Президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган планує зустрітися з Володимиром Путіним на полях саміту Шанхайської організації співробітництва в Киргизстані, щоб знову запропонувати посередництво Анкари в переговорах щодо України. Інформація про це з’явилася ввечері 31 серпня з посиланням на джерело в турецькому уряді, хоча офіційного підтвердження від самої Туреччини станом на той момент так і не було.
За повідомленням російського пропагандистського агентства РИА Новости, під час можливої розмови турецька сторона заявить про готовність сприяти врегулюванню конфлікту та виступити майданчиком для діалогу між сторонами. Цитований співрозмовник видання каже: «Турецька сторона заявить про готовність Анкари сприяти урегулюванню конфлікту в Україні і виступити посередником між сторонами». Саміт ШОС триватиме з 31 серпня по 1 вересня, і саме там, за версією кремлівських медіа, лідери обговорять ситуацію навколо України та в Чорному морі.
Чому саме зараз і чому посередництво
Туреччина не вперше намагається взяти на себе роль модератора у війні Росії проти України. Ще з весни 2022 року Анкара докладала зусиль, щоб організувати прямі переговори між Києвом і Москвою – спочатку в Стамбулі, потім у контексті зернової угоди. Кожна така спроба давала Ердогану змогу балансувати між Заходом і Росією, зберігаючи економічні зв’язки з обома центрами сили.
Нинішній сплеск дипломатичної активності збігається одразу з кількома факторами. По-перше, зернова угода фактично припинила дію, і відновити її без прямої розмови з Путіним практично неможливо. По-друге, Туреччина послідовно намагається закріпити за собою статус незамінного переговірного майданчика, що підвищує її вагу і в НАТО, і на глобальному Півдні. І по-третє, сам формат ШОС – це рідкісний майданчик, де одночасно присутні і Китай, і Росія, і держави Центральної Азії, що створює для Анкари унікальне вікно можливостей.
Що відомо про джерело інформації
Важливий момент: повідомлення про зустріч Ердогана і Путіна йде не від офіційної Анкари, а від російського державного агентства, яке систематично використовує такі «витоки» для створення потрібної Кремлю інформаційної картини. На вечір 31 серпня жодного підтвердження з боку Туреччини не надходило – ані від адміністрації президента, ані від МЗС.
Це зовсім не означає, що розмова не відбудеться. У дипломатії подібні анонси часто з’являються спочатку з одного боку, а другий підтверджує їх уже постфактум або безпосередньо перед зустріччю. Але читати такі новини варто з поправкою на те, що ми поки що маємо лише версію джерела, підхоплену пропагандистським каналом. Реальна зустріч Ердогана і Путіна цілком можлива, однак її точний зміст стане зрозумілим лише після офіційних заяв.
Про що можуть говорити лідери: український і чорноморський треки
Навіть якщо офіційна тема – «ситуація в Україні і в Чорному морі», досвід підказує, що порядок денний буде значно ширшим. Для Туреччини критично важливо повернутися до повноцінного функціонування зернового коридору, адже від нього залежить не тільки продовольча безпека багатьох країн, а й серйозний потік логістичних і страхових контрактів, що проходять через турецьких операторів.
Крім того, Ердоган, найімовірніше, порушуватиме питання обміну полоненими та гуманітарних коридорів – ті теми, де його попереднє посередництво справді мало конкретні результати. Не варто забувати й про двосторонню економіку. Туреччина залишається одним із небагатьох каналів, через які в Росію надходить широкий спектр товарів, і збереження цього статусу вимагає постійного діалогу на найвищому рівні.
А от чи з’являться в переговорах обриси якогось нового «мирного плану» – питання відкрите. Поки що жодних деталей про конкретний документ чи пропозиції, які турецька сторона могла б привезти на саміт, немає. Скоріш за все, йтиметься про проговорення загальних умов можливого переговорного процесу, а не про готовий текст угоди.
Контекст ШОС і місце Туреччини
Шанхайська організація співробітництва – це об’єднання, в якому ключову роль відіграють Китай і Росія, а також країни Центральної Азії, Індія і Пакистан. Туреччина має там статус партнера по діалогу, тобто повноцінним членом не є, однак її присутність на самітах такого рівня стала звичною.
Для Ердогана такий формат зручний саме тому, що дає змогу провести двосторонню зустріч з Путіним без тієї напруги, яка супроводжувала б, наприклад, візит до Москви чи прийом російського президента в Анкарі. ШОС ніби виступає нейтральним тлом, хоча насправді жодної нейтральності щодо війни в Україні в цій організації немає: більшість її членів або прямо підтримують Росію, або намагаються уникати засудження.
Саме тому будь-які заяви Ердогана про посередництво, зроблені на полях ШОС, одразу потрапляють у складну дипломатичну рамку. Києву доведеться оцінювати їх через призму того, що озвучуються вони фактично на майданчику, дружньому до Кремля. А відсутність офіційного коментаря Туреччини увечері 31 серпня лише підкреслює, наскільки делікатним залишається це питання для самої Анкари.
Чому офіційної заяви Туреччини досі немає
Зволікання з підтвердженням зустрічі Ердогана і Путіна може мати кілька причин. Турецькі дипломати традиційно дуже обережно поводяться з анонсами, які стосуються війни в Україні, особливо коли йдеться про прямий контакт із російським диктатором. По-перше, це дозволяє зберегти простір для маневру, якщо переговори зірвуться або змінять формат. По-друге, зайва публічність може зашкодити тим самим посередницьким функціям, які Туреччина намагається виконувати.
До того ж, саме в цей момент Анкара активно обговорює із західними партнерами питання постачання озброєнь та інші безпекові теми, і надто помітний контакт із Путіним міг би створити непорозуміння. Тому відсутність офіційної заяви – цілком логічний крок, який радше свідчить про те, що підготовка до зустрічі справді триває, ніж про те, що її не буде.
У будь-якому разі, станом на ранок 1 вересня ми перебуваємо в ситуації, коли всі карти – на руках у політиків, а зовнішні спостерігачі змушені орієнтуватися на повідомлення, що надходять із російських джерел. Можлива розмова двох лідерів може вплинути на безпеку судноплавства в Чорному морі, гуманітарні питання та загальний перебіг спроб знайти дипломатичний вихід із війни. Однак без прямої участі України жодне посередництво не матиме шансів перетворитися на реальний мирний процес, і досвід попередніх раундів це неодноразово доводив.