Чи може Пенсійний фонд відмовити в одноразовій грошовій допомозі працівникам критичної інфраструктури лише через те, що підприємства не було в реєстрі на момент загибелі людини? Верховний Суд у справі №420/37993/24 дав однозначну відповідь: ні, не може. І це рішення стосується не окремо взятого випадку, а сотень родин, чиї близькі загинули під час виконання професійних обов’язків в умовах війни.
Давайте розберемо цю історію без зайвої юридичної мішури, але з усіма важливими деталями. Вона того варта.
Що сталося на Херсонщині
31 березня 2023 року поблизу повітряної лінії ПЛ-35 кВ «Посад-Покровка-Киселівка» стався нещасний випадок. Старший майстер служби повітряних та кабельних електричних мереж АТ «Херсонобленерго» загинув через спрацювання вибухового пристрою. Він виконував звичайну роботу – ремонтував і обслуговував електромережі в робочий час.
Акт спеціального розслідування за формою Н-1/П від 24 квітня 2023 року підтвердив очевидне: нещасний випадок пов’язаний з виробництвом. Людина загинула на роботі, роблячи те, що мала робити.
Його дружина залишилася сама. Вона звернулася по допомогу – і саме тут почалися проблеми, які зрештою довелося вирішувати аж у Верховному Суді.
Перша виплата, друга спроба
Спочатку жінка отримала одноразову допомогу за Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» – 268 000 гривень. Це сталося в липні 2023 року, доволі швидко після трагедії.
Але згодом вона дізналася про інший закон – Закон №2980-IX «Про одноразову грошову допомогу за шкоду життю та здоров’ю, завдану працівникам об’єктів критичної інфраструктури, державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування внаслідок військової агресії рф проти України». Цей закон передбачає значно більшу суму – 1 мільйон гривень у разі загибелі працівника.
30 серпня 2024 року вона подала заяву на отримання різниці – 732 000 гривень. Логіка була проста й людська: чоловік працював в енергетичній компанії, яка є об’єктом критичної інфраструктури, загинув через військову агресію під час виконання обов’язків. Здавалося б, усе очевидно.
Але Пенсійний фонд побачив ситуацію інакше.
Формальна відмова і реальна проблема
3 вересня 2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області винесло рішення №11069/03-16 про відмову. Аргумент був один-єдиний: АТ «Херсонобленерго» станом на 31 березня 2023 року не включене до Реєстру об’єктів критичної інфраструктури.
Немає в Реєстрі – немає права на допомогу. Формально й, на перший погляд, логічно. Кожен юрист Пенсійного фонду, певно, відчував себе цілком упевнено, посилаючись на цю норму.
Але якщо копнути глибше – логіка розсипається. І суди це чітко побачили.
Тут важливий момент: Реєстр об’єктів критичної інфраструктури почали створювати лише 28 квітня 2023 року. Це майже через місяць після загибелі чоловіка. Постанова Кабінету Міністрів №415, яка затвердила порядок ведення цього реєстру, набрала чинності 2 травня 2023 року.
Іншими словами: на момент трагедії держава ще навіть не створила той інструмент, відсутність запису в якому потім використала для відмови родині загиблого. Погодьтеся, це виглядає щонайменше несправедливо.
Що вирішили суди трьох інстанцій
Одеський окружний адміністративний суд у жовтні 2025 року став на бік жінки. П’ятий апеляційний адміністративний суд у лютому 2026 року залишив це рішення без змін. Пенсійний фонд не здався і подав касаційну скаргу – справа пішла до Верховного Суду.
8 липня 2026 року Верховний Суд поставив крапку в цій історії: касаційну скаргу залишено без задоволення, рішення попередніх інстанцій – без змін. Позиція Суду читається майже як докір державним органам, які спробували сховатися за формальністю.
І ось чому.
Чому Реєстр – не аргумент: юридична логіка Суду
На момент загибелі працівника діяли два ключові документи: Закон України «Про критичну інфраструктуру» №1882-IX та Порядок віднесення об’єктів до критичної інфраструктури, затверджений постановою Кабміну №1109 від 9 жовтня 2020 року.
Цей Порядок містив Перелік секторів критичної інфраструктури. Першим пунктом у ньому значився паливно-енергетичний сектор, а в ньому – електроенергетика: виробництво, розподіл і передача електричної енергії. АТ «Херсонобленерго» займалося саме розподілом – це підтверджено КВЕД 35.13.
Тобто на день трагедії підприємство вже було об’єктом критичної інфраструктури за самим законом. Не через формальне включення до якогось списку, а через суть своєї діяльності – забезпечення життєво важливих функцій для цілого регіону. Світло в оселях, робота лікарень, водоканалів – усе це трималося на людях, які обслуговували електромережі.
До речі, згодом АТ «Херсонобленерго» таки внесли до Реєстру – 28 березня 2024 року. Це лише підтверджує: підприємство завжди відповідало критеріям, просто держава не одразу оформила це документально.
Колегія суддів наголосила на принциповій речі: ні на загиблого, ні на його дружину не можна перекладати відповідальність за те, що держава вчасно не створила реєстр. Це класичний принцип належного урядування – ризик будь-якої помилки державного органу несе сама держава, а не громадянин. У постанові Суду навіть згадується практика Європейського суду з прав людини, зокрема справа Pincová and Pinc v. The Czech Republic, де чітко сказано: органи влади не можуть посилатися на власні помилки як на підставу для позбавлення особи її прав.
Уряд теж визнав проблему
Крім судової позиції є ще один красномовний факт. У червні 2026 року Кабінет Міністрів України ухвалив постанову №748, якою фактично зобов’язав Пенсійний фонд переглянути всі раніше прийняті рішення про відмову в одноразовій грошовій допомозі – саме з підстави відсутності об’єкта в Реєстрі.
Іншими словами, сам уряд визнав: відмовляти через відсутність у Реєстрі, якого на момент загибелі людини ще не існувало, – це неправильно. Причому йдеться не лише про цей конкретний випадок, а про всі аналогічні ситуації по країні.
Практичні висновки для родин
Справа №420/37993/24 створила важливий орієнтир. Ось що варто знати, якщо ви опинилися в подібній ситуації.
По-перше, право на одноразову грошову допомогу виникає в момент загибелі людини, а не в момент внесення підприємства до реєстру. Якщо на день трагедії підприємство за родом діяльності належало до критичної інфраструктури – формальна відсутність у Реєстрі не є підставою для відмови.
По-друге, не забувайте про строки. Закон №2980-IX дає три роки з дня виникнення права на допомогу. Тож навіть якщо ви вже отримали виплату за іншим законом (як у цій справі – 268 000 грн за Законом №1105-XIV), маєте право подати заяву на різницю до мільйона гривень.
По-третє, якщо Пенсійний фонд відмовляє вам через відсутність підприємства в Реєстрі – це рішення можна й потрібно оскаржувати. Судова практика, підкріплена позицією Верховного Суду, тепер на вашому боці. І це стосується не лише енергетиків, а й працівників водоканалів, газовиків, інших об’єктів, які забезпечують життєдіяльність наших міст і сіл під час війни.