Податкова нагадала підприємцям Запоріжжя просту істину: недбале ставлення до первинки, облікових регістрів чи звітності більше не є дрібницею. Порушення строків зберігання первинних документів або відмова показати оригінали під час перевірки коштуватиме вам 1020 гривень. І це лише стартова ціна питання.
Головне управління ДПС у Запорізькій області чітко посилається на пункт 121.1 Податкового кодексу України. Йдеться не про якусь абстрактну недбалість. Закон описує два конкретні сценарії. Перший: ви не зберегли документи щодо обчислення і сплати податків протягом строків, які визначає стаття 44 ПКУ. Другий: під час податкового контролю ви не надали контролюючому органу ані оригіналів, ані завірених копій.
Покарання настає за сам факт відсутності доступу до інформації, а не лише за її спотворення. Тому 1020 гривень – це штраф не за помилку в розрахунках. Це санкція за інформаційний вакуум, який ви створюєте для інспектора.
А тепер уявімо, що ситуація повторилася. Протягом одного року ви вдруге потрапляєте на ті самі граблі. У такому разі сума автоматично подвоюється. Штраф зростає до 2040 гривень. Тут працює принцип прогресивної відповідальності: держава ніби каже: «Перший раз ми нагадали, другий – вже не пробачимо».
Втім, наведені вище цифри стосуються лише фізичної присутності паперів під час перевірок. Зовсім інша математика вмикається тоді, коли податкова офіційно надсилає вам письмовий запит.
Коли запит не ігнорують, а відповідають із запізненням або надають неповний пакет даних, починає діяти пункт 121.2 статті 121 ПКУ. У випадках, передбачених підпунктами 6–8 підпункту 73.3.1 пункту 73.3 статті 73 ПКУ, мова йде вже не про фіксовану тисячу гривень. За кожен такий факт передбачено штраф у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, встановлених законом на 1 січня податкового року.
Ключове слово тут – «кожен». Якщо ви не надали інформацію за одним контрагентом, потім за іншим, а потім ще й по фінансовому агенту, санкції підсумують. Ігнорування одного великого запиту здатного спустошити бюджет значно відчутніше, ніж втрата однієї папки з накладними. Фінансовий агент чи будь-яка інша особа, яка отримала такий запит, також несе тотожну відповідальність перед законом.
Але й це ще не все. Бувають ситуації, коли контролюючий орган надсилає запит не за згаданими вище «суворими» підпунктами, а на загальних підставах, визначених статтею 73 ПКУ. Якщо ви й тут не надасте документи або передасте їх не в повному обсязі – штраф становитиме одну мінімальну заробітну плату. І знову ж таки, сума нараховується за кожен окремий факт порушення.
Тут виникає слушне запитання: заплатив штраф – і справу закрито? Закон говорить однозначно: ні. Сплата будь-якої фінансової санкції жодним чином не звільняє платника від обов’язку подати ту саму інформацію. Гроші ви віддали, а документи все одно мусите підготувати та надіслати. Тобто вирішити проблему «відкупом» не вийде.
Якщо накладення повторного штрафу в 2040 грн ще можна вважати неприємним непорозумінням, то висновки за статтею 121.2 кардинально змінюють картину. З огляду на розмір мінімальної заробітної плати у 2026 році, п’ять таких одиниць за один факт неподання інформації перетворюють адміністративну помилку на суттєву фінансову загрозу для підприємства. Враховуючи, що бізнес часто має десятки контрагентів, ціна байдужості до термінів стає співмірною з місячним фондом заробітної плати невеликої компанії.
Коли ви востаннє проводили аудит власного архіву? Можливо, саме зараз варто перевірити, чи всі первинні документи за попередні періоди лежать на своїх місцях, а відповідальні працівники знають різницю між звичайним звірянням даних і офіційним запитом від податкової. Адже межа між незначним штрафом у 1020 грн і серйозними фінансовими втратами проходить саме там – у канцелярських папках та електронних реєстрах, які підприємці часто вважають надто нудними для щоденної уваги.