Site icon Лук'янчиков Олег Адвокат

Звільнення з військової служби за закінченням строку контракту: суд став на бік бійця Нацгвардії

zvilnenya z viyskovoi sluzbu

Звільнення з військової служби за закінченням строку контракту не залежить від того, коли цей контракт підписали. Так вирішив Хмельницький окружний адміністративний суд у справі №560/10951/26, задовольнивши позов військовослужбовця Національної гвардії України. Рішення ухвалено 27 жовтня 2026 року, головував суддя Олександр Михайлов.

Якщо ви служите за контрактом, підписаним після 24 лютого 2022 року, і строк його дії вже вичерпано, ця історія для вас. Розберімо, які аргументи звучали в залі суду та чому командування програло.

Контракт на три роки і рапорт за три місяці

Позивач уклав контракт 14 липня 2023 року. Службу він проходив у військовій частині Національної гвардії України на посаді бойового медика першого взводу першої роти батальйону оперативного призначення.

Пункт 3 контракту прямо називає його строковим. Сторони домовилися про три роки служби. За пунктом 4 вони зобов’язані не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку повідомити одна одну про бажання або небажання укладати новий контракт. Тобто строк дії угоди спливав приблизно в середині липня 2026 року.

27 травня 2026 року позивач подав рапорт. Він просив звільнити його на підставі підпункту «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII. Формулювання норми таке: у зв’язку із закінченням строку служби, якщо військовослужбовець не висловив бажання продовжувати службу, у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану.

Через два тижні надійшла відповідь. Листом від 12 червня 2026 року командування повідомило про відсутність підстав для задоволення рапорту.

Аргумент був такий. На момент укладення контракту законодавство не давало права укладати новий контракт. Воно містило лише норму про продовження контракту понад встановлені строки. Отже, вважав відповідач, до угоди від 14 липня 2023 року новий підпункт «ж» застосувати не можна.

Зауважу окремо: строки попередження про небажання продовжувати службу не стали в цій справі каменем спотикання. Суд вирішував питання застосування норми в часі, а не дотримання процедури. Хоча на практиці краще не давати командуванню жодних формальних зачіпок.

Продовження контракту під час особливого періоду

Щоб зрозуміти логіку суду, треба згадати кілька норм. Саме вони утворили правову рамку спору.

Військова служба за контрактом осіб рядового складу є одним з видів військової служби. Це випливає з частини 6 статті 2 Закону №2232-XII. Виконання військового обов’язку в особливий період має особливості, визначені цим Законом та іншими актами, про що говорить частина 14 статті 2.

Загальну мобілізацію оголосив Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022. Він діє й досі, а тому всі контракти, підписані з того часу, вважаються укладеними під час воєнного стану.

Далі варто подивитися на статтю 23 Закону №2232-XII. Вона визначає строки служби за контрактом. Окремо там ідеться про особливий період: дія контракту продовжується понад встановлені строки, крім випадків, визначених пунктом 3 частини 5 статті 26.

Ось цей виняток і є ключем до всієї справи. Продовження не є беззастережним. Законодавець одразу залишив перелік ситуацій, коли військовослужбовця все одно звільняють.

Сам підпункт «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 з’явився завдяки Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11 квітня 2024 року №3633-IX. Він набув чинності 18 травня 2024 року.

Процедуру звільнення прописують і підзаконні акти. Пункт 2.12 розділу II Інструкції, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10 квітня 2009 року №170, відсилає до пункту 35 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008.

Пункт 35 цього ж Положення дозволяє розірвання контракту протягом строку мобілізації та з моменту введення воєнного стану, до оголошення демобілізації, на підставах, передбачених саме пунктом 3 частини 5 статті 26. А пункт 225 розписує, хто має право звільняти: під час особливого періоду це командири бригад і полків та прирівняні до них посадові особи.

Не обійтися й без пункту 233 Положення №1153/2008. Він вимагає подавати рапорт по команді разом з документами, що підтверджують підстави звільнення. У рапорті зазначають підставу та думку військовослужбовця про службу у військовому резерві.

Два юридичні факти, які все вирішили

Тепер найцікавіше. Відповідач сам назвав два юридичні факти, від яких залежить застосування норми в часі. І цим фактично допоміг позивачу.

Перший факт полягає в укладенні контракту 14 липня 2023 року. Другий стосується закінчення строку цієї угоди. Сталося це вже після 18 травня 2024 року, коли нова редакція статті 26 діяла.

Звільнення з військової служби за закінченням строку контракту пов’язане саме з другим фактом. Так вирішив суд. Строк спливав у період дії нової норми, отже застосовується вона.

Контракт діяв і після набрання чинності Законом №3633-IX. Це означає, що правовідносини не завершилися до реформи, а тривали далі. Норму про незворотність дії закону тут не можна тлумачити так широко, як хотіло командування.

Суд підкреслив іншу думку. Закінчення строку контракту є безумовною підставою для звільнення. Із цією обставиною у військовослужбовця виникає право на звільнення, а в органу військового управління виникає обов’язок забезпечити його реалізацію.

Що каже Верховний Суд

Позиція суду першої інстанції спирається на два висновки Верховного Суду.

Перший міститься в постанові від 31 березня 2021 року у справі №803/1541/16. Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав зазначила: якщо під час розгляду заяви особи регулювання змінилося до ухвалення остаточного рішення, суб’єкт владних повноважень не може приймати рішення за нечинним актом.

Другий висновок сформульовано в постанові Касаційного адміністративного суду від 28 травня 2024 року у справі №990/56/24. Там ідеться про просте правило: якщо правовідносини виникли до ухвалення нового акта й продовжують існувати після, нове регулювання діє з дня набрання ним чинності.

Обидва висновки працюють на позивача. Регулювання змінилося 18 травня 2024 року, а строк контракту спливав пізніше. Рішення командування ухвалювалося вже за нових правил.

Що вирішив суд

Позов задоволено повністю. Суд визнав протиправними дії військової частини, які полягали у відмові звільнити позивача. І зобов’язав командування звільнити його за підпунктом «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону №2232-XII у зв’язку із закінченням строку служби.

Окремо суд зауважив про судовий збір. Позивача звільнено від його сплати, тому розподіл витрат за статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України не проводився.

Апеляційну скаргу можна подати до Сьомого апеляційного адміністративного суду. Строк – тридцять днів з дня складення повного судового рішення.

Що це означає на практиці

Якщо ваш контракт закінчився, а рапорт відхилили з посиланням на дату укладення, не погоджуйтеся одразу. Аргумент про незворотність закону в таких справах не працює так просто, як його подає командування.

Кілька речей варто зробити заздалегідь:

Тож справа №560/10951/26 ще може дійти до Верховного Суду, і остаточної крапки тут немає. Одна теза вже звучить упевнено: строк контракту спливає, і саме ця подія запускає право на звільнення. Коли законодавство змінюється на користь військовослужбовця, воно діє з дня набрання чинності, а не з моменту підписання контракту.

Exit mobile version