Уявіть ситуацію: роботодавець на початку війни виплачує вам позачерговий аванс у рахунок майбутньої зарплати – щоб підтримати фінансово. Ви отримуєте гроші, а згодом вас звільняють за прогул. І тут компанія подає до суду: мовляв, аванс ви не відпрацювали, тож поверніть усе до копійки. Чуєте в цьому щось несправедливе? Верховний Суд також почув.
Саме така справа нещодавно розглядалася у Касаційному цивільному суді. Позивач – АТ «Харківобленерго» – вимагав від колишньої працівниці понад 11 тисяч гривень, які вона отримала як позачерговий аванс у рахунок заробітної плати, але не відпрацювала через відсутність на роботі. Суди першої та апеляційної інстанцій погодилися з роботодавцем. А от Верховний Суд сказав: ні, так не працює.
Що сталося насправді
ОСОБА_1 працювала юрисконсультом у Кегичівському районному відділенні «Харківобленерго» з 2003 року. Після 24 лютого 2022 року компанія, як і багато інших, почала виплачувати працівникам позачергові аванси в рахунок майбутньої зарплати. Мета була зрозумілою – підтримати людей у перші, найважчі тижні війни.
За період із лютого по серпень 2022 року працівниця отримала кілька таких виплат. Але з вересня 2022 року вона перестала з’являтися на роботі. Жодних пояснень керівництву не надавала, хоча їй надсилали відповідний лист із проханням пояснити причини відсутності. У липні 2023 року її звільнили за прогул без поважних причин – пункт 4 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України.
Коли проводили остаточний розрахунок, з’ясувалося: за працівницею рахується борг перед компанією. Ті самі авансові виплати, отримані наперед, вона не відпрацювала. Сума – 11 766,32 грн. «Харківобленерго» звернулося до суду, посилаючись на статтю 1212 Цивільного кодексу України – про безпідставно набуте майно.
Логіка компанії була такою: ці гроші – не зарплата, адже вони виплачувалися не за виконану роботу, а наперед. Отже, після звільнення кошти вважаються безпідставно отриманими і мають бути повернуті.
Звучить начебто переконливо. Але тут є один важливий нюанс.
Чому аванс – це все-таки зарплата
Верховний Суд звернув увагу на просту, але вирішальну деталь: кошти виплачувалися саме в рахунок заробітної плати. Тобто роботодавець сам визначив правову природу цих грошей – це частина зарплати працівника. І фактично ця виплата була для людини засобом до існування.
А якщо це заробітна плата, то тут вступає в дію стаття 1215 Цивільного кодексу України. Вона каже чітко: заробітна плата (і прирівняні до неї платежі), виплачена добровільно, без рахункової помилки і без недобросовісності отримувача, поверненню не підлягає.
Колегія суддів під головуванням В. І. Крата наголосила: презумпція працює на користь працівника. Правильність розрахунків і добросовісність набувача – це те, що не потрібно доводити. Навпаки, саме роботодавець має довести, що сталася рахункова помилка або що працівник діяв недобросовісно.
Чи були такі докази у справі? Ні. АТ «Харківобленерго» не довело ані помилки в розрахунках, ані недобросовісності колишньої працівниці. Тому позачерговий аванс, виплачений у рахунок зарплати, стягненню не підлягає. Касаційний суд скасував рішення попередніх інстанцій у цій частині та ухвалив нове – про відмову в задоволенні первісного позову.
Це не якась новаторська позиція, до речі. Верховний Суд спирався на усталену практику – зокрема, на постанову Великої Палати від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц. Там теж ішлося про те, що заробітна плата, виплачена добровільно, не повертається, якщо немає рахункової помилки чи недобросовісності.
А що зі звільненням?
Цікаво, що у зустрічному позові працівниця вимагала скасувати наказ про звільнення, поновити її на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу (а це майже 147 тисяч гривень) і ще 10 тисяч моральної шкоди. Аргументувала вона це тим, що боялася за своє життя через війну, на робочому місці не було укриття, а ще вона подавала заяву про звільнення за угодою сторін ще в серпні 2022 року.
Але суди всіх трьох інстанцій погодилися: звільнення було законним.
Факти залишаються фактами. Працівниця не з’являлася на роботі з 19 жовтня 2022 року по 14 липня 2023 року. Це підтверджено табелями обліку робочого часу й актами про відсутність. Свою відсутність вона не заперечувала. Пояснень роботодавцю так і не надала, хоча отримала відповідний лист із проханням це зробити. Жодних доказів поважності причин – хвороби, догляду за родичами чи чогось подібного – вона не подала.
Щодо заяви про звільнення за угодою сторін, то її вже розглядав суд у справі № 624/747/22. І тоді ОСОБА_1 отримала відмову, бо домовленості про звільнення сторони так і не досягли. Апеляційний суд ще в травні 2023 року підтвердив: трудові відносини тривають. Отже, посилатися на цю заяву як на поважну причину неявки на роботу не можна.
Верховний Суд також зауважив, що страх через війну – це, безумовно, право людини шукати безпечне місце. Але це не скасовує обов’язку оформити свою відсутність. Правила внутрішнього трудового розпорядку «Харківобленерго» вимагали від працівника повідомити керівника про невихід на роботу протягом доби – і цього зроблено не було.
Крім того, суди відхилили аргументи про невидачу трудової книжки. Як з’ясувалося, роботодавець у день звільнення надіслав працівниці листа з проханням з’явитися за трудовою книжкою. Сама книжка була надіслана поштою лише у лютому 2026 року, коли працівниця нарешті звернулася з відповідною письмовою заявою. Касаційний суд нагадав свою ж позицію: право отримати трудову книжку в день звільнення пов’язане не лише з обов’язком роботодавця її видати, а й з обов’язком працівника її забрати.
Що це означає на практиці
Рішення Верховного Суду у цій справі – важливий сигнал для обох сторін трудових відносин.
Для роботодавців: позачерговий аванс у рахунок заробітної плати – це не безпідставне збагачення працівника. Якщо ви добровільно виплатили ці кошти, без рахункової помилки, а працівник не діяв недобросовісно, повернути їх через суд буде вкрай складно. Стаття 1215 Цивільного кодексу України працює – і працює на користь отримувача зарплати.
Для працівників: отриманий аванс справді захищений законом. Але це не означає, що можна просто зникнути з роботи, отримавши гроші наперед. У цій же справі суд підтвердив законність звільнення за прогул – і це коштувало працівниці не лише посади, а й потенційних виплат за час вимушеного прогулу, на які вона розраховувала.
І ще один момент: тягар доказування у справах про повернення зарплати лежить саме на роботодавцеві. Не працівник має доводити, що він добросовісний, а компанія – що мала місце рахункова помилка або недобросовісність. Якщо таких доказів немає – гроші залишаються в того, кому їх виплатили.