Звернення стягнення на спадкове майно – інструмент, яким хотів скористатися адвокат, щоб отримати 350 000 грн гонорару зі спадкоємиці померлого клієнта. Верховний Суд у справі № 275/150/22 поставив крапку в цьому спорі 13 березня 2025 року. І висновки касації варті вашої уваги, якщо ви коли-небудь стикалися з подібними борговими зобов’язаннями.
З чого все почалося
У березні 2021 року адвокат уклав із клієнтом договір про надання правової допомоги. Завдання – оформити право власності на житловий будинок і земельну ділянку після смерті батька клієнта. Гонорар прописали чималий – 350 000 грн.
Адвокат свою роботу виконав: документи оформив, технічну документацію замовив, право власності на ім’я клієнта зареєстрував. А от клієнт розрахуватися не встиг – помер.
Далі ситуація пішла за класичним сценарієм. Адвокат звернувся до спадкоємиці – дружини померлого – з вимогою сплатити борг. Отримав відмову. І тоді подав позов про звернення стягнення на спадкове майно: будинок із надвірними будівлями та земельну ділянку в Брусилові.
Крім того, адвокат просив стягнути зі спадкоємиці 15 110 грн витрат на поховання. За його словами, родичі відмовилися організовувати похорон, тож довелося робити це самотужки.
Зустрічний удар: спадкоємиця йде в наступ
Дружина померлого не лише захищалася, а й подала зустрічний позов. Її вимога – визнати договір із адвокатом недійсним. Аргументація була серйозною.
По-перше, вона стверджувала: клієнт узагалі не підписував цей договір. Підпис на документі, ймовірно, належить іншій особі.
По-друге, чоловік мав другу групу інвалідності з дитинства через психічний розлад. Відповідно до висновку лікарської комісії від 15 січня 2021 року – тобто ще до дати укладення договору – він потребував постійного стороннього догляду, мав обмеження щодо самообслуговування, орієнтації та контролю поведінки.
І по-третє: 350 000 грн гонорару – це приблизно вартість самого будинку. Людина без доходів, без роботи, яка сама потребувала фінансової допомоги, навряд чи погодилася б на такі умови.
Цікавий нюанс: адвокат паралельно представляв інтереси цього ж клієнта у справі про визнання його недієздатним. Тож про стан здоров’я свого довірителя він знав напевне.
Що вирішили суди першої та апеляційної інстанцій
Брусилівський районний суд у квітні 2024 року частково задовольнив первісний позов: стягнув зі спадкоємиці 6 110 грн витрат на поховання (саме стільки було підтверджено документально). У решті вимог адвоката – відмовив. У задоволенні зустрічного позову про визнання договору недійсним теж відмовив.
Логіка суду була такою. Оригінал договору адвокат так і не надав – послався на його втрату. Копія ж, завірена нотаріусом, виявилася, м’яко кажучи, сумнівною: Міністерство юстиції повідомило, що нотаріус такої дії взагалі не вчиняв, а за реєстровим номером значиться зовсім інша нотаріальна дія.
Більше того – з’ясувалося, що між адвокатом і клієнтом існувало кілька договорів за тим самим номером і датою, але з різними умовами. В одному йшлося про представництво у справі про недієздатність, в іншому – про оформлення спадщини з гонораром у 350 000 грн.
До речі, навіть у тій копії договору, яку адвокат долучив до справи, сума гонорару була вказана суперечливо: цифрами – «350», а прописом – «триста п’ятдесят тисяч». Без уточнення, триста п’ятдесят тисяч чого саме.
За таких обставин суд визнав договір неукладеним. Не недійсним – тут важливий момент – а саме неукладеним. Це означає, що сторони просто не досягли згоди щодо істотних умов, і правочин не відбувся як юридичний факт.
Апеляційний суд у вересні 2024 року повністю підтримав цю позицію.
Що сказав Верховний Суд
Касаційна скарга адвоката містила посилання на понад десяток постанов Верховного Суду – мовляв, суди не врахували усталену практику. Проте колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду під головуванням В.І. Крата погодилася з результатом, але уточнила мотивування.
Ключовий висновок Верховного Суду: якщо договір є неукладеним, особа не може вважатися кредитором за таким договором. У неї просто немає суб’єктивного цивільного права, яке можна було б захищати в суді.
Інакше кажучи, не можна вимагати звернення стягнення на спадкове майно на підставі договору, якого юридично не існує. Якщо немає договору – немає боргу. Якщо немає боргу – немає підстав щось стягувати зі спадкоємців.
Це важливо розуміти, бо тут працює стаття 1282 Цивільного кодексу України: спадкоємці відповідають за боргами спадкодавця лише в межах вартості отриманого майна. Але спочатку треба довести, що борг справді існував.
Верховний Суд змінив мотивувальні частини рішень судів першої та апеляційної інстанцій. Замість формулювання про «відсутність належних доказів» касація зазначила: відмова у зверненні стягнення на спадкове майно ґрунтується саме на неукладеності договору. Тобто адвокат не набув статусу кредитора, його право не порушене, а отже – захищати нічого.
Що з судовими витратами
Окрема частина постанови стосувалася розподілу судових витрат. І тут для адвоката теж нічого втішного.
Суд першої інстанції стягнув із нього на користь спадкоємиці 25 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Апеляційний суд додав ще 12 000 грн за послуги адвоката в апеляції. У касаційній скарзі адвокат просив скасувати ці стягнення, але жодних аргументів на підтримку своєї позиції не навів.
Верховний Суд залишив ці рішення без змін. І більше того – стягнув додатково 5 000 грн за правничу допомогу, надану спадкоємиці вже на стадії касаційного розгляду.
Тут варто зауважити: за загальним правилом Цивільного процесуального кодексу України, сторона, яка програла, відшкодовує судові витрати іншій стороні. І це правило діє на всіх стадіях процесу, включно з касацією.
Про що варто пам’ятати
Ця справа – наочний приклад того, як відсутність оригіналу договору може зруйнувати навіть цілком реальні домовленості. Копії, особливо з сумнівним походженням, суд може не взяти до уваги.
Не менш важливий момент – чітке формулювання істотних умов. Гонорар у договорі про правничу допомогу належить прописувати так, щоб не виникало різночитань між цифрами і прописом. Інакше виникає ризик, що суд визнає договір неукладеним.
І кілька слів про спадкові борги. Кредиторам варто пам’ятати: вимоги до спадкоємців можна пред’явити лише в межах вартості успадкованого майна. Але головне – спочатку треба беззаперечно довести, що борг існував. Без оригіналів документів, без чітких доказів – шансів майже немає. І це логічно: спадкоємці не повинні відповідати за зобов’язання, реальність яких не підтверджена.