Злочинний вплив – це не просто газетний штамп. Це цілком конкретна стаття Кримінального кодексу України, за якою дають реальні строки. І постанова Верховного Суду від 2 квітня 2026 року у справі № 676/1013/23 – яскраве тому підтвердження. Давайте розберемося, що саме вирішив суд і чому ця справа важлива для розуміння ст. 255-1 КК.
Чотири епізоди – один вирок
ОСОБА_7, раніше неодноразово судимий, після звільнення з місць позбавлення волі у 2021 році взявся за старе. У грудні того ж року він проник у гараж потерпілого ОСОБА_8, віджавши пластикові двері, і викрав майже пів сотні найменувань автомобільного обладнання: магнітоли, лінзи, діагностичне устаткування, набори інструментів. Загальна сума збитків – 50 370 гривень.
Наступний епізод – січень 2022 року. ОСОБА_7 демонтував дві передні фари з Volvo XC 60, припаркованого у дворі. Фахівець оцінив їх у 25 599 гривень.
А 25 лютого 2022 року біля магазину «Сільпо» в Кам’янці-Подільському він ударив потерпілого ОСОБА_10 кулаком в обличчя, витягнув із кишені ключі від Toyota Corolla, свідоцтво про реєстрацію та посвідчення водія. За два дні прийшов на парковку, де стояла машина, сів за кермо – і поїхав. Ринкова вартість авто – 137 915 гривень.
Суд першої інстанції кваліфікував ці дії за ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (крадіжка з проникненням), ч. 2 ст. 185 (повторна крадіжка) і ч. 2 ст. 289 КК (незаконне заволодіння транспортним засобом із насильством). Але головна інтрига – четвертий епізод.
«Бродяга» та його функції
Поки ОСОБА_7 відбував попередній строк за умисне тяжке тілесне ушкодження, він, за версією слідства, не просто сидів. У місцях позбавлення волі здобував авторитет, підтримував «злодійські традиції», а після звільнення отримав статус «бродяги» – за сприяння інших кримінальних «авторитетів» регіону.
Із цього моменту, як встановили суди, він почав виконувати функції, що утворюють об’єктивну сторону злочинного впливу. Стежив за дотриманням «злодійських законів» на території Кам’янця-Подільського. Збирав і розподіляв гроші, зокрема здобуті злочинним шляхом, наповнював так званий «общак». Забезпечував «грів» – тобто передачі для засуджених у СІЗО та виправних установах. І виступав у ролі «мирового судді» в конфліктах між представниками кримінального середовища.
Кілька конкретних історій із матеріалів справи. У червні 2022 року до ОСОБА_7 звернувся раніше судимий ОСОБА_17 – допомогти «вирішити питання» з поверненням автомобіля. ОСОБА_7 організував зустріч, залучив підконтрольних осіб. Конфлікт залагодили, а за послугу він отримав 300 доларів США. А вже за тиждень, цього разу з погрозами фізичної розправи, вимагав додатково 400 доларів – і отримав їх.
У лютому того ж року ОСОБА_7 дізнався, що місцевий житель торгує наркотиками без його відома. Зустрівшись із ним у нічному клубі «Гранд Паб», ударив кулаком у голову, назвав своє кримінальне прізвисько і зажадав плату за «дозвіл» на продаж наркотиків у місті. Спочатку 700 доларів, потім іще 10 000 гривень. Потерпілий, за його ж словами, платив, бо боявся – знав ОСОБА_7 як авторитетну людину «у злочинному світі».
Усе це кваліфікували за ч. 1 ст. 255-1 Кримінального кодексу України – умисне встановлення та поширення в суспільстві злочинного впливу. Сім років позбавлення волі з конфіскацією майна лише за цим епізодом.
Що казала сторона захисту
Адвокат подав касаційну скаргу і просив скасувати вирок повністю. Аргументів було чимало, але найцікавіші – саме щодо ст. 255-1 КК.
