Кирило Буданов анонсував можливу зустріч делегацій України та Росії вже у вересні цього року. Ця новина сколихнула інформаційний простір, адже переговорний процес між країнами досі перебуває у глухому куті. Чи справді сторони готові сісти за стіл переговорів? Давайте розберемося, що саме сказав Буданов і який контекст стоїть за цими словами.
Заява прозвучала під час спілкування з журналістами. Буданов зазначив, що переговори зараз на паузі, але їх планують «оживити». За його словами, найближчі події можуть відбутися вже у вересні. Коли його прямо запитали, чи йдеться про зустріч українських і російських переговорників, він відповів ствердно: «Я сподіваюся на це, так. Ну і з американськими, звісно. Без них ніяк».
Тут важливий момент. Участь американської сторони Буданов назвав обов’язковою умовою будь-яких переговорів. Це не дивно, адже саме США надають Україні значну військову та фінансову підтримку. Без їхнього залучення будь-які домовленості ризикують залишитися лише на папері.
До речі, сама новина про можливу зустріч делегацій з’явилася не на порожньому місці. Ще 24 серпня британське видання The Times повідомило, що президент України Володимир Зеленський разом із представниками США та європейських країн розробив план припинення війни. Цей план передбачає три ключові кроки: припинення вогню, взаємне відведення військ від лінії фронту та створення буферної зони. Також журналісти припустили, що ці пропозиції може передати російській стороні представник Ватикану, який на той час перебував у РФ.
Тобто заяви Буданова лягають у загальну канву дипломатичних зусиль, які активізувалися наприкінці літа. І хоча офіційного підтвердження від Кремля поки немає, сам факт публічного обговорення такої можливості вже показовий. Адже ще кілька місяців тому будь-які розмови про переговори сприймалися як щось нереальне.
Проте варто бути обережними з оптимізмом. Пауза у переговорному процесі може затягнутися, а «оживити» його, як каже Буданов, вдасться лише за умови збігу багатьох факторів. По-перше, має бути політична воля з обох боків. По-друге, потрібна чітка позиція західних партнерів щодо гарантій безпеки для України. І по-третє, сама логістика зустрічі делегацій у нинішніх умовах надзвичайно складна. Де вона може відбутися? Хто стане посередником? Які питання винесуть на порядок денний? Поки що відповідей немає.
Додайте сюди ще й те, що роль Ватикану як можливого каналу комунікації виглядає доволі несподівано. Але якщо згадати, що Папа Римський неодноразово закликав до миру і пропонував свої послуги як медіатора, такий крок цілком логічний. Ватикан має дипломатичні канали і з Москвою, і з Києвом, тож може спробувати звести сторони хоча б на рівні технічних консультацій.
Повертаючись до слів Буданова, варто нагадати, що він є одним із найбільш поінформованих людей в українському керівництві щодо розвідувальної інформації. Тож якщо він говорить про вересень як про реальний термін для зустрічі делегацій, це не просто припущення. Ймовірно, за цим стоять конкретні домовленості або принаймні активні консультації.
Однак не поспішайте сприймати це як гарантований сценарій. Сам Буданов використав обережне «я сподіваюся». Це означає, що навіть у найближчому оточенні немає стовідсоткової впевненості. Політична ситуація змінюється щодня, і те, що здавалося можливим сьогодні, завтра може стати неактуальним.
Тим часом інформаційний фон навколо можливих переговорів продовжує розпалюватися. Українська влада намагається демонструвати готовність до діалогу, але на своїх умовах. Російська сторона поки що офіційно не коментувала заяву Буданова, що лише додає інтриги. Чи стане вересень місяцем, коли переговорний лід нарешті скресне? Схоже, відповідь ми дізнаємося вже зовсім скоро.
Примітки: у вихідному тексті Кирила Буданова помилково названо керівником Офісу президента України. Насправді цю посаду обіймає Андрій Єрмак, а Буданов є начальником Головного управління розвідки Міністерства оборони України. Також варто перевірити достовірність цитат та дат, оскільки вони можуть бути взяті з неофіційних джерел.