Звіт Тимчасової слідчої комісії, затверджений 10 червня 2026 року, – фінальна крапка в піврічному розслідуванні. Депутати перевіряли три болючі теми: оборонні ресурси, корупцію та права людини під час воєнного стану. І тепер цей документ має лягти на стіл Верховної Ради.
Але давайте без канцелярщини. Що насправді стоїть за цим звітом і чому він важливий не лише для парламенту, а й для кожного з нас?
Звідки взагалі взялася ця комісія
17 грудня 2025 року Верховна Рада ухвалила постанову No 4731-IX. Нею створили Тимчасову слідчу комісію з питань розслідування можливих порушень законодавства у сфері оборони, антикорупційного законодавства та дотримання прав і свобод людини під час дії воєнного стану. Назва довга, але суть проста: війна триває, ресурси обмежені, а питань до того, як вони використовуються, стає дедалі більше.
Тимчасові слідчі комісії – це особливий інструмент парламентського контролю. Їх створюють, коли потрібно глибоко розібратися в конкретній проблемі. На відміну від постійних комітетів, вони мають ширші повноваження для збору інформації. Колеги з правоохоронних органів зобов’язані співпрацювати з такою комісією, надавати документи та пояснення.
Закон «Про тимчасові слідчі комісії і тимчасові спеціальні комісії Верховної Ради України» чітко визначає: комісія створюється на конкретний строк і під конкретне завдання. Жодних розтягнутих на роки розслідувань. Шість місяців – і будь ласка, звітуйте перед парламентом.
Цю комісію сформували з народних депутатів. І перед ними поставили три чітких завдання. Кожне – окремий пласт проблем, які накопичилися за час повномасштабної війни.
Три напрями розслідування
Перше – оборона. Комісія перевіряла, як органи державної влади та місцевого самоврядування використовували ресурси, необхідні для обороноздатності країни. Простіше кажучи: чи все, що мало піти на фронт, справді туди потрапило. Чи не осіли кошти в чиїхось кишенях на проміжних етапах.
Тут важливий контекст. Закупівлі для армії під час війни часто відбуваються за спрощеними процедурами. Це виправдано з точки зору швидкості, але створює простір для зловживань. Коли немає довгих тендерів із десятками учасників, зростає ризик, що контракт отримає «своя» фірма за завищеною ціною. Комісія мала перевірити, чи траплялося таке на практиці.
Друге – антикорупційне законодавство. Тут фокус на публічних коштах, державному майні та інших ресурсах. Як приймалися рішення? Чи не було свідомої бездіяльності там, де мали діяти? Воєнний стан – не привід забувати про прозорість, радше навпаки.
Корупція під час війни – це не просто крадіжка бюджетних грошей. Це пряма загроза національній безпеці. Кожна гривня, що осіла не там, могла стати дроном, аптечкою чи фортифікаційною спорудою. Саме тому парламент виніс антикорупційний блок окремим напрямом розслідування.
Третє – права і свободи людини. В умовах воєнного стану держава об’єктивно обмежує деякі права громадян. Це передбачено законом. Але межа між необхідними обмеженнями та зловживаннями тонка. Комісія з’ясовувала, чи не перетнули органи влади цю межу.
Ідеться про комендантську годину, перевірку документів, обмеження пересування, роботу військкоматів. Усе це законно в рамках воєнного стану. Але коли перевірка документів перетворюється на приниження, а повістки роздають із порушенням процедури – це вже проблема. Комісія мала відділити зерна від полови: де закінчується законне обмеження і починається свавілля.
Кожен із цих напрямів – це не просто рядок у постанові. За ними стоять реальні люди, конкретні ситуації та, ймовірно, непрості рішення.
Чому звіт саме зараз
Тут усе регулює згаданий закон. Частина друга статті 3 говорить прямо: слідча комісія подає письмовий звіт про виконану роботу не пізніше ніж через шість місяців з дня утворення. Жодних винятків чи продовжень – строк жорсткий.
Комісію створили 17 грудня 2025 року. Шість місяців спливають у червні 2026-го. І ось 10 червня – рівно за тиждень до дедлайну – звіт Тимчасової слідчої комісії затвердили на засіданні. Жодних зволікань, усе в межах закону.
Крім того, пункт 8 постанови про створення комісії окремо вимагав заслухати звіт на пленарному засіданні парламенту. Тобто недостатньо просто підготувати документ – народні депутати мають зібратися в залі й офіційно його заслухати. Це публічна процедура, яка додає ваги результатам розслідування.
Що буде далі з цим документом
Проект постанови, до якого додається пояснювальна записка, пропонує два простих кроки. Перший – взяти звіт до відома. Це стандартна процедура: парламент не затверджує і не відхиляє звіт, а саме бере до відома. Іншими словами – офіційно фіксує, що ознайомився з результатами роботи комісії.
Другий крок – оприлюднити звіт на офіційному веб-сайті Верховної Ради. Це критично важливо. Документ стає публічним. Журналісти, громадські активісти, та й просто небайдужі громадяни зможуть прочитати, до яких висновків прийшла комісія за пів року роботи.
І знаєте, що цікаво? Для оприлюднення не потрібно жодної додаткової копійки з бюджету. Усе в межах поточного фінансування парламенту. Жодних «дайте нам грошей на публікацію» – просто опублікували, і все.
А що далі після оприлюднення
Звіт – це не вирок і не остаточне рішення. Це радше карта проблемних точок. Якщо комісія виявила порушення, далі мають працювати правоохоронні органи. Якщо знайшла системні недоліки в законодавстві – слово за профільними комітетами, які можуть ініціювати зміни до законів.
Парламентський контроль тим і цінний, що він не підміняє собою слідство чи суд. Він створює підґрунтя для подальших дій. Показує суспільству: ми бачимо проблему, ми її вивчили, ось що з цим робити далі.
Нормативно-правова база, на яку спирається вся ця процедура, досить розгалужена. Крім згаданого закону про тимчасові комісії, тут працюють Конституція України, Закон «Про Регламент Верховної Ради України» та Закон «Про статус народного депутата України». Усі ці документи разом створюють механізм, який дозволяє парламенту не просто ухвалювати закони, а й контролювати, як вони виконуються.
Для пересічного громадянина цей звіт – можливість зазирнути за лаштунки державного управління під час війни. Звісно, не вся інформація буде публічною – частина може містити дані з обмеженим доступом. Але навіть те, що оприлюднять, дасть уявлення про масштаб проблем і про те, як парламент на них реагує.
Є ще один момент, про який часто забувають. Звіт Тимчасової слідчої комісії – це не лише формальне виконання вимоги закону. Це ще й сигнал суспільству. Сигнал про те, що навіть у розпал війни парламентський контроль працює. Що депутати не лише голосують за допомогу армії, а й перевіряють, як ця допомога доходить до адресатів.
Якщо відкинути юридичні деталі, залишається простий принцип: влада, яка воює, зобов’язана залишатися підзвітною. Тимчасові слідчі комісії – один із небагатьох інструментів, які дозволяють реалізувати цей принцип на практиці. Без зайвого галасу, без політичних ток-шоу, а через конкретну роботу з документами, свідченнями та фактами.
І, мабуть, найголовніше: цей звіт стане частиною історії. Коли війна закінчиться, суспільство запитає – а що ви робили, поки ми воювали? Такі документи і є відповіддю.