Зміна прізвища дитини після розірвання шлюбу рідко буває простою формальністю. За нею стоять старі образи, нова сім’я, несплачені аліменти й болюче питання, ким насправді є батько для сина чи доньки. Один із колишніх хоче, щоб дитина носила його прізвище. Другий наполягає: прізвище, отримане при народженні, – частина дитячої ідентичності, і ніхто не має права його переписувати.
Тут важливий момент. Суд не роздає прізвища як призи у війні дорослих. Орієнтир у нього один – найкращі інтереси дитини. Тому самі лише емоції, образа чи навіть борг з аліментів ще нічого не вирішують. Давайте розберемося, як це працює на практиці.
Що зазвичай пишуть у позові
Доводи батьків зазвичай передбачувані. Мати після повторного одруження змінює прізвище і хоче, щоб дитина мала таке саме – щоб усі в сім’ї були однакові. Батько ж тримається за своє прізвище, бо вважає його живим зв’язком із сином чи донькою, який не має зникати через розлучення.
До справи додаються й інші доводи: батько не спілкується з дитиною, ухиляється від виховання, має заборгованість зі сплати аліментів. Або навпаки – дитина сама хоче носити прізвище матері та молодших братів і сестер. Кожен із цих фактів важить. Але жоден не спрацьовує автоматично.
Закон: стаття 145 і стаття 148 СК України
Відправна точка – стаття 145 Сімейного кодексу України. Прізвище дитини визначають за прізвищем батьків, а якщо їхні прізвища різні – за спільною згодою. Коли згоди немає, спір вирішує орган опіки та піклування або суд.
Далі вмикається стаття 148 СК України, яка описує зміну прізвища дитини. Логіка така. Якщо прізвище змінили обоє батьків, дитині до семи років прізвище змінюють відповідно, а після семи – уже з її згоди. Якщо ж прізвище змінив лише один із батьків, потрібна згода обох батьків і самої дитини, якій виповнилося сім років.
Заперечення одного з батьків – не стіна. Спір може піти до органу опіки та піклування або до суду. Ось тільки там доведеться показати, що зміна прізвища справді відповідає інтересам дитини, а не зручності дорослого.
Вік дитини визначає процедуру
Правила залежать від того, скільки дитині років, і це не формальність.
- До семи років. Якщо прізвище змінили обоє батьків, дитина отримує нове автоматично. Якщо змінив лише один – потрібна згода другого.
- Від семи до чотирнадцяти. Потрібна згода самої дитини. Стаття 171 СК України дає їй право бути вислуханою в питаннях, що стосуються її особи, а її думку оцінюють з огляду на вік, зрілість та інтереси.
- Від чотирнадцяти до шістнадцяти. Змінити прізвище можна за статтею 295 Цивільного кодексу України, але за згодою батьків. Якщо хтось із них проти або згоду отримати неможливо, працюють окремі правила.
- Після шістнадцяти. Людина змінює прізвище, власне ім’я та по батькові самостійно, без дозволу батьків.
Виходить, до чотирнадцяти років усе вирішує сімейне законодавство. Далі в дитини з’являється власний юридичний голос, і з ним уже доводиться рахуватися.
Три процедури, які постійно плутають
Перша – адміністративна. Це коли ДРАЦС вносить зміни до актового запису про народження. Її застосовують, коли підстави законні, а між батьками немає живого спору.
Друга – розгляд спору органом опіки та піклування. Сюди йдуть, якщо один із батьків проти. Служба у справах дітей вивчає, як складаються стосунки в сім’ї, хто фактично утримує дитину, що каже сама дитина, і формує свою позицію.
Третя – суд. Саме він ставить крапку, коли батьки не домовилися. Суд досліджує докази й вирішує, чи справді зміна потрібна дитині.
Закон «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» додає, що ДРАЦС змінює актові записи лише за наявності достатніх підстав. Після перевірки документів з’являється мотивований висновок: внести зміни або відмовити.
І ще одне. Рішення суду чи органу опіки про прізвище і технічна дія ДРАЦС – не одне й те саме. З емоційним проханням до реєстратора не ходять: він працює з документами, а не з образами.
