Уявіть: людину засуджують за шахрайство, а її мобільний телефон за спеціальною конфіскацією забирають у дохід держави. Логічно? Не завжди. Верховний Суд щойно розставив крапки над «і» у справі, де засудженому повернули iPhone 14, хоча нижчі суди наполягали на зворотному. Давайте розберемося, чому так сталося і що це означає для інших кримінальних проваджень.
Що трапилося: OLX, «Нова Пошта» і підміна прикрас
Історія почалася в січні 2024 року. Чоловік двічі замовляв ювелірні вироби через платформу OLX з доставкою у відділення «Нової Пошти» в Білій Церкві. Схема була простою: він просив у оператора товар для огляду, непомітно підміняв золоту прикрасу на заздалегідь заготовлену біжутерію, а тоді казав, що передумав купувати, і йшов.
Першого разу – із золотою каблучкою вартістю близько 4 000 грн – усе вдалося. Другого разу, вже з ланцюжком, його викрили працівники пошти на виході. Суд першої інстанції кваліфікував ці дії за ч. 1 ст. 190 Кримінального кодексу України (шахрайство) та ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 190 КК (закінчений замах на шахрайство, вчинений повторно). Покарання – штраф у розмірі 51 000 грн.
І от тут починається найцікавіше. Суд також застосував спеціальну конфіскацію до особистого мобільного телефону засудженого – iPhone 14.
Що таке спеціальна конфіскація і коли вона «вмикається»
Спеціальна конфіскація – це примусове безоплатне вилучення майна у власність держави. Стаття 96-1 Кримінального кодексу України чітко каже: вона застосовується лише у випадках, прямо передбачених Кодексом. А стаття 96-2 КК уточнює: конфіскувати можна гроші, цінності та інше майно, які були, зокрема, «підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення».
Ключове слово тут – «використані». Не просто були при собі під час злочину. Не просто належали підозрюваному. А саме використовувалися для його вчинення.
Цю ж логіку продовжує й Кримінальний процесуальний кодекс України. У ч. 9 ст. 100 КПК зазначено: конфіскуються речі, які були знаряддям кримінального правопорушення, за винятком випадків, коли власник не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
Що сказали суди першої та апеляційної інстанцій
Місцевий суд, застосовуючи спеціальну конфіскацію до iPhone 14, обмежився лаконічним формулюванням: телефон «використовувався, вчиняючи кримінальні правопорушення». Апеляційний суд у жовтні 2025 року залишив вирок без змін, додавши від себе, що телефон використовувався «для вчинення кримінальних правопорушень».
І тут криється проблема, на яку звернула увагу сторона захисту. Різниця між «використовувався, вчиняючи» та «використовувався для вчинення» – не просто гра слів. Перше – це про те, що телефон був при собі в момент злочину. Друге – що він був безпосереднім інструментом. А це зовсім різні речі.
Але головне навіть не в цьому. Жоден із судів не послався на конкретні докази того, що саме цей iPhone використовувався як знаряддя шахрайства. Чи робив засуджений через нього замовлення на OLX? Чи телефонував оператору пошти? Чи, може, листувався з продавцем? Відповідей на ці запитання в матеріалах справи просто не було.
Чому Верховний Суд не погодився
Касаційний кримінальний суд Верховного Суду, розглядаючи скаргу засудженого та його захисника, дійшов однозначного висновку: спеціальна конфіскація телефону застосована безпідставно. І ось чому.
По-перше, у формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним, немає жодного слова про використання телефону під час або для вчинення злочину. Обвинувальний акт теж мовчав про це. Якщо сторона обвинувачення не заявляє, що річ була знаряддям, суд не може додумувати це за неї.
По-друге, матеріали кримінального провадження не містять доказів того, що телефон виконував роль засобу для реалізації об’єктивної сторони шахрайства. Тобто того, що передбачено ст. 190 КК. Прокурор не надав таких доказів ані в суді першої інстанції, ані під час апеляційного розгляду.
По-третє, Верховний Суд нагадав про правову позицію, сформульовану об’єднаною палатою Касаційного кримінального суду ще в лютому 2026 року (справа №669/338/24). Мета спеціальної конфіскації – не покарати людину додатково, а припинити володіння знаряддям злочину й запобігти новим правопорушенням. Якщо річ не була знаряддям – конфіскація втрачає сенс.
Простий тест на спеціальну конфіскацію
Колегія суддів фактично сформулювала простий алгоритм перевірки, який мають проходити суди перед тим, як конфіскувати майно. Запитайте себе: чи фігурує ця річ в описі об’єктивної сторони злочину? Інакше кажучи – чи без цієї речі злочин взагалі міг би відбутися?
У випадку з шахрайством через підміну товару у відділенні пошти об’єктивна сторона – це обман оператора, підміна прикраси й заволодіння майном. Телефон у цьому ланцюжку не бере участі. Замовлення могло бути зроблене з будь-якого пристрою, та й взагалі у інший спосіб.
Крім того, суд має перевіряти: чи є в матеріалах справи докази того, що конкретна річ використовувалася саме як знаряддя? Постанова про визнання речовим доказом сама по собі нічого не доводить. Вона лише фіксує факт вилучення. Потрібен причинно-наслідковий зв’язок між річчю та злочином.
Що в підсумку
Верховний Суд скасував спеціальну конфіскацію iPhone 14 і зобов’язав повернути телефон власнику. Вирок і ухвала апеляції в цій частині змінені. У решті – судові рішення залишилися без змін. Штраф у 51 000 грн засуджений має сплатити, а от телефон до нього повернеться.
Кейс показовий тим, що навіть за очевидного шахрайства суди не повинні автоматично конфісковувати все підряд. Кожен предмет, який держава хоче вилучити, має пройти через призму: чи справді без нього злочин був би неможливим? Якщо відповідь – «ні», то перед нами не знаряддя, а просто особиста річ, яка випадково опинилася поруч із правопорушенням.