Ст. 368 КК України стала правовою підставою для вироку декану, який вимагав у курсантки $11 600 за допуск до навчальних польотів. Верховний Суд 2 квітня 2026 року поставив крапку в цій історії: касаційну скаргу захисту відхилено, а засуджений проведе за ґратами 5 років із конфіскацією всього майна.
Історія почалася в лютому 2021 року в Кропивницькому. Курсантка денної форми Льотної академії НАУ зіткнулася з проблемою: годин навчальних польотів не вистачало, програма практики не виконувалася, на горизонті замаячило відрахування. Дівчина пішла до декана факультету льотної експлуатації – шукати вихід. І відразу потрапила в ситуацію, про яку потім розповідатиме слідчим.
Декан одразу заговорив про «програму лояльності». Як з’ясувалося пізніше, жодного офіційного документа з такою назвою в академії не існувало. Але суть «програми» була проста: курсанти-бюджетники платять гроші за те, що держава й так оплачує. За весь курс польотів – $11 600. Для старту – $5 600.
Курсантка розуміла: відмовишся – не літатимеш. Не літатимеш – відрахують. Вона погодилася, але замість того, щоб мовчки нести гроші, пішла до правоохоронців.
Як фіксували злочин
Заяву зареєстрували, відомості внесли до Єдиного реєстру досудових розслідувань – і почалася робота. Правоохоронці отримали дозвіл на негласні слідчі (розшукові) дії: аудіо- та відеоконтроль. 22 лютого 2021 року, близько 13:30, у службовому кабінеті декана відбулася фінальна розмова.
Курсантка прийшла з $5 000 – більше зібрати не змогла. Купюри попередньо помітили спеціальним люмінесцентним барвником. Це стандартна процедура для фіксації хабаря, і тут вона спрацювала безвідмовно. Дівчина поклала гроші на стіл. Декан узяв їх, сховав у червоний блокнот, а той – до портфеля. У цей момент його затримали згідно зі ст. 208 Кримінального процесуального кодексу України.
Під час затримання провели освідування – зробили змиви з рук. Експертиза підтвердила: люмінофор на купюрах і на руках декана – один і той самий.
Чому декан усе-таки суб’єкт злочину
Захист наполягав: декан не міг впливати на польоти, отже, він не є суб’єктом злочину за ст. 368 КК України. Мовляв, організація польотів – не його компетенція, тому й годі.
Але суд подивився на документи. Відповідно до пунктів 4.3 та 4.18 Положення про проведення практики в Льотній академії НАУ, загальне навчально-методичне керівництво практикою здійснює саме деканат. Відповідальний за організацію і проведення практики на факультеті – декан. Крім того, посадова інструкція декана прямо зобов’язувала його організовувати навчальну та виробничу практику курсантів і вести облік успішності.
А от що виявилося особливо показовим. Деканат готував рейтинг курсантів перед передачею їх льотному загону. Цей рейтинг прямо впливав на черговість польотів. Свідки підтвердили: декан телефонував у льотний загін, цікавився кількістю годин у конкретних курсантів, просив «записати» потрібну людину на конкретний літак. Тож важелі впливу в нього були цілком реальні.
Провокація: що сказав суд
Мабуть, найгучніший аргумент захисту – провокація злочину. Мовляв, курсантка сама прийшла до декана вже після початку негласних слідчих дій, активно розпитувала про гроші, підштовхувала до розмови про оплату.
Верховний Суд звірився з практикою Європейського суду з прав людини. За рішеннями у справах «Матанович проти Хорватії» (2017) та «Раманаускас проти Литви» (2018), провокація має місце лише тоді, коли правоохоронці не обмежуються пасивним розслідуванням, а схиляють особу до злочину: наполегливі пропозиції, підвищення ціни, повторні нагадування після відмови.
Тут картина була іншою. На відеозаписах чітко видно: саме декан першим заговорив про «програму лояльності», сам написав на папірці суму, сам озвучив ціну. Курсантка не підвищувала ставку, не вмовляла, не поверталася з повторними пропозиціями. Її роль зводилася до того, щоб погодитися на вже висунуті умови.
Крім того, ЄСПЛ у справі «Берлізев проти України» (2021) зазначив важливу річ: не можна одночасно заперечувати вчинення злочину і скаржитися на провокацію. Логіка проста: якщо ви кажете «я нічого не брав», то звідки взялася провокація? Провокація передбачає, що дії були, але вас до них підштовхнули. А декан якраз і стверджував, що ніякого хабаря не отримував, а всього лише пропонував курсантці пройти практику в приватній школі. Така позиція виявилася непослідовною і спрацювала проти нього.
Атака на докази: що вирішили суди
Захист намагався вибити зі справи мало не кожен доказ. Протокол затримання – неправильно оформлений. Освідування – провели без захисника. Обшук кабінету – без ухвали слідчого судді. Походження грошей для негласних слідчих дій – не підтверджене.
Усі ці аргументи суди перевірили – і визнали безпідставними.
Протокол затримання склали одразу після одержання грошей. Затриманому роз’яснили права, про затримання повідомили до центру безоплатної правової допомоги, протокол вручили під підпис. Затримання за ст. 208 Кримінального процесуального кодексу України за визначенням є несподіваним – відсутність захисника в перші хвилини не вважається порушенням права на захист.
Щодо обшуку кабінету – тут апеляційний суд обґрунтовано зазначив: службовий кабінет не є житлом чи іншим володінням особи в розумінні ст. 233, 235 КПК України. Гарантії недоторканності житла на нього не поширюються. Службове приміщення надається для виконання обов’язків, а не для захисту приватності.
Гроші для проведення негласних слідчих дій надав співробітник СБУ. Їх оглянули, ідентифікували, помітили хімічною речовиною і передали курсантці в присутності понятих. Усі серії та номери купюр зафіксували в протоколі. Верховний Суд послався на правову позицію об’єднаної палати Касаційного кримінального суду від 25 вересня 2023 року: інформація про походження коштів у матеріалах справи була, і цього достатньо.
Апеляція і касація: на чому спіткнувся захист
В апеляції захист оскаржив і склад суду. Аргумент: заміна одного із суддів колегії через відпустку – неповажна причина, отже, склад суду незаконний. Але розгляд справи в апеляції тривав уже понад два роки. Заміна судді, який пішов у довготривалу відпустку (і не був суддею-доповідачем), мала на меті не допустити затягування процесу. Це відповідає вимогам розумності строків. До того ж сторона захисту не заявляла відводу новому судді безпосередньо в засіданні.
Допит свідка через відеоконференцію теж проводився за всіма правилами: авторизація в системі «Електронний суд» через кваліфікований електронний підпис, присяга, роз’яснення прав і обов’язків. Жоден учасник процесу не висловив сумнівів щодо особи свідка.
Клопотання про повторне дослідження доказів апеляційний суд задовольнив – провів часткове судове слідство, допитав свідка і дослідив матеріали, на яких наполягав захисник. Претензії до процедури не знайшли підтвердження.
Кіровський районний суд Кропивницького ще 29 листопада 2022 року визнав декана винним за ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України – одержання службовою особою неправомірної вигоди, поєднане з вимаганням. Покарання: 5 років позбавлення волі, 3 роки заборони обіймати посади з організаційно-розпорядчими функціями та конфіскація всього майна. Апеляція залишила вирок без змін, а 2 квітня 2026 року Верховний Суд підтвердив: підстав для скасування немає. Усі доводи захисту розбилися об сукупність прямих і непрямих доказів – від записів НСРД до висновків експертизи про люмінофор на руках декана.