Працевлаштування з II групою інвалідності в Україні – це право, а не дозвіл, який видає роботодавець. Група сама по собі не позбавляє людину можливості працювати, отримувати зарплату та накопичувати страховий стаж. Інша річ, що медичних рекомендацій ніхто не скасовував. Давайте розберемося, де проходить межа між законними вимогами роботодавця і відмовою лише тому, що в довідці стоїть II група.
Група інвалідності не закриває двері на роботу
Стаття 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (№875-XII) гарантує людині з інвалідністю право на працю. Держава, зі свого боку, має створювати для цього умови: квоти для підприємств, спеціальні робочі місця, допомогу служби зайнятості.
Працювати можна за трудовим договором, повний або неповний день, вдома чи дистанційно. Кодекс законів про працю України такі формати допускає, а обмеження з’являються лише там, де є протипоказання за станом здоров’я.
Неповний робочий час теж робочий варіант – його встановлюють за домовленістю з роботодавцем (стаття 56 КЗпП), а оплата йде пропорційно відпрацьованому часу. Часто це зручний компроміс, коли повне навантаження поки що важке.
До речі, про стаж. У роз’ясненні від 22 жовтня 2026 року Пенсійний фонд України підтвердив: встановлення інвалідності не позбавляє права працювати і не зупиняє набуття страхового стажу. Кожен місяць, за який роботодавець сплатив внески, іде в майбутню пенсію.
Отже, для працевлаштування важить не сама група, а здатність людини виконувати конкретні обов’язки. Історія завжди індивідуальна, а не рядок у довідці.
Що змінилося з 2025 і 2026 років
З 1 січня 2026 року набрали чинності зміни, внесені Законом України №4219-IX від 15 січня 2025 року. Вони оновили гарантії працевлаштування осіб з інвалідністю та правила розумного пристосування робочого місця.
Ці зміни стосуються кожного, хто шукає працевлаштування з II групою інвалідності або вже працює.
Що таке розумне пристосування? Це не капітальний ремонт офісу за власний кошт. Йдеться про обґрунтовані зміни в тому, як людина виконує роботу: гнучкий графік, зручне обладнання, перерозподіл частини завдань між колегами, робоче місце на першому поверсі.
Окрема тема – дистанційна робота. Коли характер роботи дозволяє працювати з дому, а роботодавець має технічні можливості, це часто найпростіший шлях пристосування. Виграють обидві сторони.
Хто тепер оцінює працездатність
Реформа оцінювання почалася раніше. Із 1 січня 2025 року медико-соціальних експертних комісій в Україні більше немає, їхню роботу перебрали на себе експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Головна відмінність у підході. Дивляться не лише на діагноз, а на те, як захворювання впливає на реальне життя людини та якої підтримки вона потребує. Так принаймні це описує МОЗ у своїх роз’ясненнях.
За результатами оцінювання видають витяг із рішення експертної команди. Встановили інвалідність – отримаєте рекомендації, які є частиною індивідуальної програми реабілітації. Документи, видані МСЕК до запровадження нової системи, зберігають чинність.
Які обмеження насправді бувають
Автоматичної заборони працювати не існує. Але окремі види робіт можуть бути протипоказані, якщо так вирішив лікар.
Робота на висоті, нічні зміни, важка фізична праця, постійне навантаження на зір – усе це реальні обмеження для частини людей з II групою. Тут важливий момент: перелік визначає не назва хвороби, а висновок про функціональні можливості.
Роботодавець не має права сам вирішувати, що вам можна, а що ні. Він може лише зіставити умови конкретного робочого місця з рекомендаціями у вашому витягу. Якщо умови не збігаються – їх змінюють, а не людину.
Пільги та гарантії для працівника
Щорічна відпустка для осіб з інвалідністю I і II груп – 30 календарних днів (стаття 6 Закону України «Про відпустки»). Для III групи передбачено 26 днів.
Ще одна гарантія – переведення на легшу роботу. За висновком про стан здоров’я людина не може виконувати свою роботу – роботодавець має запропонувати іншу, доступну їй (стаття 170 Кодексу законів про працю).
Чи можна одночасно працювати і отримувати пенсію
Можна, і це цілком нормальна ситуація. Зарплата та пенсія по інвалідності не виключають одна одну.
До пенсії по інвалідності II групи додається умова про страховий стаж: від 1 до 14 років залежно від віку на момент встановлення інвалідності. Таке правило містить стаття 32 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (№1058-IV).
Офіційне працевлаштування не лише дає дохід, а й зміцнює стаж. А от робота «в конверті» тут не помічниця: без сплачених внесків страховий стаж не зростає.
Коли роботодавець може відмовити або звільнити
Заборона на відмову з мотивів інвалідності міститься в статті 17 Закону №875-XII: не можна відмовляти в укладенні трудового договору, просуванні по службі, звільняти за ініціативою роботодавця чи переводити працівника на іншу роботу без його згоди. А стаття 2-1 Кодексу законів про працю забороняє дискримінацію за станом здоров’я.
Винятки закон таки передбачає, і вони досить конкретні:
- стан здоров’я людини перешкоджає виконанню професійних обов’язків;
- робота загрожує здоров’ю і безпеці інших осіб;
- продовження роботи або зміна її характеру та обсягу шкодить здоров’ю самого працівника і може призвести до погіршення.
Самого факту II групи для законної відмови замало. Потрібні докази, прив’язані до конкретної посади й умов праці. Загальне «нам потрібні здорові працівники» аргументом не буде.
Новація 2026 року: причини відмови письмово
Додаткове правило діє з 1 січня 2026 року. Якщо людина письмово або електронною поштою звертається щодо укладення трудового договору чи просування по роботі, а роботодавець відмовляє, він зобов’язаний повідомити причини в такий самий спосіб і в такій самій формі.
Попросили відповідь на email – мають відповісти на email. Просили письмово – мають написати.
Для людини це суттєва підмога. Усну відмову складно оскаржити, а паперова чи електронна відповідь стає документом. З таким документом уже можна йти по захист.
Що робити, якщо відмовили
Люди, які шукають працевлаштування з II групою інвалідності, часто чують загальні фрази замість конкретики. Не залишайте це без відповіді: просіть причини письмово, зберігайте листування.
Спори про поновлення на роботі розглядає суд (стаття 232 Кодексу законів про працю). За незаконне звільнення можна вимагати поновлення на посаді й середній заробіток за час вимушеного прогулу (стаття 235 КЗпП). Крім суду, є звернення до Держпраці та до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини.
Домовленості про розумне пристосування краще фіксувати письмово – у трудовому договорі, додатковій угоді або наказі. Усні «ми щось придумаємо» зникають разом із керівником, який їх обіцяв.
Тримайте під рукою витяг із рішення експертної команди і чітко розумійте, які види робіт вам протипоказані. Тоді розмова з роботодавцем перетворюється з прохання на переговори, де у вас є законні аргументи, а не лише бажання працювати.
Обговорити цю новину у моєму телеграм-каналі Адвокат Олег Лукьянчиков
