Зникнення чоловіка після ТЦК у Золотоноші на Черкащині давно перестало бути справою однієї родини. Тепер це питання під контролем Уповноваженого Верховної Ради з прав людини. Сергія шукали майже два місяці. Знайшли мертвим за 120 кілометрів від рідного дому.
Далі – що відомо на цей момент, які норми права тут працюють і що реально може зробити родина, якщо колись опиниться в подібній ситуації.
Хронологія, яку поки що маємо
За словами омбудсмена Дмитра Лубінця, у серпні працівники територіального центру комплектування та соціальної підтримки (скорочено – ТЦК та СП) доставили чоловіка на ім’я Сергій до Звенигородки. Це приблизно за 140 кілометрів від його дому.
Далі – найважливіший епізод. Очевидці розповідають, що в Звенигородці у чоловіка стався епілептичний напад. Епілепсія – це хронічне захворювання нервової системи, яке проявляється судомами й втратою свідомості. Людина в такий момент фізично не може нічого контролювати.
Попри це Сергій пройшов військово-лікарську комісію. Вона визнала його придатним до служби. Після цього чоловіка направили до штурмової бригади. За наявною інформацією, бригада відмовилася його приймати.
Що було далі – поки що достеменно невідомо. Відомо лише фінал: чоловік зник, родина шукала його близько двох місяців, а тіло знайшли за 120 кілометрів від дому. Причини смерті наразі офіційно не оприлюднені.
Чому військово-лікарська комісія – ключова ланка
Військово-лікарська комісія (ВЛК) – це не формальність. Це медичний орган, який визначає, чи може людина взагалі служити. Її висновок має правові наслідки: від нього залежить, чи потрапить людина до війська, чи отримає відстрочку, чи буде визнана непридатною.
Порядок роботи ВЛК регулює Положення про військово-лікарську експертизу, затверджене наказом Міністерства оборони № 402 від 14 серпня 2008 року. У ньому є Розклад хвороб – детальний перелік діагнозів із зазначенням, до якої категорії придатності належить кожен із них.
Епілепсія в цьому документі описана окремо. І загалом вона не дає підстав вважати людину придатною до служби в бойових підрозділах. Тут важливий момент: комісія ухвалює рішення на підставі медичних документів і огляду. Якщо напад стався буквально перед оглядом, а лікарі його проігнорували – це вже питання до якості самої комісії.
Крім того, постанова Кабінету Міністрів № 560 від 16 травня 2011 року визначає загальний порядок призову, взяття на облік і направлення на службу. Вона теж передбачає медичний огляд як обов’язковий етап. Не можна обійти його або провести «для галочки».
Відмова бригади: деталь, яка багато про що говорить
Історія з відмовою штурмової бригади приймати Сергія – це не дрібниця. Якщо бригада справді відмовилася, виникає логічне питання: що з ним робили далі? Хто ніс за нього відповідальність у той момент? Куди його мали відправити – назад до ТЦК, до лікарні, додому?
Кожен із цих варіантів має правові наслідки. Якщо людину залишили напризволяще – це вже не бюрократична плутанина, а цілком конкретна бездіяльність посадових осіб. А бездіяльність, яка призвела до смерті, має окрему кваліфікацію.
Тут важливо розуміти: зникнення чоловіка після ТЦК не обов’язково означає, що його хтось утримував силою. Але обов’язок з’ясувати всі обставини нікуди не зникає. Саме цього й вимагає омбудсмен.
Що каже Лубінець і чому його слово має вагу
Уповноважений Верховної Ради з прав людини – це не громадський активіст із гучним голосом. Це конституційний орган. Стаття 101 Конституції України закріплює за ним функцію парламентського контролю за дотриманням прав і свобод людини.
Закон «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» дає йому право відкривати провадження за скаргами, вимагати документи й пояснення від будь-яких органів, проводити перевірки. Відмовити омбудсмену у відповіді посадовці не можуть.
Дмитро Лубінець заявив, що вимагає розслідування обставин зникнення і смерті Сергія. По суті, це означає: справа переходить із площини «родинне горе» у площину офіційної перевірки. І це вже тиск на систему.
Які норми закону працюють, якщо версія підтвердиться
Розгляньмо кілька сценаріїв – суто юридично, без звинувачень наперед.
- Порушення права на життя. Стаття 27 Конституції України гарантує кожному право на життя. Стаття 3 називає життя і здоров’я людини найвищою соціальною цінністю. Якщо посадовці своїми діями чи бездіяльністю довели людину до загибелі, це вже кримінальна площина.
- Незаконне позбавлення волі. Стаття 146 Кримінального кодексу України. Якщо людину утримували без законних підстав – склад злочину може бути саме таким.
- Перевищення влади або службових повноважень. Стаття 365 ККУ для цивільних посадовців і стаття 426-1 для військових службових осіб. Сюди потрапляє все, що виходить за межі інструкцій.
- Вбивство через необережність. Стаття 119 ККУ. Це найскладніший склад із погляду доказування, але він не виключений.
- Службова недбалість. Стаття 367 ККУ. Класична історія, коли папери підписані, а людина померла.
Розслідування починається з внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Підстава – стаття 214 Кримінального процесуального кодексу. З моменту внесення даних слідчий зобов’язаний почати роботу, і зволікати тут не можна.
Що реально зробити родичам
Перше й найголовніше – не чекати. Якщо людина зникла після контакту з ТЦК, заява до поліції має бути подана того ж дня. Не «через три доби», не «коли знайдемо самі». Закон жодних тридобових пауз не встановлює.
Друге – письмова заява з реєстраційним номером. Не усна розмова у відділку, а документ із датою й вхідним номером. Це ваша страховка на випадок, якщо справа «загубиться».
Третє – звернення до омбудсмена. Це безкоштовно, і робиться це через електронну приймальню або поштою. Додайте всі документи: повістки, медичні довідки, листування.
Четверте – адвокат. Не обов’язково з першого дня, але чим раніше, тим краще. Особливо у справах, де є медичні документи: їх легко втратити, а відновити важко.
П’яте – фіксуйте все. Дати, імена, посади, номери кабінетів. Звучить по-бюрократичному, але саме з цих дрібниць потім складається доказова база.
Чому це стосується не лише однієї родини
Зникнення чоловіка після ТЦК – це не поодинокий випадок у вакуумі. За кожною такою історією стоїть питання, наскільки чітко працює ланцюжок: ТЦК – ВЛК – військова частина. Якщо хоч одна ланка дає збій, страждає конкретна людина з конкретним ім’ям.
Розслідування тут потрібне не для того, щоб когось покарати будь-що-будь. Воно потрібне, щоб зрозуміти, де саме система дала тріщину. Бо поки що ми маємо лише факти: епілептичний напад, визнання придатним, відмова бригади, два місяці пошуків і тіло за 120 кілометрів від дому. Між цими фактами – порожнеча, яку має заповнити слідство.