Уявіть: вас мобілізували, а вдома залишився батько з інвалідністю, який без вашої допомоги просто не впорається. Інших родичів, готових взяти цей догляд на себе, немає. Ви подаєте рапорт на звільнення з військової служби за сімейними обставинами – і отримуєте відмову. Саме в такій ситуації опинився позивач, і Волинський окружний адміністративний суд став на його бік.
Давайте розберемо цю справу детально. Вона показова тим, як формальний підхід військової частини розбився об ретельний судовий аналіз.
Що сталося: передісторія конфлікту
Чоловіка призвали на військову службу під час мобілізації 19 березня 2026 року. До цього він проживав разом із батьком – особою з інвалідністю II групи, яка потребує постійного стороннього догляду. До речі, раніше, з жовтня 2024 по квітень 2025 року, йому вже надавали відстрочку від призову саме через необхідність доглядати за батьком.
Після мобілізації ситуація не змінилася – батько так само потребував догляду, а більше нікому було цим займатися. Тож військовослужбовець подав рапорт про звільнення на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу». Ця норма якраз і передбачає можливість звільнитися через сімейні обставини – коли потрібно здійснювати постійний догляд за одним із батьків з інвалідністю I чи II групи.
До рапорту він доклав цілий пакет документів: довідку МСЕК про інвалідність батька, висновок лікарсько-консультативної комісії про потребу в постійному догляді, акт перевірки сімейного стану, довідки про отримання компенсації за догляд, відомості про зареєстрованих осіб у будинку, документи про окреме проживання дружини батька. Здавалося б, усе очевидно.
Чому військова частина відмовила
Але 13 квітня 2026 року військова частина надіслала лист №1/2255 – і це була відмова. Причини назвали дві.
Перша: у батька є дружина, яка належить до членів сім’ї першого ступеня споріднення, і щодо неї немає відомостей про потребу в постійному сторонньому догляді. Логіка командування була простою – якщо є дружина, хай вона й доглядає.
Друга причина викликає щонайменше подив: мовляв, долучені до рапорту документи не були нотаріально засвідчені. Нібито без нотаріуса довідка МСЕК – не довідка.
Обидва аргументи суд згодом визнав безпідставними. Але про це трохи згодом.
Що каже закон про звільнення з військової служби за сімейними обставинами
Тут важливий момент. Підпункт «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» дозволяє звільнити військовослужбовця, якщо він має здійснювати постійний догляд за батьком чи матір’ю (або батьками дружини/чоловіка), які є особами з інвалідністю I чи II групи. Але є умова: не повинно бути інших членів сім’ї першого чи другого ступеня споріднення, здатних узяти цей догляд на себе. Або ж ці родичі самі потребують постійного догляду за висновком МСЕК чи ЛКК.
Ключове слово тут – «здатних». Бо формальна наявність родича ще не означає, що він реально може доглядати.
Процедура звільнення регулюється Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента №1153/2008. Пункт 233 каже: військовослужбовець подає рапорт і документи, що підтверджують підстави для звільнення. А пункт 225 визначає, хто саме уповноважений таке звільнення оформлювати – залежно від звання.
Чому суд став на бік військовослужбовця
Суд дослідив усі докази – і картина склалася зовсім не така, яку малювала військова частина.
По-перше, інвалідність батька II групи підтверджена довідкою МСЕК серії 12ААГ №867837 від 26 червня 2024 року, причому довічно. По-друге, висновок ЛКК №66 від 12 серпня 2025 року прямо засвідчує потребу в постійному сторонньому догляді – і цей висновок діє безтерміново.
А от щодо дружини батька – тут усе виявилося не так просто. Так, вона є. Але проживає окремо в іншому селі, спільного господарства з чоловіком не веде багато років. До того ж їй уже за 70. Який тут може бути догляд?
Крім того, акт перевірки сімейного стану військовослужбовця від 26 березня 2026 року, складений відповідною комісією, чітко встановив: постійний догляд за батьком має здійснювати саме син, і інших осіб, здатних на це, не виявлено.
І ще один показовий факт: позивачу була призначена компенсація як фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі. Тобто держава в особі органу соцзахисту вже визнала: саме ця людина доглядає за батьком.
А що з нотаріальним засвідченням
Окремо суд прокоментував вимогу про нотаріальне засвідчення копій. Як з’ясувалося, жодна норма – ні Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу», ні Положення №1153/2008, ні Інструкція №170 – не вимагає від військовослужбовця подавати нотаріально завірені копії документів до рапорту про звільнення. Достатньо оригіналів або звичайних копій.
Цей аргумент військової частини суд визнав повністю безпідставним. І чесно кажучи, важко зрозуміти, навіщо його взагалі висували.
Рішення суду: що вирішили
Волинський окружний адміністративний суд позов задовольнив повністю. Дії військової частини щодо відмови у звільненні визнано протиправними. А головне – суд зобов’язав військову частину звільнити позивача з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу».
Чому суд не просто визнав дії протиправними, а й зобов’язав вчинити конкретну дію? Бо у цій ситуації у військової частини не було дискреції – тобто свободи розсуду. Коли всі умови, передбачені законом, виконані, а документи подані, рішення має бути однозначним. Жодних варіантів «на власний розсуд» тут закон не передбачає.
Суд також нагадав про статтю 51 Конституції України: повнолітні діти зобов’язані піклуватися про непрацездатних батьків. І це не просто моральний обов’язок – це конституційна норма, яку держава має поважати, а не створювати штучні перепони для її виконання.
Для тих, хто опинився в подібній ситуації, ця справа – не просто судовий прецедент. Це чіткий сигнал: формальні відписки військових частин можна й потрібно оскаржувати. Головне – зібрати повний пакет документів: довідку МСЕК, висновок ЛКК, акт обстеження сімейного стану, підтвердження відсутності інших осіб, здатних здійснювати догляд. І якщо відмова все ж надійшла – звертатися до адміністративного суду.
Кожна така справа нагадує: закон написаний не для того, щоб його обходили формальними причіпками. Він – для захисту людей. І добре, коли суди це розуміють.