Звільнення з військової служби за станом здоров’я не повинно перетворюватися на випробування для людини, яка ледве пересувається. Вінницький окружний адміністративний суд у справі №120/14965/26 підтвердив просту думку: якщо ВЛК визнала вас непридатним, ніхто не має права вимагати, щоб ви приїхали до військової частини лише для того, аби подати той самий рапорт ще раз.
Розберімося, що сталося насправді і чому це рішення може стати в пригоді тисячам військовослужбовців.
Поранення, лікування і довга невизначеність
Історія починається у листопаді 2022 року, коли чоловіка призвали на військову службу під час мобілізації. Служив він у Військовій частині НОМЕР_1 на посаді водія-електрика, у званні солдата.
13 квітня 2023 року під Бахмутом він дістав поранення голови. Закрита черепно-мозкова травма, струс мозку, а далі тривале лікування у військових і цивільних закладах. Наслідки виявилися тяжкими: стійкий різко виражений посттравматичний стресовий розлад, післятравматична енцефалопатія, приглухуватість, біль у спині.
Далі події пішли зовсім не за медичним сценарієм. 31 грудня 2023 року командир частини видав наказ №5450, яким визнав солдата таким, що з 23 листопада 2023 року відсутній на службі без поважних причин. У травні 2024-го до ЄРДР внесли відомості про кримінальне провадження №42024041330000385 за ознаками частини п’ятої статті 407 КК України, а наказом №147 від 22 травня 2024 року службу призупинили.
Тут важливий момент. Гарнізонна ВЛК НВМКЦ “ГВКГ” оформила свідоцтво про хворобу №18165 і визнала військовослужбовця непридатним до служби з виключенням з військового обліку. 13 серпня 2024 року цю постанову затвердила Центральна військово-лікарська комісія ЗСУ. Тобто на руках у людини був документ найвищого рівня, який ніхто з командирів не скасував.
А 4 березня 2025 року слідчий ДБР закрив кримінальне провадження за пунктом 2 частини першої статті 284 КПК України. Причина проста і принципова: у діянні немає складу кримінального правопорушення.
Що відповіла військова частина
Здавалося б, підстави для звільнення очевидні. Але ні.
Військова частина у відзиві наполягала на пункті 32 розділу II Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міноборони від 15.09.2022 №280. Норма говорить: зарахування до списків особового складу відбувається в день прибуття військовослужбовця до частини.
Звідси й вимога: спочатку приїдьте, потім подайте рапорт заново. Лист від 19.09.2026 №1772/649/ВихЗП остаточно зафіксував цю позицію.
Людина тим часом не сиділа склавши руки. Рапорти вона подавала неодноразово, писала через ТЦК та СП, повідомляла про труднощі з пересуванням на великі відстані. 28 липня 2026 року підписала черговий рапорт і додала копії свідоцтва про хворобу та постанови про закриття провадження. Особову справу просила надіслати до ТЦК. А 4 вересня 2026 року ТЦК повідомив, що особова справа до нього так і не надійшла.
Закон не вимагає параду перед звільненням
Правові засади проходження та звільнення зі служби визначає Закон України від 25.03.1992 №2232-XII “Про військовий обов’язок і військову службу”.
Підпункт «б» пункту 2 частини четвертої статті 26 цього Закону прямо дозволяє звільнення з військової служби за станом здоров’я під час воєнного стану для військовослужбовців, призваних під час мобілізації, якщо є постанова ВЛК про непридатність. А пункт «б» частини першої статті 26 уточнює: таких осіб звільняють у відставку.
Що з призупиненням служби? Частина друга статті 24 Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу” розставляє все по місцях. Якщо кримінальне провадження закрили за пунктами 1, 2 або 3 частини першої статті 284 КПК України, служба та дія контракту продовжуються. Строк призупинення зараховується до вислуги років, а пільги і соціальні гарантії поновлюються.
Схожі правила містяться в пунктах 143 та 144-6 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента від 10.12.2008 №1153/2008. А пункт 233 цього ж Положення нагадує: той, хто хоче звільнитися, подає по команді рапорт і документи, які підтверджують підставу.