Захист наполягав: не існує жодного документа, який підтверджував би статус особи як суб’єкта підвищеного злочинного впливу. Немає «посвідчення вора в законі», немає офіційного реєстру «бродяг». Усе побудовано на припущеннях. Сам факт перебування в певному статусі не є діянням у розумінні ч. 1 ст. 11 КК – не можна карати за те, ким людина є, лише за те, що вона зробила.
Окремо адвокат посилався на процесуальні порушення: у протоколах слідчих дій не зазначено серійних номерів фотоапаратів, бракувало зразків голосу для експертизи, клопотання про негласні слідчі дії нібито не відповідали вимогам ст. 248 КПК.
Верховний Суд: відповіді на головні запитання
Касаційний суд залишив вирок без змін. Мотивація – розлога і варта уваги.
Щодо «недоведеності статусу». Суд наголосив: відсутність документа, який формально підтверджує статус у злочинному середовищі, не означає, що такого статусу немає в реальності. Суд пізнає цей факт так само, як і будь-які інші обставини об’єктивної дійсності – через дослідження доказів. І ст. 255-1 КК карає не за статус, а за діяння: сприяння злочинній діяльності, її координацію, організацію розподілу коштів. Усе це, за оцінкою судів, було доведено.
Ключовими доказами стали записи телефонних розмов, отримані під час негласних слідчих дій. Лінгвістична семантико-текстуальна експертиза (висновок № 752/22-22 від 25 листопада 2022 року) встановила: ОСОБА_7 спілкувався з іншими у формі наказів і категоричних тверджень, координував діяльність, розподіляв кошти. Співрозмовники визнавали його авторитет і демонстрували готовність виконувати вказівки. «Слухай, цей хотів спитатись, зловив закладчика… як ти скажиш, як правильно зробити?» – це зверталися до нього. І він відповідав, роздаючи вказівки та визначаючи, кому що дістанеться.
Психологічна експертиза (висновок № СЕ-19/123-22/10329-ПС від 22 грудня 2022 року) окремо підтвердила лідерський характер комунікації обвинуваченого та його здатність керувати діями інших людей.
Цікаво, що Суд відповів і на аргумент про «невизначене коло осіб, які підпали під вплив». Суди встановили конкретних людей: ОСОБА_18, який платив за «дозвіл» на торгівлю наркотиками; ОСОБА_19, котрий звертався за порадами; ОСОБА_17, який віддавав гроші за «вирішення питань». Усі вони суб’єктивно усвідомлювали, що діють під впливом обвинуваченого, чого, власне, і вимагає закон.
Процесуальні аргументи захисту теж не спрацювали. Відсутність у протоколі серійного номера фотокамери – за умови, що вказано її марку та модель, – не робить протокол недопустимим. Це вже усталена практика Верховного Суду (згадайте хоча б постанову від 11 грудня 2024 року у справі № 212/2988/20). А зразки голосу не знадобилися, оскільки сам ОСОБА_7 не заперечував, що на записах – саме його розмови.
Суд окремо підкреслив: використання в законі термінології на кшталт «злодійські традиції» чи «общак» – це не «легітимізація» кримінального жаргону. Це необхідний інструмент для адекватного розуміння реальних явищ. Без занурення в контекст неможливо встановити справжній зміст дій обвинуваченого.
Остаточне покарання – 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, крім житла, – сформували шляхом часткового складання строків за всіма чотирма епізодами. За ст. 255-1 КК призначили 7 років (це мінімальна межа санкції), за іншими статтями – покарання в середніх межах. Суд врахував і негативні характеристики з місць попереднього ув’язнення, і рецидив злочинів, і те, що на утриманні засудженого – малолітня дитина та мати з інвалідністю 2-ї групи.
Постанова у справі № 676/1013/23 цінна тим, як вона вибудовує місток між неформальними явищами злочинного світу і формальними вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Жоден із доказів окремо, можливо, не доводив би наявності злочинного впливу – але разом записи розмов, лінгвістична та психологічна експертизи, показання свідків і протоколи негласних слідчих дій створили картину, яку суд визнав переконливою поза розумним сумнівом.