніж семикратна. Це пояснюється просто: саме він виконував роль зв’язкового з куратором, координував дії та, вочевидь, запереченням своєї вини лише погіршив власне становище.
Окрім безпосереднього покарання, суд поклав на обох додатковий фінансовий тягар. Вони мають солідарно відшкодувати державі понад 47 тисяч гривень за проведення експертиз. І це вже поверх тих грошей, які вони отримали за самі підпали. Вирок ще не є остаточним і протягом 30 днів може бути оскаржений в апеляційному порядку.
Чому ця справа – важливий сигнал
Історія цих двох підлітків – це не просто кримінальний епізод. Це показовий приклад того, як працюють ворожі схеми вербування через соцмережі. Уразливі категорії населення, зокрема неповнолітні зі скрутним фінансовим становищем, стають ідеальною ціллю для таких «замовлень». Їм пропонують швидкі гроші за дії, які кваліфікуються як диверсія, а про реальні наслідки вони часто не замислюються або сподіваються, що «пронесе».
Але як показує цей вирок, правоохоронна система розплутує такі ланцюжки і доводить справи до суду. І навіть неповнолітній вік не гарантує умовного строку чи звільнення від покарання. Особливо коли мова йде про злочини проти основ національної безпеки в умовах воєнного стану.
До речі, тут ще один важливий момент. Обвинувачений, який повністю визнав свою провину і щиро розкаявся, отримав значно м’якше покарання. Це – пряма ілюстрація того, що позиція на суді має значення, і часом дуже суттєве. Натомість спроби заперечувати очевидне або перекладати відповідальність на інших можуть лише погіршити ситуацію.
Ця справа – дзвінок для багатьох. Для батьків, які мають розуміти, що відбувається з їхніми дітьми в інтернеті. Для підлітків, які можуть спокуситися на «легкий заробіток» у сумнівних каналах. І для суспільства загалом, бо такі історії руйнують одразу кілька життів – і тих, хто постраждав від пожеж, і тих, хто тепер проведе найближчі роки за гратами.