Що каже Верховний Суд
Справа № 308/6680/23, постанова Верховного Суду від 28 листопада 2025 року. Мати після розлучення вдруге вийшла заміж і змінила прізвище. У суді вона просила переписати прізвище сина на своє нове. Її доводи: дитина живе з нею та вітчимом, який виховує і утримує хлопчика, а різні прізвища створюють незручності. У цій же справі вирішували питання аліментів та місця проживання дитини.
Перша інстанція позов задовольнила. Апеляція аліменти зменшила, а в зміні прізвища відмовила, бо користь для дитини не довели. Верховний Суд касаційну скаргу не задовольнив і наголосив: вирішальними є найкращі інтереси дитини, зокрема характер її стосунків із батьком та участь батька у вихованні. Висновок органу опіки має рекомендаційний характер і не звільняє суд від оцінки всіх обставин.
Простими словами: новий шлюб матері не розриває юридичного зв’язку дитини з біологічним батьком.
Справа № 369/10819/25, постанова від 17 червня 2026 року. Тут батько оскаржив рішення виконкому Борщагівської сільської ради, яким дозволили змінити прізвище малолітнього сина з батькового на материнське без його згоди. Після розлучення дитина жила з матір’ю в Польщі.
Мати пояснювала: у польській транслітерації прізвище викликає небажані асоціації, дитину можуть дражнити, та й сам син хоче інакше. Батько наполягав, що його позицію та взаємини із сином проігнорували.
Перша інстанція батькові відмовила. Апеляція визнала рішення органу опіки незаконним і зобов’язала повернути попереднє прізвище. Верховний Суд касаційну скаргу матері не задовольнив: орган опіки не довів, що батько свідомо ухилявся від батьківських обов’язків, а зміна справді необхідна. Стосунки дитини з обома батьками мають зберігатися, без необґрунтованого відчуження.
Справа № 344/9748/25, постанова від 7 вересня 2026 року. Мати просила змінити прізвище малолітнього сина на своє. Аргументи серйозні: батько не бере участі у вихованні, має заборгованість зі сплати аліментів, емоційного зв’язку між ними немає.
Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили. Верховний Суд залишив їхні рішення без змін. Навіть обмежена участь батька у вихованні й борг за аліментами не дають безумовного права на зміну прізвища. Потрібно окремо довести, що нове прізвище – саме те, чого потребує дитина.
Висновок органу опіки не має наперед встановленої сили
Орган опіки та піклування вивчає обставини й каже, чи відповідає зміна інтересам дитини. За пунктом 71 Порядку, затвердженого постановою КМУ № 866, служба у справах дітей досліджує ситуацію та з’ясовує думку дитини з урахуванням її віку й рівня розвитку.
Але цей висновок – лише доказ. Наперед встановленої сили він не має. Суд оцінює його разом з іншими матеріалами й цілком може відхилити, якщо той слабко обґрунтований або суперечить доказам. Остаточне слово все одно за судом.
Як суд зважує найкращі інтереси
Питань до обставин багато. Хто фактично виховує, утримує й розвиває дитину? Які стосунки між батьком і дитиною, чи є між ними емоційний зв’язок? Чи немає перешкод у спілкуванні?
Додаються вік і зрілість дитини, самостійність її бажання, психологічний стан, соціальна адаптація та сімейна ідентичність. Психологічні висновки мають описувати конкретні обставини, а не обмежуватися загальними фразами на кшталт «дитині буде краще».
Суд шукає баланс між інтересами дитини та правами обох батьків. Не можна допустити, щоб зміна прізвища стала інструментом відчуження дитини від одного з них. Перелік критеріїв відкритий, і кожну справу розглядають окремо.
Якщо ви зараз думаєте про позов, збирайте докази не «поганості» колишнього, а конкретних наслідків саме для дитини. Довідка зі школи про те, як її дражнять через прізвище, висновок психолога про її стан, підтверджені факти постійного ухиляння від батьківських обов’язків – така конкретика переконує суд. А от сама фраза «хочу, щоб у нас усіх було однакове прізвище» справу не виграє.
Обговорити цю новину у моєму телеграм-каналі Адвокат Олег Лукьянчиков