Звільнення державного службовця через громадянство іноземної держави – тема, яка після 2014 року перестала бути суто теоретичною. І справа №480/7731/22, яку розглянув Верховний Суд у липні 2026 року, чудово показує, як на практиці працює цей механізм і які пастки чекають на роботодавця.
Що сталося в Сумах
Уявіть: начальник Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області, людина на керівній посаді державної служби, одного дня отримує наказ про звільнення. Підстава – начебто він має паспорт громадянина російської федерації, отриманий ще в червні 2014 року в окупованому Севастополі.
Звідки така інформація? З листа Служби безпеки України від 31 жовтня 2022 року. До нього додали роздруківки скріншотів із сайтів міграційної служби рф, податкової рф, а також копію заяви на видачу паспорта – нібито підписану самою людиною.
Держпродспоживслужба діяла блискавично: 8 листопада отримала лист, того ж дня видала наказ №574-к про звільнення, а вже 9 листопада працівник втратив посаду. Підстава – пункт 2 частини першої статті 84 Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIII «Про державну службу».
Колишній начальник управління з таким рішенням не погодився і пішов до суду. Його головний аргумент: громадянства рф він ніколи не набував, паспорт не отримував, а підпис на копії заяви – не його. До того ж, позивач був внутрішньо переміщеною особою, що додало ситуації особливого людського виміру.
Що сказали суди першої та апеляційної інстанцій
Сумський окружний адміністративний суд у березні 2023 року, а згодом і Другий апеляційний адміністративний суд стали на бік позивача. Логіка була такою: лист СБУ – це, звісно, серйозний документ, але він не є беззаперечним доказом. Тим більше, що ані оригіналів тих документів, ані належно засвідчених копій суду так і не надали – ні відповідачі, ні сама СБУ на вимогу суду.
Суди підкреслили: частина друга статті 84 Закону України «Про державну службу» прямо вказує, що саме суб’єкт призначення зобов’язаний встановити факт наявності іноземного громадянства. А Держпродспоживслужба, за версією судів, обмежилася листом і жодних додаткових перевірок не провела. Мовляв, отримали сигнал – і одразу звільнили, навіть не спробувавши розібратися.
Позивача поновили на посаді з 10 листопада 2022 року та стягнули на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу – майже 147,5 тисяч гривень. Окремо апеляційний суд присудив 10 000 гривень витрат на правничу допомогу.
Здавалося б, справедливість перемогла. Але Держпродспоживслужба подала касаційну скаргу – і ось тут усе перевернулося з ніг на голову.
Позиція Верховного Суду: лист СБУ – це достатньо
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду повністю скасував рішення попередніх інстанцій і ухвалив нове – у задоволенні позову відмовити. Чому?
Ключовий аргумент такий: Служба безпеки України – це спеціальний державний орган із правоохоронними функціями, який у межах контррозвідувальної діяльності має всі необхідні повноваження для виявлення фактів набуття громадянами України громадянства інших держав. І коли СБУ офіційно повідомляє роботодавця про такий факт – цього достатньо для звільнення.
Верховний Суд послався на власну попередню практику. Зокрема, на постанову від 3 лютого 2021 року у справі №0940/1503/18, де було чітко сказано: отримання суб’єктом призначення інформації від СБУ про набуття держслужбовцем громадянства іноземної держави є безумовною підставою для звільнення. Жодних додаткових перевірок, службових розслідувань чи інших процедур закон не вимагає.
Більше того, у постанові від 12 серпня 2020 року у справі №260/1146/18 Верховний Суд наголосив: перебування на державній службі людини з громадянством іншої держави, особливо на керівній посаді, становить загрозу національній безпеці. Адже така особа має доступ до службової інформації, і ризик її витоку за кордон – цілком реальний. Цю ж позицію Суд підтвердив і в березні 2026 року у справі №640/19582/21.
Що це рішення означає на практиці
Наслідки цієї справи виходять далеко за межі однієї конкретної ситуації. Верховний Суд фактично підтвердив: лист СБУ про наявність у працівника іноземного громадянства – це не просто «сигнал», який треба перевіряти. Це готовий юридичний факт, що запускає механізм звільнення державного службовця через громадянство іноземної держави – автоматично і без альтернатив.
Керівник державного органу в такій ситуації не має права на роздуми чи додаткові запити. Закон України «Про державну службу» дає лише три дні з моменту отримання інформації. Частина друга статті 84 сформульована імперативно: «зобов’язаний звільнити». Жодних «може», «має право» чи «за потреби провести перевірку» там немає.
Крім того, Суд скасував і стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000 гривень – адже якщо основні позовні вимоги не задоволені, то й підстав для компенсації судових витрат немає. Це також варто мати на увазі позивачам у подібних категоріях спорів.
Цікаво, що Верховний Суд навіть не став заглиблюватися в питання справжності підпису на заяві про видачу російського паспорта чи достовірності скріншотів. Сам факт надходження офіційної інформації від компетентного органу – СБУ – визнаний достатнім.
І тут варто замислитися ось над чим. Якщо людина справді не отримувала іноземного паспорта, а відомості в базах даних іншої держави з’явилися помилково або внаслідок фальсифікації – що робити? Механізм захисту від такого сценарію справа №480/7731/22, на жаль, не пропонує. З іншого боку, логіка Суду зрозуміла: державна служба – це не просто робота, а доступ до управлінських рішень, бюджетних коштів, конфіденційної інформації. Ризики тут настільки високі, що краще перестрахуватися, ніж чекати, поки гіпотетичний власник другого паспорта наробить біди.
Чесно кажучи, рішення виглядає жорстким, але послідовним. Ще у 2022 році Верховний Суд у справі №826/2538/18 зауважив: встановивши факт набуття держслужбовцем громадянства іноземної держави, суб’єкт призначення зобов’язаний звільнити таку особу. І жодних додаткових процедур для цього законодавство не передбачає. Тож позиція касаційної інстанції у справі №480/7731/22 цілком вкладається в усталену практику.
Отже, маємо чіткий сигнал від найвищої судової інстанції: звільнення державного службовця через громадянство іноземної держави на підставі листа СБУ є законним, обґрунтованим і не потребує додаткових доказів. Усі рішення судів попередніх інстанцій у справі №480/7731/22 скасовано, а постанова Верховного Суду від 3 липня 2026 року є остаточною та оскарженню не підлягає.