Затримання ТЦК чоловіків у Кривому Розі 7 липня – відео цієї події миттєво розлетілося телеграм-каналами і викликало хвилю обурення. На кадрах – люди із закритими обличчями у військовій формі, крики, кілька пострілів і троє переляканих чоловіків, яких силоміць затягують в авто. Поліція вже розслідує інцидент в Інгулецькому районі, а от офіційні відповіді різних структур виявилися на диво суперечливими.
Давайте по порядку: що саме сталося, ким були люди в балаклавах і чи мали вони законне право діяти саме так.
Що побачили очевидці того дня
Кореспондентам Суспільного пощастило знайти свідків. Щоправда, говорити на камеру і називати власні імена вони категорично відмовилися. Пояснили просто: бояться за свою безпеку. Коли серед білого дня на будівельному майданчику лунають постріли, страх – реакція абсолютно природна.
Один із працівників будівництва пригадав, що тривожні сигнали з’явилися ще зранку. На територію майданчика спробував заїхати сірий Duster із вибитим склом. Робітники стали гуртом і не пропустили авто всередину. А ближче до першої години дня ситуація різко загострилася.
«Почули, як почали виламуватись усі ворота, почули стрілянину. Вибухи, крики, люди в масках, з палками. Вибили всі двері, навіть залізні», – згадує очевидець. За його словами, трьох людей – двох на ім’я Євген та Влада – затягли в бусік і вивезли у невідомому напрямку.
Інша місцева жителька спостерігала за подіями з вулиці й помітила цікаву деталь. Разом із людьми у військовій формі та балаклавах діяв озброєний чоловік у цивільному одязі – джинсах і жовтій футболці. Саме він, за її словами, зробив кілька пострілів. Коли за ним побігла якась жінка, він крикнув їй: «Відійди, буду стрілять» – і тримав пістолет направленим, доки не сів у машину.
Хто ці троє і чому їх шукали
Одного із затриманих упізнав на відео його батько. Це 33-річний Євген Іваніна. Батько Олександр розповів журналістам: син перебував у статусі СЗЧ – тобто самовільно залишив частину. Це кримінальне правопорушення, передбачене статтею 407 Кримінального кодексу України. Карається воно позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.
До того як залишити підрозділ, Євген воював на Запорізькому напрямку у 2023 році. Був штурмовиком. За словами батька, повернувся з передової психологічно надламаним. «Він був на нулю… надивився різного. Я так зрозумів, що він зламався», – пояснює Олександр. Син навіть згадував про готовність укласти контракт, але потім щось у ньому змінилося.
Після затримання зв’язок із Євгеном обірвався на добу. Наступного дня він зателефонував уже з Центрально-Міського територіального центру комплектування Кривого Рогу. За інформацією батька, наразі сина відправили до навчального центру.
Доля інших двох затриманих на момент публікації залишалася невідомою.
Хто має право затримувати – юридичний бік питання
Тут криється, мабуть, найважливіший аспект усієї історії. Самовільне залишення частини – це злочин, тут питань немає. Але хто саме має право затримувати військовослужбовця у статусі СЗЧ?
Законодавство України проводить тут чітку межу. Силове затримання – це виключна компетенція двох структур: Національної поліції та Військової служби правопорядку (ВСП). Працівники ТЦК та СП – тобто територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки – таких повноважень просто не мають. Їхні функції окреслені досить вузько: ведення військового обліку, вручення повісток, організація призову та медичних оглядів.
І саме на цю обставину звернув увагу батько затриманого. «Є Закон України, де написано, як має це все відбуватися. Тільки поліція або ВСП може це робити», – наголосив Олександр. І справді: якщо затримання ТЦК чоловіків у Кривому Розі здійснювалося без участі поліції чи ВСП – дії учасників рейду виходять за межі законних повноважень.
Крім того, застосування зброї цивільною особою під час такої операції – це окремий привід для кримінального провадження. Очевидиця чітко описує чоловіка без форми з пістолетом, який стріляв. Хто він? Який у нього правовий статус? Чи мав він дозвіл на зброю? Відповідей на ці запитання поки що немає.
Суперечливі версії: що кажуть відомства
Тут починається, мабуть, найцікавіше. Три державні структури – і три різні позиції щодо того самого інциденту.
Першим відповів обласний ТЦК. І відповів категорично: «Відсутня інформація про участь у даній події представників Дніпропетровського ОТЦК та СП та підпорядкованих йому РТЦК». Простіше кажучи – «це не ми». А щодо стрілянини порадили звертатися до правоохоронців.
Військова служба правопорядку повідомила: після звернення Суспільного факт зафіксували, проводять перевірку. Далі планують звернутися до правоохоронних органів.
А от поліція Криворізького району після збору інформації видала зовсім іншу картину. Цитую дослівно: «Встановлено, особи у військовій формі є представниками РТЦК та СП». Тобто всупереч заявам самого ТЦК, поліція підтверджує: учасники затримання – це працівники районного територіального центру комплектування.
Зараз поліцейські встановлюють конкретний підрозділ РТЦК, до якого належать ці військовослужбовці, та з’ясовують правомірність їхніх дій. Окремо наголошено: жоден співробітник поліції на місці конфлікту не перебував.
Кореспонденти Суспільного не зупинилися на досягнутому й подали повторний запит до обласного ТЦК. Запитання прості й прямі: на яких підставах діяли співробітники, чому були в балаклавах і хто стріляв? Відповідь обіцяють оприлюднити найближчим часом.
Чому це важливо не лише для Кривого Рогу
Подібні історії мають властивість виходити далеко за межі одного міста. Затримання ТЦК чоловіків у Кривому Розі – це не просто локальний інцидент, а дзеркало, в якому відображається глибша проблема. Проблема розмитих меж повноважень під час мобілізаційних заходів.
Працівники ТЦК виконують надзвичайно важку роботу в умовах воєнного стану. Суспільство це розуміє. Але коли люди в балаклавах виламують двері, стріляють і діють без чіткої правової підстави – це підриває довіру до державних інституцій загалом.
І річ не в тому, що СЗЧ не повинно мати наслідків. Закон має працювати, і працювати однаково для всіх. Але форма, в якій цей закон застосовується, так само важлива, як і сама його суть. Свавілля під виглядом виконання обов’язків – це шлях, який веде рівно в нікуди.