Тренер-викладач дитячо-юнацької спортивної школи – це педагогічний працівник. А отже, коли його мобілізують, він має право на збереження середнього заробітку. Не вірите? У більшості спортивних шкіл України досі вважають інакше. І саме через це один тренер із Житомирщини пройшов три судові інстанції. Його історія завершилася перемогою у Верховному Суді. Розберімося, що сталося і чому це важливо для кожного, хто працює з дітьми у спорті.
Як усе починалося
У серпні 2019 року чоловік влаштувався тренером-викладачем з хокею на траві до Обласної дитячо-юнацької спортивної школи Житомирської обласної ради. 26 лютого 2022 року його мобілізували до Збройних Сил України.
Перші кілька місяців усе було як годиться: роботодавець справно нараховував і виплачував середній заробіток. Аж раптом 19 липня 2022 року школа видала наказ № 28-к – виплати припинили. Підстава? Набрав чинності Закон № 2352-IX, який вніс зміни до статті 119 Кодексу законів про працю України. З тексту цієї статті зникла норма про збереження середнього заробітку за мобілізованими: залишили лише гарантію збереження місця роботи й посади.
Чоловік звернувся до Управління національно-патріотичного виховання, молоді та спорту Житомирської ОДА. У відповідь йому пояснили: посада «тренер-викладач» не входить до Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року № 963. Виходить, ви не педагог – гарантій немає. Усе законно.
У січні 2025 року його звільнили з військової служби через отриману інвалідність. Він пішов до суду.
Перша інстанція та апеляція: формальний підхід
Бердичівський міськрайонний суд у жовтні 2025 року в позові відмовив. Житомирський апеляційний суд у березні 2026 року це рішення залишив без змін.
Аргументація обох судів зводилася до одного: Перелік № 963 згадує викладачів, але тільки тих, хто працює у вищих навчальних закладах I та II рівня акредитації. А дитячо-юнацька спортивна школа – це заклад фізичної культури і спорту, а не виш. Тому тренер-викладач жодним чином не може вважатися педагогічним працівником.
Чесно кажучи, звучить переконливо. Але Верховний Суд копнув глибше.
Що сказав Верховний Суд у справі № 274/1838/25
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянула касаційну скаргу й ухвалила рішення, яке ламає усталену практику багатьох роботодавців.
Перше, на що звернув увагу суд: частина друга статті 57 Закону України «Про освіту» (у редакції, чинній до 24 грудня 2023 року) прямо передбачала збереження попереднього середнього заробітку для педагогічних працівників, призваних на військову службу під час мобілізації. І ця норма продовжувала діяти навіть після липневих змін до Кодексу законів про працю України.
Тут працює старий добрий принцип: спеціальна норма має перевагу над загальною. Стаття 57 Закону «Про освіту» – це спеціальна гарантія для педагогів. Стаття 119 КЗпП – загальна для всіх працівників. І те, що загальну норму змінили пізніше, не означає автоматичного скасування спеціальної. Інакше кажучи, законодавець у липні 2022 року не чіпав освітній закон – отже, для педагогів гарантія збереглася.
Щоправда, з 24 грудня 2023 року з частини другої статті 57 Закону України «Про освіту» теж прибрали згадку про військову службу. Тому період, за який можна вимагати виплату, обмежений конкретними датами: з 19 липня 2022 року до 23 грудня 2023 року.
Чому тренер-викладач – це педагогічний працівник
І ось тут найцікавіше. Суди першої та апеляційної інстанцій подивилися на Перелік № 963, не знайшли там посади «тренер-викладач» – і вирішили, що питання закрите. Верховний Суд назвав такий підхід формальним.
А тепер уважно: згідно з Положенням, затвердженим постановою Кабміну від 5 листопада 2008 року № 993, дитячо-юнацька спортивна школа – це позашкільний навчальний заклад спортивного профілю. А Закон України «Про позашкільну освіту» прямо відносить педагогічних працівників до учасників навчально-виховного процесу в таких закладах.
Крім того, постанова Кабміну від 31 січня 2001 року № 78 встановлює: діяльність на посаді тренера-викладача у спортивних школах усіх типів зараховується до стажу педагогічної роботи. Саме цей стаж згодом дає право на пенсію за вислугу років. Хіба може не-педагог мати педагогічний стаж? Питання риторичне.
Колегія суддів також послалася на власну попередню практику – постанову від 27 листопада 2024 року у справі № 716/2152/23, де вже було зроблено аналогічний висновок.
Чим усе закінчилося
Верховний Суд скасував рішення нижчих інстанцій і ухвалив нове. Наказ № 28-к від 19 липня 2022 року про припинення виплати середнього заробітку визнано незаконним. Управління молоді та спорту зобов’язали нарахувати й виплатити позивачу середній заробіток за період з 19 липня 2022 року до 23 грудня 2023 року. А ще з відповідача стягнули судовий збір – 9 205,12 грн.
Для решти тренерів-викладачів, які працюють у дитячо-юнацьких спортивних школах, це рішення – більше ніж просто цікава судова практика. Воно підтверджує: ключове значення має не формальна назва посади у штатному розписі, а реальний зміст роботи. Якщо людина виконує педагогічні та виховні функції у позашкільному навчальному закладі – вона педагог. Незалежно від того, що написано у відомчих переліках.
До речі, текст постанови доступний у Єдиному державному реєстрі судових рішень. Якщо ви опинилися в подібній ситуації – посилання на справу № 274/1838/25 може стати вагомим аргументом у розмові з роботодавцем чи в суді. Бо коли справа доходить до захисту прав – добре мати за спиною позицію Верховного Суду.