Ключовий аргумент суду
А тепер найцікавіше. Суд не став сперечатися, що процедура обліку існує. Він поставив інше питання: чи справді особиста явка потрібна саме в цій ситуації?
Відповідь дають пункти 24-29 розділу XII Інструкції №280. Зокрема, пункт 26 прямо передбачає: якщо військовослужбовець через поранення, травму, контузію чи хворобу фізично не може особисто подати рапорт про звільнення, рапорт за його рішенням складає інша особа, і засвідчує його керівник закладу охорони здоров’я. Пункт 29 покладає підготовку документів на служби персоналу військових частин.
Іншими словами, звільнення з військової служби за станом здоров’я можливе без прибуття до частини. Направлення до частини передбачене для тих, хто сам виявив таке бажання. Коли ж людина просить оформити все дистанційно, вигадувати додаткові перепони немає підстав.
Вимогу приїхати перед звільненням суд назвав надмірним формалізмом. Посилання на облікову процедуру не рятує, бо кадрове оформлення наслідків закриття провадження належить до обов’язків командування. Ставити його в залежність від фізичного прибуття непридатної людини не можна, якщо документи дозволяють встановити і особу, і підставу звільнення.
Суд також спирався на частину першу статті 6 КАС України, де людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями. А за частиною другою статті 2 КАС України рішення і дії суб’єкта владних повноважень перевіряються на обґрунтованість, розсудливість, пропорційність та своєчасність.
Окремо згадана постанова Верховного Суду від 08.07.2025 у справі №580/6020/22. Головна думка: рапорт про звільнення треба розглядати належно, а відмову обґрунтовувати конкретними обставинами, а не загальними фразами про порядок.
Що вирішив суд
Позов задовольнили повністю. Рішення Військової частини НОМЕР_1, викладене в листі від 19.09.2026 №1772/649/ВихЗП, визнали протиправним і скасували в частині відмови у звільненні.
Дії частини, якими звільнення обумовили особистим прибуттям і повторним рапортом, теж визнали протиправними. Частину зобов’язали здійснити кадрове оформлення наслідків закриття кримінального провадження та прийняти рішення про звільнення солдата у відставку за станом здоров’я на підставі підпункту «б» пункту 2 частини четвертої у взаємозв’язку з пунктом «б» частини першої статті 26 Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу”.
І жодних умов про особисте прибуття. Документи про звільнення та особову справу суд зобов’язав надіслати до визначеного в рапорті ТЦК та СП.
Що з цього винести практично
Кілька речей, які варто тримати в голові.
- Закриття кримінального провадження за пунктом 2 частини першої статті 284 КПК України означає, що служба продовжується автоматично, а не за рішенням командира.
- Затверджена постанова ВЛК про непридатність це вже остаточна медична підстава для звільнення з військової служби за станом здоров’я, і оскаржити її на рівні частини не вийде.
- Вимога приїхати до частини, щоб подати той самий рапорт, не має правового сенсу, якщо людина фізично не може цього зробити.
- Інструкція №280 прямо дозволяє оформити звільнення через служби персоналу і ТЦК та СП, без особистої явки.
Окремо про докази. Суд підкреслив, що обов’язок довести правомірність своїх дій лежить на військовій частині (частина друга статті 77 КАС України). І цей обов’язок частина не виконала, бо не навела нічого, крім того, що людина не приїхала. Здавання зброї, до речі, підтверджене листом ТЦК ще у травні 2025 року, тож і тут питань не залишилося.
Якщо у вас на руках затверджений висновок ВЛК і закрите кримінальне провадження, а командування наполягає на особистому прибутті, посилайтеся на пункти 24-29 розділу XII Інструкції №280 і на частину другу статті 24 Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу”. Рапорт оформлюйте письмово, надсилайте поштою або через ТЦК та СП і обов’язково зберігайте підтвердження отримання. Іноді папір справді працює на людину краще, ніж будь-які усні домовленості.