Продаж ягід у невстановлених місцях може обернутися штрафом, а часом і конфіскацією всього товару. Давайте розберемося, чому так відбувається, навіть якщо йдеться про кілька склянок черешні біля під’їзду.
Щоліта українські міста вкриваються стихійними торговими точками. Бабусі з домашньою городиною, сезонні продавці з ящиками абрикосів, підприємливі дачники з відрами малини – усі вони часто обирають найбільш прохідні місця. І це логічно: що більше людей проходить повз, то швидше розходиться товар. Але саме ця логіка вступає в конфлікт із правилами торгівлі.
Чому стихійна торгівля – це ризик, а не просто незручність
Коли ви ставите ящик із полуницею на тротуарі біля метро чи розкладаєте зелень на лавці в парку, ви автоматично потрапляєте під дію статті 160 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
І ось тут важливий момент: контролюючі органи звертають увагу не лише на сам факт порушення правил благоустрою. Коли йдеться про харчові продукти, додається ще один серйозний чинник – безпека. Жоден перевіряючий не знає, чи мили ви ті ягоди перед продажем, чи зберігали в холодильнику, чи не стояв ваш лоток поруч із смітником півдня на спеці. Тому претензії виникають комплексні.
Що таке «невстановлене місце» і де воно зазвичай знаходиться
Закон не дає вичерпного переліку з географічними координатами, але логіка тут проста. Невстановлене місце – це будь-яка точка, яку місцева влада офіційно не визначила як торговельну. Тобто ваш двір біля багатоповерхівки, газон на перехресті, вихід із підземного переходу, простір перед дверима супермаркету – усе це майже напевно входить до категорії заборонених локацій.
Найчастіше стихійну торгівлю фіксують:
- біля автомобільних доріг та на узбіччях;
- на тротуарах і площах у центральних частинах міст;
- поруч зі станціями метро та зупинками громадського транспорту;
- біля входів на офіційні ринки;
- у дворах житлових будинків і просто на підходах до під’їздів.
Кожен із цих пунктів об’єднує одне: там проходить багато людей і там ніхто не давав дозволу на торгівлю. Саме тут найчастіше з’являються рейдові групи і складають адміністративні протоколи.
Розміри штрафів: що каже стаття 160 КУпАП
Повернімося до конкретних цифр, бо вони можуть здивувати. Стаття 160 КУпАП має дві частини, і застосовуються вони по-різному.
Перша частина стосується торгівлі з рук – тієї самої, коли ви продаєте фрукти, овочі чи ягоди на вулиці, у дворі, сквері або біля під’їзду. Штраф тут становить від одного до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У грошовому виразі це від 17 до 119 гривень. І зверніть увагу на фразу «з можливою конфіскацією предметів торгівлі або без такої». Тобто суд може вирішити, що вашого товару ви більше не побачите.
Друга частина стосується промислових товарів, але й про неї варто знати. Штраф там вищий – від шести до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів, тобто від 102 до 255 гривень, і конфіскація предметів торгівлі вже обов’язкова.
Коли продаж ягід у невстановлених місцях завершується протоколом, зазвичай застосовують саме першу частину статті. Сума штрафу на перший погляд невелика, але для людини, яка продала за день дві-три склянки полуниці, навіть 119 гривень можуть перекреслити весь заробіток. А якщо додати конфіскацію товару – збиток стає ще відчутнішим.
Чому контролери особливо активні влітку
Сезон полуниці, черешні, абрикосів та баштанних культур – гаряча пора не лише для продавців, а й для тих, хто стежить за дотриманням правил торгівлі. Органи місцевого самоврядування разом із правоохоронцями проводять регулярні рейди. Логіка зрозуміла: у спеку харчові продукти псуються швидше, а отже, ризик для покупців зростає.
Крім того, стихійна торгівля створює проблеми з благоустроєм. Гори ящиків перекривають тротуари, після продавців залишаються відходи, а мешканці сусідніх будинків скаржаться на шум і захаращеність дворів. Усе разом формує картину, яка змушує місцеву владу реагувати жорсткіше.
Кілька слів про санітарні норми. Офіційна торгівля передбачає наявність документів, підтверджених умов зберігання, доступ до води та дотримання температурного режиму. На стихійному розкладі біля дороги нічого цього немає і бути не може. Саме тому перевіряючі часто не обмежуються попередженням, а одразу складають адміністративний матеріал.
Чи є ймовірність залишитися без товару
Так, і це не перебільшення. Конфіскація – цілком реальний варіант, передбачений санкцією статті 160 КУпАП. Суд ухвалює рішення з огляду на обставини справи, кількість товару, наявність повторних порушень та інші чинники. Але сама можливість прописана прямо в законі, і практика знає чимало випадків, коли ягоди вилучали разом із тарою.
До речі, про повторні порушення. Якщо вас одного разу оштрафували, а ви продовжуєте торгувати на тому ж місці, наступного разу протокол теж складуть. І ставлення буде вже менш поблажливим – це варто враховувати, плануючи собі літній заробіток.
Окремо слід сказати про податковий аспект, хоча він прямо не стосується статті 160. Систематичний продаж продукції без реєстрації підприємницької діяльності та без сплати податків може привернути увагу вже податкової служби. Але це вже інша історія, яка виходить за межі адміністративного протоколу.
Продаж ягід у невстановлених місцях залишається одним із найпоширеніших сезонних правопорушень в українських містах. І хоча сума штрафу може здатися невеликою, в поєднанні з ризиком конфіскації товару та витраченим на розгляд справи часом вона рідко буває варта того.
Обговорити цю новину у моєму телеграм-каналі Адвокат Олег Лукьянчиков