Звільнення з військової служби за сімейними обставинами – тема, яка хвилює тисячі військових по всій країні. Історія, про яку піде мова, трапилася зовсім нещодавно: військовослужбовець намагався отримати звільнення, щоб доглядати за матір’ю з інвалідністю, а командування відмовило. Причина? У матері є ще один син. Теж військовий. Здавалося б, формальна логіка на боці частини. Але суд подивився на ситуацію інакше – і тепер це рішення може допомогти багатьом.
Давайте розберемо цю справу без юридичного туману. Вона показова тим, як по-різному можна читати один і той самий закон.
Що каже закон про звільнення для догляду за батьками
Підстави для звільнення з військової служби під час воєнного стану чітко прописані в Законі України “Про військовий обов’язок і військову службу”. Стаття 26 цього закону – це фактично дорожня карта для тих, хто шукає законний шлях додому.
Пункт 3 частини 12 статті 26 Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу” дозволяє звільнитися, якщо вам потрібно постійно доглядати за одним із батьків (або батьків дружини чи чоловіка), який має інвалідність I або II групи. Але тут є важливе уточнення – інших членів сім’ї першого чи другого ступеня споріднення, здатних здійснювати цей догляд, не повинно бути.
Тобто, три умови для звільнення з військової служби за сімейними обставинами збираються в один ланцюг. Перша – батько або мати мають бути визнані особою з інвалідністю I чи II групи. Друга – їм справді потрібен постійний сторонній догляд, підтверджений висновком ЛКК або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування (ЕКОПФО). І третя – більше нікому цим займатися, крім вас.
Ключове слово тут – «відсутність». І як з’ясувалося, суди почали тлумачити його не буквально, а по суті.
Історія військовослужбовця: що пішло не так
У лютому 2026 року військовослужбовець (назвемо його позивачем) подав рапорт про звільнення за сімейними обставинами. Його мати мала II групу інвалідності – до речі, довічно, з липня 2025 року. Лікарсько-консультативна комісія ще в червні 2025-го підтвердила: жінка потребує постійного стороннього догляду.
До рапорту він додав усе, що вимагається: акт перевірки сімейного стану, витяг із рішення ЕКОПФО, висновок ЛКК, пенсійне посвідчення матері, свідоцтва про народження – і своє, і брата. Додав навіть нотаріально засвідчену заяву матері про те, що для догляду вона обрала саме його.
Але командування військової частини відмовило. Лист із відмовою прийшов 6 березня 2026 року. Аргумент: акт перевірки сімейного стану виявив, що в матері є інший син – брат позивача. А раз є інший член сім’ї першого ступеня споріднення, то підстав для звільнення немає. Формально – все правильно.
І ось тут починається найцікавіше.
Брат є, але доглядати не може
Річ у тім, що брат позивача теж військовослужбовець. Він проходить службу за призовом під час мобілізації в іншій військовій частині. Позивач надав довідку форми 5, яка це підтверджувала – і на момент подання рапорту, і пізніше.
Очевидно, що людина, яка перебуває на військовій службі за мобілізацією, фізично не може здійснювати постійний догляд за матір’ю з інвалідністю. Вона може бути за сотні кілометрів, виконувати бойові завдання, перебувати в зоні бойових дій.
І суд звернув увагу на ще один красномовний факт. Військова частина, де служить брат, повідомила: він навіть не подавав рапорту про звільнення для догляду за матір’ю. Тобто брат і не планував брати на себе цю відповідальність.
Виходить парадоксальна ситуація. Юридично брат існує – ось він, у документах. Але реально його немає як людини, здатної допомогти матері. І саме цю колізію суд вирішив на користь здорового глузду.
Як Верховний Суд розставив крапки над «і»
Полтавський окружний адміністративний суд у своєму рішенні послався на позицію Верховного Суду. У лютому 2025 року Верховний Суд розглядав схожу справу (№ 380/16966/24) і дав чітке тлумачення, яке варто знати кожному військовому.
Суд сказав буквально таке: «відсутність інших членів сім’ї» означає реальну відсутність тих, хто фактично міг би здійснювати постійний догляд. Якщо ж інші члени сім’ї є «юридично» – у свідоцтвах про народження, у реєстрах – але об’єктивно не можуть допомагати, то вони вважаються відсутніми в розумінні Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу”.
Верховний Суд прямо назвав такі об’єктивні причини: перебування у полоні, відбування покарання, проходження військової служби. Саме останнє – це якраз випадок нашого позивача. Брат служить, тому доглядати не може. І це не спекуляція, а юридично визнана обставина.
Ключова думка Верховного Суду: підстава для звільнення за сімейними обставинами є правомірною, якщо інший член сім’ї через об’єктивні причини, зокрема через особливості проходження військової служби, не може виконувати обов’язки з догляду. І такі обставини мають встановлюватися в кожному конкретному випадку.
Чим усе закінчилося
Полтавський окружний адміністративний суд визнав відмову військової частини протиправною. Суд зобов’язав командування прийняти рішення про звільнення військовослужбовця на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону.
Цікаво, що деякі військові частини посилаються на формальну наявність родича і закривають питання. У цій справі відповідач навіть наводив приклад рішення Рівненського окружного адмінсуду від грудня 2024 року, де суд нібито підтвердив такий формальний підхід. Але реальність виявилася складнішою за шаблон.
Тепер це рішення – ще один аргумент для військовослужбовців, які опинилися в подібній ситуації. Якщо у вас є брат або сестра, але вони самі на фронті, в полоні чи за ґратами – це не привід для відмови у звільненні за сімейними обставинами. Головне – зібрати документи, які підтверджують реальну неможливість інших родичів здійснювати догляд.
До речі, суд окремо розглянув питання дискреції – тобто меж, у яких військова частина може приймати рішення на власний розсуд. Посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, суд нагадав: дискреція не може бути безмежною. Якщо всі передбачені законом підстави підтверджені доказами, у командування немає свободи сказати «ні». Відмова стає не реалізацією дискреційних повноважень, а звичайним порушенням прав військовослужбовця.
Окремо варто згадати про роль ТЦК у цій процедурі. Саме територіальний центр комплектування затверджує акт перевірки сімейного стану військовослужбовця. У нашому випадку ТЦК зафіксував і потребу матері в догляді, і факт, що позивач є особою, яка цей догляд здійснює. А от про другого сина написали розмито – «інформація про місце проживання якого невідомо». Можливо, саме це формулювання дало частині привід для відмови. Але довідка форми 5 розставила все по місцях: місце перебування брата цілком відоме – військова служба.
Тож якщо ви готуєте документи для звільнення з військової служби за сімейними обставинами, зверніть увагу на деталі. Кожен сумнівний рядок в акті чи довідці може стати приводом для відмови. Краще одразу додати максимум підтверджень: довідки з місця служби родичів, рішення судів про визнання безвісно відсутніми, документи про відбування покарання – все, що доводить реальну, а не формальну картину вашої сімейної ситуації.